Постанова № 38848424, 20.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18439/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - Позивач, ТОВ «Фоззі-Фуд») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Відповідач, Митниця) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості від 23.05.2013 року №100250000/2013/500260/2 та від 14.06.2013 року №100250000/2013/500024/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, Відповідачем обґрунтовано було відкориговано митну вартість імпортованого Позивачем товару, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було надано всебічну та повну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 22.05.2013 року Позивачем надано до Митниці вантажну митну декларацію №100250000/2013/027964 (далі - ВМД-1) для митного оформлення товару «риба свіжоморожена морська - мойва» (код УКТЗЕД 0303799800), вага нетто 7878,00 кг, митна вартість 0,92 долари США/кг, та «риба свіжоморожена морська - скумбрія» (код УКТЗЕД 0303743010), вага нетто 11112,00 кг, митна вартість 2,2442 долари США/кг.

Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару декларантом надано: контракт №455 від 29.11.2012 року, інвойс від 10.05.2013 року №SR005877, CMR від 17.05.2013 року №001302 та від 18.05.2013 року 3001317, книжку МДП від 18.05.2013 року, довідку про транспортні витрати від 17.05.2013 року, довідку про транспортні витрати від 17.05.2013 року №455-30, пакувальний лист від 10.05.2013 року.

Однак, як вірно зазначив суд, у зв'язку з встановленою Відповідачем невідповідності поданих до митного оформлення товаросупровідних документів останнім було запропоновано Позивачу протягом 10 днів подати додаткові документи у відповідності до ст. 53 МК України: виписку з бухгалтерської документації, прайс-лист виробника товару, висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною установою, копію декларації країни відправлення, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, інші додаткові документи.

У зв'язку з тим, що Позивачем не було подано необхідні документи у повному обсязі, а саме не подано висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, Митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/30293 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/500260/2 від 23.05.2013 року, яким відкориговано митну вартість імпортованого Позивачем товару з 2,1441 дол. США/кг до 3,1900 дол. США/кг.

Крім того, судом встановлено, що 13.06.2013 року Позивачем надано до Митниці вантажну митну декларацію №100250000/2013/028960 (далі - ВМД-2) для митного оформлення товару «риба свіжоморожена морська - скумбрія» (код УКТЗЕД 0303743010), вага нетто 19 000,00 кг, митна вартість 2,1472 долари США/кг.

Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару декларантом надано: контракт №455 від 29.11.2012 року, інвойс від 28.03.2013 року №SR005687, CMR від 06.06.2013 року №184820, книжку МДП від 06.06.2013 року, довідку про транспортні витрати від 06.06.2013 року, пакувальний лист від 10.05.2013 року, видаткову накладну від 20.03.2013 року №0075302832 та від 08.03.2013 року №0075193720, комерційну пропозицію від 28.03.2013 року, прайс-лист від 28.03.2013 року, виписку з бухгалтерської документації від 27.05.2013 року.

Однак, як вірно зазначив суд, у зв'язку з встановленою Відповідачем невідповідністю поданих до митного оформлення товаросупровідних документів останнім було запропоновано Позивачу протягом 10 днів подати додаткові документи у відповідності до ст. 53 МК України: виписку з бухгалтерської документації, прайс-лист виробника товару, висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною установою, копію декларації країни відправлення, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, інші додаткові документи.

У зв'язку з тим, що Позивачем не було подано необхідні документи у повному обсязі, а саме не подано висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, а також прайс-листи не містять інформації стосовно сайтів для пошуку та контактів з фірмами у мережі Інтернет, Митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/30355 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/500024/2 від 14.06.2013 року, яким відкориговано митну вартість імпортованого Позивачем товару з 2,1472 дол. США/кг до 3,1900 дол. США/кг.

Крім того, Позивач 09.08.2013 року подав до Митниці заяву №УРБ10/14-7416 про визнання заявленої митної вартості товарів за ВМД-1 та ВМД-2 та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, додавши до неї ряд документів, які, на його думку, підтверджують правомірність визначення митної вартості за першим методом.

Разом з тим, Відповідач листом від 15.08.2013 року №14.1/6-24/3394 повідомив ТОВ «Фоззі-Фуд» подані Позивачем документи містять неточності, а тому прийняті до уваги виключно у якості довідкової інформації, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості.

На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 51, 53, 54, 55, МК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність застосування Митницею шостого методу при визначенні митної вартості імпортованого Позивачем товару за відсутності можливості застосувати перший (основний) метод та другий-п'ятий методи.

