Постанова № 38841984, 22.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 р. Справа № 804/5201/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Дерманської К.О., Ваховської Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенерго - ресурс" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроенерго - ресурс" (далі - ТОВ "Дніпроенерго - ресурс") звернулось до суду з адмінітсративним позовом про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003372201 від 20.12.2013 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2013 року в загальній сумі 860460,00 грн. (вісімсот шістдесят тисяч чотириста шістдесят грн. 00 коп.).

В обґрунтування позову зазначено, що висновки позапланової документальної перевірки ТОВ "Дніпроенерго - ресурс" з питання достовірності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 р. (вхідний від 18.10.2013 № 9065855872) у розмірі 1583155 грн., який виник за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що дeклapyвaJЮCь у грудні 2010 року, у серпні - жовтні 2011 року, у лютому - березні 2012 року, у червні - липні 2012 року, у січні - серпні 2013 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову; обґрунтовуючи свою позицію, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові заперечення. Відповідно до змісту поданих заперечень представник податкової інспекції просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень представник відповідача посилається на те, що в ході перевірки підприємства позивача надано документи, які не доводять реальність здійснених операцій та факт їх використання в господарській діяльності підприємства, тобто встановлено відсутність господарської діяльності спрямованої на отримання прибутку.

За таких обставин, відповідач зазначив, що зменшуючи розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 860460,00 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а винесене Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ) податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі Наказу Нікопольської ОДПІ від 11.11.2013 p. № 485 та направлення від 11.11.2013 p. № 174/221 та № 175/221 проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Дніпроенерго-Ресурс» (код ЄДРПОУ 36585444) з питання достовірності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 р. (вхідний від 18.10.2013 № 9065855872) у розмірі 1583155 грн., який виник за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що дeклapyвaJЮCь у грудні 2010 року, у серпні - жовтні 2011 року, у лютому - березні 2012 року, у червні - липні 2012 року, у січні - серпні 2013 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 1185/04-07-22-02/36585444 від 25.11.2013 року (надалі -Акт перевірки), який отриманий Позивачем по пошті 06.12.2013 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки контролюючим органом встановлено, що Позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (ряд. 19 Декларації) на суму 860 460,00 грн. в тому числі:

- Січень 2013 на суму 54 258,00;

- Лютий 2013 на суму 72 383,00

- Березень 2013 на суму 36 325,00;

- Квітень 2013 на суму 25 722,00;

- Травень 2013 на суму 22 917,00;

- Червень 201 з на суму 17 259,00;

- Липень 2013 на суму 9 702,00;

- Серпень 2013 на суму 418 561,00;

- Вересень 2013 на суму 203 333,00.

He погоджуючись з результатами перевірки та виявленими порушеннями, викладеними в вищезазначеному Акті перевірки, Позивачем протягом встановленого строку були направлені Заперечення від 12.12.2013 p. № 98. з нормативним обґрунтуванням своїх доводів.

За результатами розгляду заперечень Відповідачем надана відповідь про результати розгляду заперечень від 16.12.2013р. №13505/10/221-215, в якій податковий орган не погодився з аргументами Позивача та залишив Акт без коригувань.

В результаті зазначеного, 20 грудня 2013 p. Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003372201, відповідно до якого Відповідачем зменшено розмір ВІД ємного значення суми податку на додану вартість та залишку від'ємного значення. який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 860460,00 грн. (вісімсот шістдесят тисяч чотириста шістдесят).

Спірне податкове повідомлення-рішення було отримано Позивачем нарочно 20.12.2013р.

He погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням. Позивачем в порядку адміністративного оскарження було подано скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення № 0003372201 від 20.12.2013 p. до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вих.№ 1436 від 26 грудня 2013 року.

13 січня 2014 p. ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято рішення про продовження терміну розгляду первинної скарги до 24 лютого 2014 року включно (лист вих..№ 125/10/04-36-10-08-09).

В ході розгляду скарги платника I податку було призначено ' проведення позапланової перевірки, за результатами якої складено акт перевірки № 429/04-07-22-02/36585444 від 07.02.2014 року, зміст та висновки якого є ідентичними з попередньо складеним актом перевірки № 1185/04-07-22-02/36585444, на підставі якого й прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

25 лютого 2014 року підприємством було отримано по пошті рішення про результати розгляду скарги вих.. № 1051/10/04-36-10-08-09 ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області. яким податкове повідомлення рішення Нікопольської ОДНІ від 20 грудня 2013 р. № 0003372201 про зменшення ТОВ «Дніпроенерго-ресурс» розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 860460,00 грн. залишено без змін, а скаргу платника податку - без задоволення.

