Ухвала суду № 38841347, 21.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Клименко В.П.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року справа №228/434/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Геращенка І.В.

суддів: Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Мосіна К.С.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Альбрехт Н.В. - за довір. від 08.01.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 03 квітня 2014 року у справі № 228/434/14-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Докучаєвського міського суду Донецької області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 03 квітня 2014 року у справі № 228/434/14-а (суддя Клименко В.П.) позовні вимоги задоволені.

Дії Управління Пенсійного фонду в м. Докучаєвську Донецької області щодо прийняття рішення № 17 від 06.01.2014 року про відмову ОСОБА_4 у переході не пенсію у зв'язку із втратою годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_6, визнано протиправними.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду в м. Докучаєвську Донецької області № 17 від 06.01.2014 року про відмову ОСОБА_4 у переході не пенсію у зв'язку із втратою годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_6.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в м. Докучаєвську Донецької області провести перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_4 з 30 грудня 2013 року у відповідності з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на підставі довідок про заробітну плату, на підставі яких нараховувалась пенсія померлому годувальнику ОСОБА_6.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку і просив апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Наголошує на тому, що відповідно до пункту 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) орган, що призначає пенсію, має право перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість видачі документів, наданих для призначення (перерахунків) пенсій.

Зазначає, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області було використане право на проведення перевірки довідки про заробітну плату на підприємстві ВАТ «Докучаєвське АТП 11479» оскільки у пенсійній справі померлого годувальника були відсутні первинні документи, що підтверджують роботу у зоні відчуження та встановлено, що на вказаному підприємстві не збереглися первинні документи про роботу в зоні відчуження (шляхові листи), особові рахунки за періоди з липня 1986 року по грудень 1986 року, положення про преміювання. Тому розмір пенсії по втраті годувальника розраховувався з мінімальної пенсії, що склало значно менше розміру теперішньої пенсії позивача. Внаслідок чого Управлінням було прийнято Рішення від 06.01.2014 року № 17 про відмову у проведенні перерахунку пенсії.

У судовому засіданні представник відповідача наголошував на задоволені апеляційної скарги.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про участь у розгляді справи в апеляційної інстанції не заявлено.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів встановила.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області з 06 грудня 1997 року та отримує пенсію за віком.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 позивач перебувала у шлюбі із ОСОБА_6 з 15 липня 1969 року.

Згідно Наказу ВАТ «Докучаєвське АТП 11479» № 104 від 06 жовтня 2004 року про донарахування заробітної плати учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для перерахунку пенсії, голова правління ВАТ «Докучаєвське АТП 11479» наказав провести перерахунок та доплату заробітної плати учасникам учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відрядженим або покликаним на воїнські збори безпосередньо з ВАТ «Докучаєвське АТП 11479» в перелік якого увійшов ОСОБА_6.

ОСОБА_6, відповідно до Довідки МСЕК серії 10 ААБ № 264015 є інвалідом 1 «А» групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що 10 червня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану служби Докучаєвського міського управління юстиції у Донецькій області було зроблено відповідний актовий запис № 172 в Книзі реєстрації смертей.

Згідно Експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісія по установленню зв'язку захворювань, інвалідності та смерті з діянням іонізованого випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_6 помер внаслідок захворювання, яке пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

30 грудня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області від 10 січня 2014 року № 154/03 відмовило позивачу в переході на пенсію по втраті годувальника, оскільки розмір пенсії склав би 1088,37 грн., що менше діючого.

Додатково відповідач роз'яснив позивачу, що розмір пенсії у разі втрати годувальника розраховувався в мінімальному розмірі, оскільки при проведенні зустрічної перевірки довідки про заробітну плату ОСОБА_6 було встановлено, що у ВАТ «Докучаєвське АТП 11479» первинні документи про роботу в зоні відчуження (шляхові листи), відомості про нарахування заробітної плати за 1986 рік, положення про преміювання не збереглись.

