Постанова № 38846735, 16.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 травня 2014 року 15:55 справа №826/5078/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Теском Україна”

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Теском Україна” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Теском Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Солом’янському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 листопада 2013 року №0008112208, №0008122208 та №0008132208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року відкрито провадження у справі №826/5078/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12 травня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі від 27 листопада 2013 року №0008112208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Теском Україна” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 508 539,00 грн., в тому числі за основним платежем – 420 665,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 87 874,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі від 27 листопада 2013 року №0008122208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Теском Україна” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 950 934,00 грн., в тому числі за основним платежем – 760 747,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 190 187,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі від 27 листопада 2013 року №0008132208 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Теском Україна” зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 151 300,00 грн., у тому числі за 2010 рік – 33 890,00 грн., за І квартал 2011 року – 117 410,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 11 листопада 2013 року №2235/26-58-22-08-11/34661973 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Теском Україна” (код за ЄДРПОУ 34661973) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ “ТД “Спецтехноресурс” (код 35976635), ПП “Фірма “Володар” (код 31988783), ТОВ “Техінпромприлад” (код 35976719), ТОВ “Торговий дім “Вреск” (код 35977230) та ТОВ “БК “Геліос” (код 34161560) за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 роки” (далі по тексту – Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 420 665,00 грн., у тому числі по періодам: за грудень 2009 року у розмірі 7 058,00 грн., за листопад 2010 року – 95 532,00 грн., за грудень 2010 року – 248 902,00 грн., за січень 2011 року – 14 827,00 грн., за лютий 2011 року – 853 грн., за березень 2011 року – 1 160,00 грн., за квітень 2011 року – 3 885,00 грн., за травень 2011 року – 14 889,00 грн., за червень 2011 року – 33 559 грн.; підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 760 747,00 грн., у тому числі за 9 місяців 2010 року на суму 319 078,00 грн., за 2010 рік на суму 760 747,00 грн., та завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податку на прибуток на загальну суму 151 300,00 грн., у тому числі за 2010 рік на – 33 890,00 грн., за І квартал 2011 року на – 117 410,00 грн.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним: в ході досудового слідства в межах кримінальної справи встановлено, що контрагенти позивача - ТОВ “ТД “Спецтехноресурс”, ПП “Фірма “Володар”, ТОВ “Техінпромприлад”, ТОВ “Торговий дім “Вреск” та ТОВ “БК “Геліос” є підприємствами з ознаками фіктивності; враховуючи пояснення посадових осіб, постанову про порушення кримінальної справи та вимоги норм законодавчих актів, первинні документи укладені між позивачем та вказаними контрагентами складені всупереч вимогам діючого законодавства та не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій, відповідно підстави для включення вартості придбаних в межах цих господарських операцій товарів (робіт/послуг) до складу податкового кредиту та валових витрат відсутні.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ТОВ “ТД “Спецтехноресурс”, ПП “Фірма “Володар”, ТОВ “Техінпромприлад”, ТОВ “Торговий дім “Вреск” та ТОВ “БК “Геліос” підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ “Теском Україна” дотримано передбачені умови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ “Теском Україна” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ “Теском Україна” з ТОВ “ТД “Спецтехноресурс”, ПП “Фірма “Володар”, ТОВ “Техінпромприлад”, ТОВ “Торговий дім “Вреск” та ТОВ “БК “Геліос”, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно рахунків-фактури та видаткових накладних, протягом травня 2009 року – лютого 2010 року ТОВ “ТД “Спецтехноресурс” поставляло позивачу комплектуючі для обладнання, а саме: рідкі цвяхи, розчинник, піна монтажна, перехідник, ізоляція для труб, заглушка та інші.