He погодившись з результатами розгляду первинної скарги Позивачем було направлено скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення № 0003372201 від 20.12.2013 року (вих. № 1457 від 06.03.2014 p.) до контролюючого органу вищого рівня - Міністерства доходів і зборів України.

01 квітня 2014 року Позивачем отримано рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги (вих. № 5358/6/99-99-10-01-15), яким податкове повідомлення рішення № 0003372201 від 20.12.2013 року залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням та висновками акту перевірки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами визнано, що ГОВ «Дніпроенерго-Ресурс» зареєстровано як юридична особа лише 13.01.2010 року. Основним видом f діяльності, зазначеного в установчих документах та довідці з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є виробництво електроенергії.

На сьогоднішній час у Позивача відсутні будь-які основні засоби, які необхідні для повноцінного здійснення господарської діяльності у вигляді виробництва електроенергії. для досягнення економічного ефекту у вигляді отримання прибутку, здійснює першочергові дії для створення (будівництва) основного засобу - «Енергетичного комплексу по виробництву електроенергії на біопаливі».

Так, проведеними перевірками ТОВ «Дніпроенерго-ресурс» (акти від 25.11.2013р. та від 07.02.2014p.) встановлено, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 860460,0 грн. виникло по операціям з придбання робіт (послуг) з розробки проектної продукції, з проведення інженерно-геологічних та інженерно-геодезичних вишукувань.

У ході судового розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про визнання судом недійсними (нікчемними) правочинів, вчинених позивачем та відповідними контрагентами у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами з придбання робіт (послуг) з розробки проектної продукції, з проведення інженерно-геологічних та інженерно-геодезичних вишукувань, а також придбання обладнання та матеріалів - складових енергетичного комплексу, визначених в робочому проекті, надано, а судом досліджено та долучено до матеріалів справи первинну та бухгалтерську документацію по правовідносинам з контрагентами, а саме: договори, додаткові угоди з додатками, специфікації, акти здачі-приймання проектних робіт, акти зарахування зустрічних вимог, рахунки-фактури, рахунки про оплату, податкові накладні, квитанції тощо.

Матеріалами справи також підтверджується, що ТОВ «Електрохімпром» придбані у постачальників за договорами обладнання та товари в подальшому будуть використані у власній господарській діяльності для виготовленні та реалізації електроенергії.

В акті перевірки контролюючий орган зазначає, що надані паперові носи з написом «Акти виконаних робіт» (які наведені в додатку 2 до акту перевірки) не відповідають ознакам первинних документів та не в повній мірі підтверджують факт отримання послуг, а саме: не зазначено кількість людей зайнятих у виконанні робіт, акт містить лише назву послуг, не зазначено одиницю виміру господарської операції та обсяги господарської операції (людино-години).

Проте, суд вважає, що такі порушення при складанні актів виконаних робіт не спростовують фактичного виконання господарських операцій. Натомість, інших зауважень щодо правильності оформлення зазначених первинних документів у відповідача під час перевірки не виникло і відповідно в акті перевірки не зафіксовано.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в акті перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового органу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На думку суду, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Згідно положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, за таких умов, у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Сторонами визнається, що позивач самостійно задекларував залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за вересень 2013 року в загальній сумі 860460,00 грн. згідно актів виконаних робіт, які були досліджені відповідачем в ході проведення перевірки та копії яких долучені до матеріалів справи.

Факт отримання товарів та послуг за означеними актами виконаних робіт відповідачем не заперечується, поставка позивачем таких товарів (послуг) за цінами, нижче звичайних, відповідачем не виявлена, про не включення позивачем до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких сум коштів, що передані платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, відповідачем не зазначено. За викладених обставин суд доходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення форми "В4" Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003372201 від 20.12.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2013 року в загальній сумі 860460,00 грн. (вісімсот шістдесят тисяч чотириста шістдесят грн. 00 коп.).

Отже, відповідач правомірність своїх висновків та винесеного на їх підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у актах перевірки від 25.11.2013 та від 07.02.2014, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Між тим відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Беручи до уваги наведене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроенерго - ресурс» такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ форми "В4" №0003372201 від 20.12.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2013 року в загальній сумі 860460,00 грн., визнанню протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 487,20 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрохімпром» судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенерго - ресурс" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003372201 від 20.12.2013 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2013 року в загальній сумі 860460,00 грн. (вісімсот шістдесят тисяч чотириста шістдесят грн. 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроенерго - ресурс» (код ЄДРПОУ -36585444) судовий збір у розмірі 487 (чотирьохсот восьмидесяти семи) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 травня 2014 року

Суддя Д.О. Власенко