З такими висновками суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Позивачем були подані передбачені ч. 2 ст. 53 МК України документи.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, митний орган вказав на певні розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів, а саме:

- по ВМД-1: не подано документи, що містять відомості про вартість страхування; у наданому платіжному дорученні від 26.03.2013 року №060 зазначено реквізити інвойсів, відповідно до яких здійснювалася оплата за товар, які неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару; у наданих копіях митних декларацій країни відправлення №G00989 та №G00997 наявні числові значення, але перевірити їх неможливо, оскільки надано інші номера інвойсів, а митні декларації не містять відміток митних органів країн відправлення та країн транзиту; не подано висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- по ВМД-2: не подано документи, що містять відомості про вартість страхування; у наданому платіжному дорученні від 13.12.2013 року №165 не зазначено реквізити проформи-інвойсу або іншого документу, відповідно до якого здійснювалася оплата за товар; нові прайс-листи не містять інформацію стосовно са йтів для пошуку та контактів із фірмами у мережі Інтернет; не подано висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

Надаючи оцінку визначеним Митницею недолікам, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані розбіжності дійсно перешкоджають визначенню митної вартості товару за першим методом, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Однак, на думку колегії суддів, такий висновок суду є передчасним з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 3.1 контракту від 29.11.2012 року №455 всі ціни за даним контрактом, а також умови поставки маються на увазі на умовах CIF/FCF Клайпеда, Литва, згідно Інкотермс 2010. При цьому, посилання митного органу обов'язковість підтвердження митної вартості товарів, зокрема, окремим документом страхових платежів, судова колегія оцінює критично з огляду на наступне.

Згідно Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010) умова поставки CIF «ціна, страхування, фрахт» передбачає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає таким чином товар. Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна. Продавець зобов'язаний укласти договір та оплачувати всі витрати і фрахт, що необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Продавець також укладає договір страхування, що покриває ризики втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

З наведеного випливає, що умова поставки CIF передбачає включення в ціну договору не лише ціни товару, а й витрат на фрахт та страхування, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням Апелянта про безпідставність вимоги Митниці про необхідність надання документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки остання вже включена у вартість імпортованого товару.

Крім того, судова колегія погоджується з доводами ТОВ «Фоззі-Фуд» про те, що Відповідачем помилково було надані критичні оцінки платіжному дорученню від 26.03.2013 року №060 та від 13.12.2013 року №165, оскільки останні підтверджують виключно факт правовідносин Позивача з Iceland Pelagic ehf (Ісландія) за контрактом від 29.11.2012 року №455, а не свідчать про вартість імпортованого товару. При цьому, на момент подачі ВМД-1 та ВМД-2 ТОВ «Фоззі-Фуд» не міг надати платіжні доручення, оскільки згідно п. 8.1 контракту від 29.11.2012 року №455 оплата проводиться через 45 календарних днів з дати Інвойса, згідно п. 2.1 контракту та за умови надання повного комплекту документів, вказаних у розділі 7 контракту.

Поряд з іншим судова колегія погоджується з необґрунтованістю твердження Митниці про невідповідність поданого Позивачем прайс-листа певним вимогам, оскільки, по-перше, чинне законодавство не встановлює вимог до прайс-листів, по-друге, контактна інформація суб'єкта господарювання, який висловлює пропозицію, за твердженням Апелянта є загальнодоступною, зокрема, у мережі Інтернет.

Щодо неподання Позивачем висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За таких обставин, з системного аналізу норм чинного законодавства України слідує, що висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надається на письмову вимогу митниці виключно у випадку його наявності у декларанта.

При вирішенні питання щодо правильності обрання методу визначення митної вартості, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідачем не доведено неможливість застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за піною договору (вартість операції).

Згідно ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм нього Кодексу.

Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Водночас, судом було встановлено, що митна вартість товарів була підтверджена Позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Отже, Позивачем для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості, а тому у Відповідача під час прийняття вказаних рішень не було правових підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ «Фоззі-Фуд» - за ціною договору.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України у постановах від 29.05.2012 року у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12.

Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

В оскаржуваних рішеннях не визначено, яка з перелічених у частині другій ст. 58 Митного кодексу України підстав у даній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.

Разом з тим, Відповідачем не доведено, чому неможливо було застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім резервного.

Згідно ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно ст. 59, ст. 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами або подібними (аналогічними), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Судом першої інстанції було встановлено, що за ВМД-1 Позивачем було визначено митну вартість товару у розмірі 2,2442 долари США/кг та за ВМД-2 - 2,1472 долари США/кг.

В той час, як в оскаржуваних рішеннях застосований метод 2ґ (резервний) з ціною 3,19 долари США/кг.

Разом з тим, відповідно до витягу з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби за період з 14.03.2013 по 14.06.2013 року, митна вартість риби свіжомороженої - скумбрії (код УКТЗЕД 0303743010) виробника Iceland Pelagic ehf (Ісландія) визначається від 2,00 долари США/кг до 3,19 долари США/кг.

Таким чином, Відповідач мав можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів), проте застосував метод 2ґ (резервний), не надавши будь-яких фактичних даних щодо неможливості застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, про що не було зазначено і в спірних рішеннях про визначення митної вартості товару.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість тверджень суду першої інстанції щодо правомірності прийнятої Митницею картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2013 року №100250000/2013/500260/2 та від 14 червня 2013 року №100250000/2013/500024/2.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.