Ухвала суду № 38843042, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Київ К/9991/49969/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011

у справі 2а/1770/329/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Трейд"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл-Трейд" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 29.07.2010 року ДПІ у м. Рівне було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Ойл-Тренд» за травень 2010 року, за результатами якої складено акт №1110/23-123/36416379.

Проведеною перевіркою, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищезазначеного акту Державною податковою інспекцією у м. Рівне податкові повідомлення-рішення №0002582342/0 від 10.08.2010 , №0002582342/1 від 08.09.2010 та № 0002582342/2 від 18.11.2010.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судами встановлено, видами діяльності ТОВ «Ойл-Тренд» за КВЕД є роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля паливом, діяльність автомобільного вантажного транспорту, виробництво продуктів нафтоперероблення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 10.03.2009р. між позивачем та ТОВ «Славія» укладено договір купівлі-продажу №92-02/09-ОТ, предметом якого є купівля-продаж нафтопродуктів, бензину, дизпалива, скрапленого газу, терміном дії до 31.12.2010р.

На виконання договірних зобов'язань ТОВ «Славія» у лютому, березні та квітні поставило позивачу нафтопродукти (дизпаливо, бензин), газ відповідно до видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

В підтвердження поставки ТОВ «Славія» для позивача виписано податкові накладні, копії яких також містяться в матеріалах справи.

Оплата позивачем одержаного товару для контрагента ТОВ «Славія» підтверджується дослідженими судом першої інстанції платіжними дорученнями, звітами банку про дебетові та кредитові операції на рахунках позивача, що не заперечувалось відповідачем. Товарність операцій позивача з названим контрагентом, відповідність оформлення податкових накладних вимогам закону відповідачем під сумнів не ставилась.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після їх закінчення.

Як встановлено судами, укладення позивачем із ТОВ «Славія» договору купівлі-продажу нафтопродуктів та пального і перерахування позивачем коштів названому контрагенту в оплату вказаного товару відповідало основному виду господарської діяльності позивача. Паливно-мастильні матеріали придбавалися позивачем з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

При цьому, на дату укладення названих договорів, на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названих господарських операцій, ТОВ «Славія» в установленому порядку було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що не подання декларації контрагентом позивача, не є підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування, так як у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 у справі 2а/1770/329/2011 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 у справі 2а/1770/329/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак