Постанова № 38843624, 16.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2014 року 09:34 № 826/4553/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 107826552207 від 18.12.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт» (надалі – позивач або ТОВ «Інтер-Контакт») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 107826552207 від 18.12.2013 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 р. № 107826552207 підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Інтер-Контакт» не порушувало вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит.

У судове засідання 15.05.2014 року з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що, у відповідності з положеннями ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про законність та обґрунтованість прийнятого ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 107826552207 від 18.12.2013 р. з підстав встановлення під час перевірки позивача формування податкового кредиту за фіктивними правочинами.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд у судовому засідання 15.05.2014 р. ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Інтер – Контакт» (код ЄДРПОУ 19350056) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені господарських операцій з ТОВ «ТКС ПОЛ» (код ЄДРПОУ 34503181) за період березень-квітень 2013 року.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено завищення на загальну суму 165414,00 грн., у т.ч. за березень 2013 року – 75718,00 грн., за квітень 2013 року – 89696,00 грн.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 28.11.2013р. № 701/26-55-22-07/19350056 (надалі – акт перевірки), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 165414,00 грн., у т.ч. за березень 2013 року – 75718,00 грн., за квітень 2013 року – 89696,00 грн.

ч.1 ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним кодексом України) по правочинах, здійснених з ТОВ «ТКС ПОЛ» за період березень-квітень 2013 року.

Зазначені порушення обґрунтовані, з боку відповідача, наявністю порушень податкового законодавства з боку підприємства-постачальника позивача – ТОВ «ТКС ПОЛ» код 34503181, викладених в акті від 14.10.2013 року № 252/16-01-22-09/34503181 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТКС ПОЛ» (податковий номер 34503181) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2012-31.08.2013р., який надійшов відповідачу під час перевірки позивача від ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Так, зазначеним актом зафіксовано, що ТОВ «ТКС ПОЛ» відсутнє за адресою місцезнаходження; згідно декларації з податку на прибуток за 2012 рік основні засоби на підприємстві відсутні, що свідчить про відсутність у ТОВ «ТКС ПОЛ» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «ТКС Пол» до контрагентів-покупців, у зв’язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Інтер-Контакт» у березні-квітні 2013 року здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Інтер-Контакт», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Інтер-Контакт» та контрагентами у березні-квітні 2013 року є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Отже, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватися за правилами діючого податкового законодавства.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки, викладені в акті №701/26-55-22-07/19350056, визнані правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

У зв’язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивача від 28.11.2013р. № 701/26-55-22-07/19350056, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.12.2013 р. № 107826552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 165414,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41354,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатами якого останнє було залишене без змін, а скарги позивача – без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 р. № 107826552207 протиправним та необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки позивача, взаємовідносини позивача з ТОВ «ТКС ПОЛ» ґрунтувалися на договорі про виконання робіт від 25.12.2012 р. № 37/12т І-К, за умовами якого позивач як замовник доручав, а контрагент як підрядник приймав на себе виконання робіт по капітальному ремонту будівлі, що належить Замовнику на праві власності за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 69.

Згідно п.2.1., п.2.2. Договору, вартість робіт по капітальному ремонту зазначеної будівлі, складає 992802,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 165467,00 грн.). Оплата виконаних по договору робіт проводиться Замовником за фактично виконані роботи протягом з (трьох) календарних місяців на розрахунковий рахунок Підрядника після узгодження і підпису Замовником акту приймання-здачі виконаних робіт на території Замовника.

Сторонами Договору складені та підписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт (витрати) за квітень 2013 року та березень 2013 року за формою № КБ-3, а також підсумкові відомості ресурсів за березень 2013 року та квітень 2013 року.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за відповідні роботи, ТОВ «ТКС ПОЛ» виписані позивачу наступні первинні документи:

акти виконаних робіт від 31.03.2013 р. № 1/03/13 на суму 454 308,89 грн. (у т.ч. ПДВ- 75 718,15 грн.), від 17.04.2013 р. № 2/04/13 на суму 384 537,38 грн. (у т.ч. ПДВ – 64 089,56 грн.), від 30.04.2013 р. № 3/04/13 на суму 153 635,50 грн. (у т.ч. ПДВ – 25 605,92 грн.);

податкові накладні від 21.03.2013 р. № 122 на суму 454 308,89 грн. (у т.ч. ПДВ- 75718,15 грн.), від 17.04.2013 р.№ 60 на суму 384 537,38 грн. (у т.ч. ПДВ – 64 089,56 грн.), від 30.04.2013 р. № 153 на суму 153 635,50 грн. (у т.ч. ПДВ – 25 605,92 грн.).

Оплата позивачем виконуваних контрагентом робіт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та виписками з банку.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до положень цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов’язкова ознака – специфічна мета – порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника – фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 також викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб’єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом – ТОВ «ТКС ПОЛ», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу не опитувались, а висновки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентом, сформовані відповідачем в акті перевірки позивача, є суто суб’єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку, а тому сприймаються судом критично та до уваги не приймаються.

При цьому, слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку, або права визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов’язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи – продавця або податкова адреса фізичної особи –продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов’язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов’язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної (надалі – Порядок № 1379), який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року.

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товар (роботи, послуги) не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «ТКС ПОЛ» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Крім того, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом – ТОВ «ТКС ПОЛ», судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом оформлені належним чином укладеним договором, який не визнано недійсним в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними, належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на викладене вище, операції позивача з ТОВ «ТКС ПОЛ» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом – ТОВ «ТКС ПОЛ».

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача, сформовані на підставі акта від 14.10.2013 року № 252/16-01-22-09/34503181 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТКС ПОЛ» (податковий номер 34503181) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2012-31.08.2013р., оскільки, інформація, викладена в ньому, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб’єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складений акт, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".

Згідно п.4.4., п.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб’єкта господарювання, зокрема у зв’язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб’єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

У разі неможливості проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували неможливість проведення зустрічної звірки відповідного контрагента позивача.

В той же час, в акті про неможливість проведення зустрічної контрагента, викладені висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента – ТОВ «ТКС ПОЛ» є безпідставними.

Більше того, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р., крім іншого, визнані неправомірними дії ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС ПОЛ», за результатами якої складено акт від 14.10.2013 р. № 252/16-01-22-01-09/34503181 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТКС ПОЛ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по31.08.2013 року».

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди – як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв’язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 107826552207 від 18.12.2013 р.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 107826552207 від 18.12.2013 р. з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 107826552207 від 18.12.2013 р.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт» (ідентифікаційний код: 19350056, адреса: 01004, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16) судові витрати з видатків Державного бюджету України, спрямованих на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ідентифікаційний код: 38748591, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) у розмірі 413,54 грн. (чотирьохсот тринадцяти грн. 54 копійок).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок