Постанова № 38848399, 19.05.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а-222/14

Справа № 760/4911/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року Солом»янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді- Букіної О.М.

при секретарі-Назарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом»янському районі м. Києва про стягнення недоплат довічного щорічного грошового утримання, -

В С Т А Н О В И В :

11.03.2014 року Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом»янському районі м. Києва про стягнення недоплат довічного щорічного грошового утримання, в якому просить суд :

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом»янському районі м. Києва нарахувати та виплатити Позивачці недоплати щомісячного грошового утримання з 01 вересня 2013 року по лютий місяць 2014 року включно в сумі 51 793,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що вона є суддею у відставці і відповідно до ст.43 Закону України "Про статус суддів" за нею зберігається звання судді і такі ж гарантії соціального захисту, як і до виходу у відставку. Довічне грошове утримання призначене їй за цією статтею з урахуванням стажу роботи 26 років на посаді судді і складових заробітної плати при виході 16.02.2003 року у відставку з посади голови Конотопського районного суду Сумської області.

Зазначає, що з вересня 2013 року відповідачем не в повному обсязі здійснюється нарахування та виплата довічного щомісячного грошового утримання,як судді у відставці.

Вважаючи такі дії відповідача протиправним, просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи стороні відповідача необхідно довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

Судом встановлено, що позивачка є суддею у відставці і відповідно до ст.43 Закону України "Про статус суддів" (чинної на період виходу Позивача у відставку) за нею зберігається звання судді і такі ж гарантії соціального захисту, як і до виходу у відставку.

Позивач перебуває на обліку у Відповідача та отримує щомісячне довічне грошове утримання , призначене як судді, яка вийшла у відставку з посади Конотопського районного суду Сумської області та обчислене відповідно до ЗУ « Про статус суддів» .

Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів".

Частиною 1 та 2 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" передбачено, що кожен суддя за умови, якщо він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку із закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.

За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді й такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.

Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету.

Так, відповідно, заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду України у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Солом»янському районі м. Києва щодо проведення перерахунку та виплати довічного грошового утримання, як судді у відставці, проте Позивачці було відмовлено у здійснення відповідного перерахунку.

Дані обставини не заперечувалися представником відповідача.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно вимог ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.ст. 126, 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування суддів і діяльності суддів. У державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання суддів.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Статтею 126 Конституції України передбачено незалежність і недоторканість суддів, які гарантуються Конституцією і Законами України. Таким чином, незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування суддів і професійної діяльності суддів.

Згідно вимог статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення нових змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про статус суддів" незалежність суддів забезпечується зокрема матеріальним та соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону гарантії незалежності суддів, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи зниженні іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Згідно вимог ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більш ніж 90% заробітку судді.

Розглядаючи положення ч. 4 ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям Конституційного Суду України, в аспекті можливого застосування положень ч. 3 вказаної статті до правовідносин позивача, суд виходить з того, що у ч. 4 ст. 138 Закону вказано про перерахунок призначеного раніше довічного утримання у разі зміни грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України. Суд виходить із того, що статус і гарантії незалежності усіх суддів однакові, незважаючи на рівень чи юрисдикцію суду. Вказані норми не передбачають відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання від "свого" заробітку, на відміну від пенсії у загальноприйнятому понятті, а передбачають саме виплату від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, суд прийшов до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці повинно виплачуватися виходячи із заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, а прийняття нормативних актів, які б звужували існуючі гарантії незалежності суддів, складовою якої є належне матеріальне забезпечення, є порушенням норм Конституції України, яка гарантує судді ці права.

Згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Києві за № 364 від 18.06.2013 року, за №409 від 09.07.2013 року та за № 259 від 29.04.2014 року суддівська винагорода, яку б отримувала Позивач склала би:19499,00 грн. -з січня 2013 р., 19499, 00 грн.- з червня 2013 р., 20706 -з грудня 2013 року .

Виходячи з викладеного, при нарахуванні довічного утримання ОСОБА_1, як судді у відставці, Управлінням Пенсійного фонду України в Солом»янському районі м. Києва, повинен братися до уваги розмір заробітку ОСОБА_1, визначений ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус судді», згідно вказаних вище довідок.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, не здійснюючи перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання позивачу, як судді у відставці у зв'язку із зміною заробітної плати працюючого судді, Відповідач вчинив бездіяльність як суб'єкт владних повноважень.

Враховуючи викладене, Управління Пенсійного фонду України в Солом»янському районі м. Києва повинно провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання за період з 01.09.2013 року по 01.03.2014 рік відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» , виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, згідно з довідкою за № 364 від 18.06.2013 року, за №409 від 09.07.2013 року та за № 259 від 29.04.2014 року виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в м.Києві, за виключенням здійснених управлінням Пенсійного фонду України в Солом»янському районі м. Києва за цей період таких виплат.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 8, 22, 46, 126 Конституції України, ст.ст. 43, 44 Законом України "Про статус суддів", Законом України "Про судоустрій та статус суддів", ст. ст. 6,8, 11,71, 99, 163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1, задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом»янському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання за період з 01.09.2013 року по 01.03.2014 рік відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» , виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, згідно з довідкою за № 364 від 18.06.2013 року, за №409 від 09.07.2013 року та за № 259 від 29.04.2014 року виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в м.Києві, за виключенням здійснених управлінням Пенсійного фонду України в Солом»янському районі м. Києва за цей період таких виплат.

В іншій частині позову, відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя: