Рішення № 38846726, 20.05.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3387/14-ц

Провадження по справі № 2/752/2703/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2014 року м.Київ

Голосіївський районний суд м.Києва

в складі: головуючого-судді - Сальникової Н.М.,

секретаря - Кондратенко М.М..

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 11417 грн 15к. та зобов'язання нарахувати та виплати страхових внесків до управління пенсійного фонду України, починаючи з 01.01.2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що згідно наказу № 111-вн від 15.08.2011 року його було прийнято на посаду водія до Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» з посадовим окладом у розмірі 833 грн 33к. Проте, всупереч вимог трудового законодавства, роботодавцем з січня 2013 року по 01 березня 2014 року не здійснюється виплата заробітної плати та нарахування страхових внесків до управляння пенсійного фонду України. Позивач вказав, що після звільнення неодноразово звертався до відповідача за отриманням розрахунку, який в добровільному порядку відмовляється виплатити заборгованість по заробітній платі.

Представник позивача не прибув до судового засідання, завчасно надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, надав згоду на ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, повідомлений належним чином про дату та час судового розгляду. Жодних клопотань про відкладення судового розгляду завчасно до суду не надходило.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явилися, суд, керуючись ч.2 ст.197 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ст.224 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, розглянувши надані ними докази, які мають юридичне значення, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

На виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, суд, забезпечив сторонам змагальність процесу, створив їм відповідні умови для реалізації своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків, проте останні, відповідно до ч.2 ст.11 та ч.3 ст.27 ЦПК України, скористались на власний розсуд своїми правами щодо предмету спору.

Судом, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, дотримуючись принципу диспозитивності, було витребувано від Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» копію наказу про прийняття ОСОБА_1 на посаду, довідку про середній заробіток та заборгованість по її не виплаті. Відповідачем не виконано ухвалу суду від 31.03.2014 року про витребування доказів та не надано жодного доказу в розпорядження суду/а.с.16/.

Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, при вирішенні спору суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що згідно наказу № 111-вн від 15.08.2011 року ОСОБА_1 прийнято на посаду водія до Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» з посадовим окладом у розмірі 833 грн 33к. Проте, всупереч вимог трудового законодавства, роботодавцем з січня 2013 року по 01 березня 2014 року не здійснюється виплата заробітної плати та за підприємством рахується заборгованість у сумі 11 417 грн 15к. /а.с.3,4/.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ч.1 ст.117 КЗУпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗУпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗУпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗУпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Саме до цього зводиться правова позиція висловлена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.07.2013 року, яка, відповідно до ст.360-7ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України /справа № 6-64цс13/.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п.20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» /далі-Постанови/, суд на підставі ст.117 КЗУпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні останнього до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Слід зазначити, що з огляду на заявлені позовні вимоги позивач, констатуючи лише факт невиплати зазначених коштів у визначені ст.116 КЗУпП строки, не порушує питання про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку, а тому суд позбавлений процесуальної можливості самостійно вийти за межі заявлених позовних вимог.

Заявлені позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати страхові внесків до управляння пенсійного фонду України не можуть бути задоволенні, оскільки суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо права та обов'язків органу, який не приймав участь у справі. Окрім того, всупереч обов'язку визначеного ст.10,60 ЦПК України позивачем не наданого жодних доказів в порушенні вищевказаним органом його прав, а відтак заявлені вимоги є і передчасними.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст.10,11,60,88,174,209,213-215,218,292 ЦПК України, ст.ст.116,117 КЗУпП, постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» /юридична адреса: м.Київ, вул.Амурська,6 код 00149593/ на користь ОСОБА_1 /ідн. НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Михайлівка Білоцерківського району Київської області, місце проживання:АДРЕСА_1/ заборгованість по заробітній платі у сумі 11 417 /одинадцять тисяч чотириста сімнадцять/ грн 15к.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» /юридична адреса: м.Київ, вул.Амурська,6 код 00149593/ в дохід держави судовий збір в розмірі 243 грн 60 к.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку шляхом подання до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Сальникова