06 січня 2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області прийнято рішення № 17 про відмову в перерахунку пенсії, а саме у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

17 січня 2014 року позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника за померлого чоловіка - інваліда 1 «А» групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області від 30 січня 2014 року № 4/Т-14-01-01 також відмовило позивачу в переході на пенсію по втраті годувальника. Додатково роз'яснило, що Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210. Орган, що призначає пенсію, має право перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення пенсії, що відображається в акті зустрічної перевірки. В акті зустрічної перевірки № 1/0311 від 06.01.2014 року зазначено, що у ВАТ "Докучаєвеьке АТП 11479" первинні документи про роботу в зоні відчуження (шляхові листи) ОСОБА_6, особові рахунки за період з липня 1986 року по грудень 1986 року, положення про преміювання на підприємстві не збереглися, тому перевірити обґрунтованість сум заробітної плати, включеної в довідку не можливо. В довідці № 03/169 від 12.08.2013 року, наданій ВАТ '"Докучаевське АТП -11479", зазначено, що копії первинних документів (дорожні листи повідомлення про відрядження) про період роботи ОСОБА_6 в зоні відчуження з 20.06.1986 року по 01.07.1986 року надати не можливо, тому що вони не зберігалися за термінами зберігання. Інші документи про виконані робіт в зоні відчуження відсутні. Відповідач зробив висновок, що позивачу можливо призначити пенсію по втраті годувальника згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в мінімальному розмірі, що складає 1088, 37 грн., та менше пенсії за віком яку позивач отримує згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.

Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-6 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені Прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, якими серед іншого установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 червня 2011 року, оскільки опублікуванні в газеті «Голос України» за 18 червня 2011 року №110 (5110). На виконання пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-6 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка відповідно до пункту 5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97 набрала чинності з 23 липня 2011 року.

У зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акту терміни застосування положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 23 липня 2011 року здійснюються у порядку та розмірах встановлених наведеним законом, а з 23 липня 2011 року у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

Відповідно до Рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України:

1. В аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

2. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

3. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Таки чином, колегія суддів вважає, що пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень, повинен діяти на підставі закону та у спосіб, визначений законом і тому наділений повноваженнями самостійно визначитися щодо порядку та розміру сплати пенсії у відповідності до Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-6 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», Рішення Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми i положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Із аналізу наведених норм випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання вищевказаних вимог закону постановою КМУ № 745 від 06.07.2011 року та постановою КМУ № 1210 від 23.11.2011 року були визначені розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно п. 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків

За приписами п. 2 Порядку передбачено, що заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Відповідно до п. 3 Порядку у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 р. до 1 серпня 1987 р., за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв'язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати;

5) менше місяця та захворіла на променеву хворобу, пенсія обчислюється згідно із статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.

Підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Згідно постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 07.05.1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення робітників підприємств п організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» передбачено оплату праці робітників, як безпосередньо були зайняті на роботах по усуненню наслідків аварії на ЧАЕС, проводити по підвищеним 100% тарифним ставкам (посадовим окладам).

За приписами п. 5 Інструкції про службові відрядження в межах СРСР, затвердженої Мінфіном СРСР, Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 15.02.1980 року № 30, за працівником зберігали середній заробіток на період перебування на зборах за всі робочі дні, а роботу у вихідні оплачували у подвійному розмірі. Крім того, роботу в зоні відчуження враховують коефіцієнт кратності залежно від зони небезпеки.

Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій, установ, зайнятих на роботах, зв'язаних ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганню забруднення навколишнього середовища» були визначені зони небезпеки та перелік населених пунктів і виробничих об'єктів в межах 30-кілометрової зони ЧАЕС, розділеної на III, ІІ, І зону небезпеки, де оплати праці здійснювалась відповідно з зонами небезпеки підвищених розмірах в залежності від рівня радіації.

На решті території зони відчуження, що не була віднесена до зон небезпеки (зона особливого контролю) оплата праці проводилась з дня аварії в однократному розмірі тарифної ставки, виходячи підвищення її до 100 відсотків, відповідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 року № 524-156.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункт 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7).

Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 05 жовтня 1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів 10 років;

- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів 8 років;

- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році 5 років.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).

Згідно пп. «г» п. 7 Порядку документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до п. 15 Порядку поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає:

- роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій;

- у разі необхідності - бланки документів;

- допомогу особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Згідно п. 38 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження;

г) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п. 46 Порядку при прийманні документів щодо виплати пенсії орган, що призначає пенсії, здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів, знімає ксерокопії з відповідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, в матеріалах пенсійної справи позивача перебувають необхідні для проведення перерахунку пенсії документи, а саме Наказу ВАТ «Докучаєвське АТП 11479» № 104 від 06 жовтня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону № 1058 - VI непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти - сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 1058 - VI пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно а. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України № 1058 - VI пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки відсутність первинних документів за період роботи в зоні відчуження не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії за втратою годувальника, відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 та ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст.160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 03 квітня 2014 року у справі № 228/434/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 03 квітня 2014 року у справі № 228/434/14-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 21.05.2014 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 26.05.2014 року.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

Л.В. Губська