Рішення № 38845648, 19.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа № 911/921/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/921/14

за позовом публічного акціонерного товариства СКТБ "КОМПЛЕКС", ідентифікаційний код: 03745746, місцезнаходження: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8; поштова адреса (згідно позовної заяви): 03680, АДРЕСА_2,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврилюк О.Л., яка діє на підставі довіреності від 08.07.2013 року №339/1;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство СКТБ "КОМПЛЕКС" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором суборенди від 01.03.2012 року №18-12 у вигляді основного боргу у сумі 16 859,43 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 43 коп.), трьох процентів річних у сумі 516,59 грн. (п'ятсот шістнадцять гривень 59 коп.) та пені у сумі 1 152,56 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 56 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором суборенди від 01.03.2012 року №18-12 з своєчасної та повної сплати орендної плати та оплати вартості спожитих комунальних послуг, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 16 859,43 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 43 коп.), трьох процентів річних у сумі 516,59 грн. (п'ятсот шістнадцять гривень 59 коп.) та пені у сумі 1 152,56 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 56 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2014 року порушено провадження у справі №911/921/14, розгляд якої призначено на 28.04.2014 року.

24.04.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшов лист від 22.04.2014 року №91 (вх. №7655/14 від 24.04.2014 року) з доданими документами.

28.04.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 24.03.2014 року, надав пояснення по справі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 24.03.2014 року не виконав. Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2014 року розгляд справи відкладено на 19 травня 2014 року.

19.05.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшов лист від 22.04.2014 року №92 (вх. №9284/14 від 19.05.2014 року) з доданими документами.

19.05.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 24.03.2014 року та від 28.04.2014 року не виконав, витребувані судом документам не подав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 19.05.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, враховуючи те, що кореспонденція суду направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

01.03.2012 року між публічним акціонерним товариством СКТБ "КОМПЛЕКС" (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) укладено договір суборенди від 01.03.2012 року №18-12 (далі за текстом: Договір), згідно п.п. 1.1., 1.2. якого, орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування на умовах суборенди частину нежитлових приміщень, згідно п. 1.2.1. договору, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Приміщення передаються орендарем в суборенду для використання приміщення під офіс.

Відповідно до п. 1.3. Договору, об'єкт суборенди передається орендарем на підставі договору оренди від 30.09.2009 року, укладеному з товариством з обмеженою відповідністю «Машінвест», що володіє об'єктом оренди на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу від 30.09.2009 року, посвідченим ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстр. №2451.

Пунктом 1.2.1. Договору визначено, що об'єкт суборенди складається з приміщень, площа, вартість, місце розташування (згідно з планом об'єкту суборенди) та цільове призначення яких визначені в таблиці, приведеній нижче: найменування: к-та №6/2-й поверх, місцезнаходження: корпус «літера «Я», площа: 36,0 м кв., вартість об'єкту з урахуванням індексації і відновної вартості об'єкту: 136 576,80 грн., призначення: офіс.

Договором у п. 2.1. визначено, що за користування орендованим приміщення суборенда сплачує орендарю орендну плату у розмірі: 80,00 грн., в тому числі ПДВ - 13,33 грн., за 1 м кв. в місяць за орендовані приміщення, що використовуються під офіс, що становить 2 880,00 грн., в т.ч. ПДВ - 480,00 грн. на місяць.

Згідно п. 2.3. Договору, крім орендної плати, суборендар сплачує вартість комунальних послуг, витрати орендаря з їх надання, користування телефонною мережею та інших передбачених договором послуг, відповідно до рахунку, виставленого орендарем, згідно тарифів для споживачів на отримання - електричної енергії, водопостачання, газу, що діють на день складання акту, відповідно розміру експлуатаційних витрат, пов'язаних з їх наданням.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата за цим договором здійснюється помісячно шляхом перерахування зазначеної суми в п. 2.1. та відповідно до рахунку п. 2.3. на банківський рахунок орендаря.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. Договору визначено, що орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди, офіс- з 01.03.2012 року моменту складання та підписання сторонами відповідного акта про передавання та приймання об'єкта в оренду, сплати протягом 5 робочих днів після підписання акта орендної плати за перший та останній місяць оренди авансом. Орендна плата за поточний місяць сплачується суборендарем до 25-го числа поточного місяця. Оплата вартості спожити комунальних послуг, витрат на їх надання та витрат за користування телефонною мережею здійснюється протягом 5-ти банківських днів після виставлення орендарем окремого акта.

Згідно п. 5.4.3. Договору, суборендар зобов'язується вчасно та у повному обсязі здійснювати встановлені цим договором платежі на користь орендаря згідно п.п. 2.3., 2.4., 4.2., 4.3.

Договором у п. 6.2. визначено, що у разі порушення суборендарем строків, визначених у п. 4.2., 4.3. даного договору, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення зобов'язань, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 7.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 30.08.2012 року.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що 01.03.2012 року Позивачем та Відповідачем підписано акт прийому-передачі об'єкту суборенди від 01.03.2012 року, згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, згідно з п. 1.2.1. договору площею 36,0 м кв.

15.12.2012 року Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду від 15.12.2012 року до Договору, згідно п. 1 якої, сторони дійшли згоди внести зміни в договір, виклавши окремі його пункти в наступній редакції: 1.2.1. об'єкт суборенди складається з приміщень, площа, вартість, місце розташування (згідно з планом об'єкту суборенди) та цільове призначення яких визначені в таблиці, приведеній нижче: найменування: к-та 5 1 п-рх, місцезнаходження: корпус №26 (літера Я), площа: 18,2 м кв., вартість оренд. прим.: 1456,80 грн., баланс. варт.: 152 768,77 грн., призначення: офіс. 2.1. за користування орендованим приміщенням суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі: 80,00 грн., в тому числі ПДВ - 13,33 грн., за 1 м кв. в місяць за орендовані приміщення, що використовуються під офіс, що становить 1456,00 грн., в т.ч. ПДВ - 242,67 грн. на місяць.

Позивачем та Відповідачем 14.12.2012 року підписано акт прийому-передачі об'єкту суборенди від 14.12.2012 року, за яким Позивач прийняв, а Відповідач передав з тимчасового платного користування нежитлові приміщення, згідно з п. 1.2.1. договору площею 36,0 м кв.

15.12.2012 року Позивачем та Відповідачем підписано акт прийому-передачі об'єкту суборенди від 15.12.2012 року, згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, згідно з п. 1.2.1. договору, а саме: найменування: к-та 5. 1 п-рх, місцезнаходження: корпус №26 (літера Я), площа: 18,2 м кв., вартість оренд. прим.: 1456,80 грн., баланс. варт.: 152 768,77 грн., призначення: офіс.

30.08.2012 року Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду від 30.08.2012 року до Договору, згідно п. 1.2. якої, у зв'язку з припиненням дії договору оренди майна, що перебувало у користуванні ПАТ СКТБ «Компелкс» згідно з договором від 30.09.2009 року та в подальшому передано в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, та укладанням нового договору оренди з власником майна, сторони дійшли згоди внести зміни та доповнення до договору, виклавши п. 7.1. в наступній редакції: «п. 1.7. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 30.08.2012 року.».

30.06.2013 року Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду від 30.06.2012 року до Договору, згідно п. 1. якої, сторони дійшли згоди достроково припинити строк дії договору суборенди 30.06.2013 року.

Позивачем та Відповідачем 30.06.2013 року підписано акт прийому-передачі об'єкту суборенди від 30.06.2013 року, за яким Позивач прийняв, а Відповідач передав з тимчасового платного користування нежитлові приміщення, згідно з п. 1.2.1. договору площею 18,2 м кв.

Як вказує Позивач у позовній заяві від 12.03.2014 року №55/1, Відповідач не виконав належним чином зобов'язань зі сплатити орендних платежів за період з листопада 2012 року по червень 2013 року та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за період з листопада 2012 року по червень 2013 року, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість зі сплатити орендних платежів у сумі 13 345,77 грн. та з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у сумі 3 513,66грн.

Судом встановлено, що Позивачем, з дотриманням п. 2.3. Договору, виставлено для оплати рахунки комунальних затрат наданих ПАТ СКТБ «Комплекс» за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року на суму 295,27 грн., за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року на суму 277,75 грн., за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року на суму 324,19 грн., за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року на суму 555,47 грн., за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року на суму 571,08 грн., за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року на суму 676,89 грн., за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року на суму 813,01 грн.

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, Позивачем на адресу Відповідача надіслано претензію про стягнення заборгованості з орендної плати від 28.01.2014 року №22, у якій Позивач пропонував протягом 10-ти днів, наступних за датою отримання даної претензії, сплатити борг у розмірі 16 859,43 грн. Факт отримання Відповідачем претензії про стягнення заборгованості з орендної плати від 28.01.2014 року №22 підтверджуються копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу Ц 01010 1405764 2.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на претензію Позивача про стягнення заборгованості з орендної плати від 28.01.2014 року №22 відповіді не надав, заборгованість за Договором перед Позивачем не сплатив.

Як встановлено судом, ухвалами господарського суду Київської області від 24.03.2014 року та від 28.04.2014 року суд зобов'язував Відповідача подати належні докази виконання Відповідачем зобов'язань за договором суборенди від 01.03.2012 року №18-12.

Станом на момент розгляду справи Відповідачем не надано суду належних доказів виконання Відповідачем зобов'язань за договором суборенди від 01.03.2012 року №18-12.

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.1., 4.2., 4.3. Договору та ст.ст. 526, 530, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором зі сплатити орендних платежів за період з листопада 2012 року по червень 2013 року та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за період з листопада 2012 року по червень 2013 року, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість зі сплатити орендних платежів у сумі 13 345,77 грн. та з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у сумі 3 513,66грн.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу у сумі 16 859,43 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 43 коп.) є обґрунтованою та доведеною за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором зі сплатити орендних платежів за період з листопада 2012 року по червень 2013 року та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за період з листопада 2012 року по червень 2013 року, пеню, передбачену п. 6.2. Договору, у сумі 1 152,56 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 56 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 6.2. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплатити орендних платежів за період з листопада 2012 року по червень 2013 року та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за період з листопада 2012 року по червень 2013 року у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 1 152,56 грн.

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом встановлено, що сума пені у розмірі 1 152,56 грн. визначена обгрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем не надано.

Поряд з цим, Позивач просить стягнути з Відповідача за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором три проценти річних у сумі 516,59 грн. за загальний період з 26.11.2012 року по 03.01.2014 року. Розрахунок суми трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою перевірки правильності визначення Позивачем суми трьох процентів річних судом здійснено розрахунок суми трьох процентів річних за заявлений Позивачем період, за результатами чого судом встановлено, що сума трьох процентів річних, що підлягає стягненню з Відповідача, складає 246,13 грн. (двісті сорок шість гривень 13 коп.).

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних у сумі 246,13 грн., нарахованих за загальний період з 26.11.2012 року по 03.01.2014 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором суборенди від 01.03.2012 року №18-12 у вигляді основного боргу у сумі 16 859,43 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 43 коп.), трьох процентів річних у сумі 246,13 грн. (двісті сорок шість гривень 13 коп.) та пені у сумі 1 152,56 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 56 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором суборенди від 01.03.2012 року №18-12 у вигляді основного боргу у сумі 16 859,43 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 43 коп.), трьох процентів річних у сумі 516,59 грн. (п'ятсот шістнадцять гривень 59 коп.) та пені у сумі 1 152,56 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 56 коп.) підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за договором суборенди від 01.03.2012 року №18-12 у вигляді основного боргу у сумі 16 859,43 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 43 коп.), трьох процентів річних у сумі 246,13 грн. (двісті сорок шість гривень 13 коп.) та пені у сумі 1 152,56 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 56 коп.).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1800,33 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 33 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства СКТБ "КОМПЛЕКС" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства СКТБ "КОМПЛЕКС", ідентифікаційний код: 03745746, місцезнаходження: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8, заборгованість за договором суборенди від 01.03.2012 року №18-12 у вигляді основного боргу у сумі 16 859,43 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 43 коп.), трьох процентів річних у сумі 246,13 грн. (двісті сорок шість гривень 13 коп.) та пені у сумі 1 152,56 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 56 коп.) та судовий збір у сумі 1800,33 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 33 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 21 травня 2014 року