Ухвала суду № 38843317, 19.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/800/48847/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Блажівської Н.Є. Кошіля В.В.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службина постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013у справі № 1570/6892/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стан»доДержавної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стан» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу №906 від 10.09.2012, визнання дій протиправними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стан» задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 906 від 10.09.2012 року;

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо проведення документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Стан»з питань взаємовідносин з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року;

- визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо встановлення в акті перевірки від 02.10.2012 року №2429/22-1/30709581 відсутності об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2013, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- позивач 20.08.2012 отримав запит відповідача з вимогою надати до перевірки документи ТОВ «Стан» з питань взаємовідносин з ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за весь період взаємовідносин;

- листом №112 від 04.09.2012 позивач витребувані відповідачем документи надав частково;

- на підставі виданих відповідачем направлень на перевірку №806/22-2 від 11.09.2012, №805/22-1 від 11.09.2012 та наказу №906 від 10.09.2012, у зв'язку з наданням документів не за весь період взаємовідносин, відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань взаємовідносин ТОВ «Стан» з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт перевірки №2429/22-1/30709581 від 02.10.2012, за висновками якого позивачем завищено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 30.06.2011 на суму 42 856 839 грн., завищено суму податкового кредиту за період з 01.07.2009 по 30.06.2011 на суму 42 856 839 грн., завищено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 на 3 053 655 грн., завищено суму податкового кредиту за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 на суму 3 053 655 грн.;

- позивач 18.09.2012 направив на адресу відповідача лист, яким висловив свої зауваження щодо наказу № 906 від 10.09.2012 та підстав проведення перевірки.

Не погоджуючись з наказом № 906 від 10.09.2012 та діями відповідача щодо проведення виїзної документальної перевірки ТОВ «Стан» з питань взаємовідносин з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 та встановлення в акті перевірки №2429/22-1/30709581 від 02.10.2012 факту відсутності об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів/послуг за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наказ про проведення перевірки, акт перевірки та викладені в ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що, оскільки взаємовідносини позивача з цим контрагентом вже були предметом перевірки, а щодо призначення повторної перевірки законом встановлено інший порядок, ніж був здійснений відповідачем, то у позивача були відсутні підстави давати відповідь на запит контролюючого органу, а відповідач не мав законних підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки з мотивів ненадання позивачем інформації на запит. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення решти позовних вимог з огляду на те, що даний період перевірявся відповідачем раніше та згідно актів перевірки порушень з боку позивача виявлено не було, а також з тих підстав, що спірний акт від 02.10.2012 було складено на підставі наказу №906 від 10.09.2012, який видано з порушенням норм податкового законодавства, що тягне за собою й недійсність самого акту.

Колегія суддів касаційної інстанції висновки суду апеляційної інстанції вважає такими, що є помилковими, та погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України відзначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин особи, яка звернулася за їх захистом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1 п.71.1 ст.78).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на запит відповідача листом №112 від 04.09.2012 надав витребувані документи частково, що стало підставою для проведення перевірки.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що копію наказу № 906 від 10.09.2012 та направлення на перевірку вручені директору ТОВ «Стан» 12.09.2012, про що свідчить його підпис у направленнях.

Посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України).

Отже, законом передбачено право платника податку не допускати посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки у випадках, коли він вважає, що є порушеними порядок та підстави призначення податковим органом перевірки. Однак, факт допуску платником до перевірки посадових осіб органу державної податкової служби нівелює правові наслідки можливих правових порушень, допущених цим органом при призначенні податкової перевірки.

Таким чином, у даному випадку право контролюючого органу, передбачене пп.20.1.1 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, щодо проведення позапланової виїзної перевірки є реалізованим на підставі спірного наказу, який після проведення перевірки є виконаним та вичерпав свою правову дію, а отже його скасування та визнання протиправних дій відповідача щодо проведення перевірки не може призвести до правових наслідків відновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Отже, вчинення податковим органом дій по складанню акту перевірки за результатами проведення позапланової перевірки у випадках встановлення під час проведення такої перевірки порушень податкового законодавства прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби.

Тобто, дії по складанню акта перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Крім того, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.

Отже, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірки, включення до акту перевірки певних висновків) має бути об'єктом оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та підстав для складання акту перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.

Між тим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що контролюючим органом за наслідками проведення перевірки позивача податкове повідомлення-рішення не приймалось.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акт перевірки та викладені в ньому факти та висновки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, що породжують для позивача певні правові наслідки. Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо вчинення ним дій та рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтувати ними власну позицію щодо наявності певних порушень, допущених платником податку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправним і скасування спірного наказу, визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної перевірки позивача та визнання незаконними дій відповідача щодо встановлення в акті перевірки №2429/22-1/30709581 від 02.10.2012 відсутності об'єктів оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 у справі № 1570/6892/2012.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіН.Є. Блажівська В.В. Кошіль