ТОВ “ТД “Спецтехноресурс” виписало позивачу податкові накладні, на загальну суму 489 198,78 грн., у тому числі податок на додану вартість 81 533,00 грн.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “Теском Україна” (замовник) та ПП “Фірма “Володар” (підрядник) укладено договори підряду від 02 вересня 2010 року №02/09/10, від 08 вересня 2010 року №08/09/10, від 01 жовтня 2010 року №01/10/10, від 11 жовтня 2010 року №11/10/10, від 01 грудня 2010 року №01/12-2010 та від 05 січня 2011 року №050111, за умовами яких замовник доручає, а підрядник зобов’язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботу, а замовник зобов’язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно додаткових угод до вказаних договорів та актів приймання-передачі виконаних робіт, підрядник виконав на замовлення замовника такі роботи, як: встановлення обладнання в приміщення, пусконалагоджувальні роботи, інструктаж монтажу та введення в експлуатацію типового теплопункту з електролітичними нагрівачами у Львівській області, роботи з технічного обслуговування автономних електричних котелень в с. Бояни, с. Котелеве, с. Ваньчіківці Новоселицького району, роботи з проектно-вишукувальної документації тощо.

ПП “Фірма “Володар” виписало позивачу податкові накладні, на загальну суму 1 546 422,28 грн., у тому числі податок на додану вартість 390 806,00 грн.

Як свідчать надані позивачем в матеріали справи, рахунки-фактури, видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), датовані червнем – листопадом 2009 року, ТОВ “Техінпромприлад” поставило ТОВ “Теском Україна” комплектуючі для обладнання (триходовий вентиль, кран триходовий, електролічильник трифазовий) і надало послуги з монтажу електролітичного нагрівача, та виписало податкові накладні, на загальну суму 190 308,33 грн., у тому числі податок на додану вартість 31 718,04 грн.

Наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), датовані червнем – жовтнем 2009 року, підтверджують, що ТОВ “Торговий дім “Вреск” поставило позивачу клапан, короб кабельний, вимикач та інші, а також виконало роботи (нікель-хромове покриття) та виписало податкові накладні, датовані липнем, жовтнем 2009 року на загальну суму 93 183,13 грн., у тому числі податок на додану вартість 15 530,52 грн.

За умовами договорів підряду від 21 серпня 2009 року №21/08-2009, від 31 серпня 2009 року №31/08-2009, від 02 вересня 2009 року №02/09-2009, від 23 вересня 2009 року №23/09-2009, від 28 вересня 2009 року №28/09-2009, від 15 жовтня 2009 року №15/10-2009, від 16 жовтня 2009 року №16/10-2009, від 26 жовтня 2009 року №26/10-2009, від 15 лютого 2010 року №15/02-2010, від 02 листопада 2009 року №02/11-2009, від 04 грудня 2009 року №04/12-2009, від 11 лютого 2010 року №11/02-2010, від 22 вересня 2009 року №22/09-2009, від 07 грудня 2009 року №07/12-2009, від 08 грудня 2009 року №08/12-2009, від 09 листопада 2009 року №09/11-2009, від 23 листопада 2009 року №23/11-2009, від 24 листопада 2009 року №24/11-2009, від 05 жовтня 2009 року №05/10-2009 укладеними між ТОВ “Теском Україна” (замовник) та ТОВ “БК “Геліос” (підрядник), підрядник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором та проектно-кошторисною документацією виконати роботи, а замовник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором прийняти і оплатити належним чином виконані роботи.

Згідно додаткових угод та актів приймання виконаних підрядних робіт, підрядник виконав на замовлення замовника зокрема, такі роботи: пусконалагоджувальні роботи обладнання, реконструкція приміщень існуючої будівлі котельні з добудовою спортивного залу, реконструкція системи опалення та інші.

ТОВ “БК “Геліос” виписало позивачу податкові накладні, на загальну суму 2 076 011,22 грн., у тому числі податок на додану вартість 346 001,87 грн

Оплата за придбані товари та виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними довідками про рух коштів по рахунку, які долучено до матеріалів справи.

В частині висновків Акта перевірки про порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є придбання з метою використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За визначенням статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу на те що, як свідчить зміст Акту перевірки, відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ “Теском Україна” відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів.

У свою чергу відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні), не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; не встановлено таких обставин і в Акті перевірки.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємством-постачальником не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цим постачальником.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що ТОВ “Теском Україна” здійснює діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач зазначив, що товар, придбаний у ТОВ “ТД “Спецтехноресурс”, ТОВ “Техінпромприлад” та ТОВ “Торговий дім “Вреск” зберігався на складі ТОВ “Теском Україна”, за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2, на підтвердження чого надав в матеріали справи копії договорів оренди нерухомого майна та актів приймання-передачі в орендне користування нерухомого майна, а також пояснив, що ці товари використовувались на об’єктах будівництва при виконанні робіт ПП “Фірма “Володар” та ТОВ “БК “Геліос”.

Судом встановлено, що підрядні роботи, придбані у ПП “Фірма “Володар” та ТОВ “БК “Геліос” використано позивачем при виконанні підрядних робіт на замовлення: Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області, Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України, ТОВ “Едванс Компані”, Відділу освіти Новоселицької РДА, Тучинської сільської ради, КП “Сокирянський райгорбуд”, Хотинської міської ради та інших.

На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних товарів та підрядних робіт у господарській діяльності позивач надав суду письмові пояснення та копії наступних документів: господарських договорів та додаткових угод, локальних кошторисів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатів відповідності, експертного висновку щодо спроможності суб’єкта будівельної діяльності виконувати роботи зі створення об’єктів архітектури, ліцензійні договори, патенти на корисну модель, ліцензій.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження подальшого продажу придбаного товару вказує, що ТОВ “Теском Україна” здійснювало витрати на придбання у ТОВ “ТД “Спецтехноресурс”, ТОВ “Техінпромприлад”, ТОВ “Торговий дім “Вреск”, ПП “Фірма “Володар” та ТОВ “БК “Геліос” товарів та робіт для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ “ТД “Спецтехноресурс”, ТОВ “Техінпромприлад”, ТОВ “Торговий дім “Вреск”, ПП “Фірма “Володар” та ТОВ “БК “Геліос” не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям та не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов’язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував валові витрати (витрати) за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ “ТД “Спецтехноресурс”, ТОВ “Техінпромприлад”, ТОВ “Торговий дім “Вреск”, ПП “Фірма “Володар” та ТОВ “БК “Геліос” у зв’язку з придбанням у нього товарів та підрядних робіт.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “ТД “Спецтехноресурс”, ТОВ “Техінпромприлад”, ТОВ “Торговий дім “Вреск”, ПП “Фірма “Володар” та ТОВ “БК “Геліос” були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів та робіт з метою провадження господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податку на прибуток та завищення суми залишку від’ємного значення, є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток – протиправним.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит — це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ “ТД “Спецтехноресурс”, ТОВ “Техінпромприлад”, ТОВ “Торговий дім “Вреск”, ПП “Фірма “Володар” та ТОВ “БК “Геліос” товари та підрядні роботи безпосередньо пов’язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ “Теском Україна” правомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “ТД “Спецтехноресурс”, ТОВ “Техінпромприлад”, ТОВ “Торговий дім “Вреск”, ПП “Фірма “Володар” та ТОВ “БК “Геліос”, а висновки Акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а тому, збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі від 27 листопада 2013 року №0008112208, №0008122208 та №0008132208 є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача, у яких зазначає про протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, посилаючись при цьому на пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Так, пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо грошове зобов’язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

З аналізу вказаної норми вбачається, що податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не може бути прийняте до набрання законної сили відповідного судового рішення, прийнятого, за наслідками кримінального провадження стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється.

Однак, як свідчить акт перевірки, в межах спірних правовідносин перевірку призначено на підставі постанови слідчого СВ ДПІ у Солом’янському районі м. Києва в межах кримінального провадження №32013110100000031, порушеного за фактом вчинення фіктивного підприємництва, стосовно контрагентів позивача – ТОВ “ТД “Спецтехноресурс”, ТОВ “Техінпромприлад”, ТОВ “Торговий дім “Вреск”, ПП “Фірма “Володар” та ТОВ “БК “Геліос”.

З наведеного вбачається, що докази на підтвердження наявності кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи ТОВ “Теском Україна” в матеріалах справи відсутні, тобто така обставина не є підставою для проведення перевірки в межах даного спору, а тому суд вважає, що твердження про відсутність правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у зв’язку з порушенням відповідачем вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України є помилковими та не підтверджуються документально.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом’янському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Теском Україна” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Теском Україна” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 27 листопада 2013 року №0008112208, №0008122208 та №0008132208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Теском Україна” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко