Ухвала суду № 38841318, 21.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року справа №805/3614/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів апеляційного суду Арабей Т.Г., Губської Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 805/3614/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця щодо примусового стягнення боргу за постановою про накладення адміністративного стягнення та зобов'язання провести виконавчі дії з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 16.02.2011 року № 22 на ОСОБА_2 на суму 3400,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 805/3614/14 (суддя Чучко В.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі

Доводи апеляційної скарги заявник обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження було встановлено, що відповідачем не були в достатній мірі вчинені дії, направлені на примусове виконання виконавчих документів в передбаченому законом обсязі, які б зумовили стягнення з боржника належних до стягнення сум.

Зазначає, що відповідно до ст. 11 Закону України від 21.04.1999 року № 606 «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Але, надані суду першої інстанції докази вжиття заходів по примусовому стягненню боргу не свідчать про їх своєчасність та вчинення в повному обсязі.

Сторони, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у розгляді справи не заявлялось, у зв'язку з чим, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

Позивач, Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області зареєстроване як юридична особа 12.07.1994 року виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, організаційно-правова форма - орган державної влади, види діяльності за КВЕД-2010 (класифікація видів економічної діяльності) - 84.30 Діяльність у сфері обов'язкового соціального страхування. Ідентифікаційний код - 23346787, місцезнаходження - 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5.

Відповідач, Відділ Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області зареєстроване як юридична особа 29.03.2007 року виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, організаційно-правова форма - орган державної влади, види діяльності за КВЕД-2010 (класифікація видів економічної діяльності) - 84.11 Державне управління загального характеру. Ідентифікаційний код - 34991191, місцезнаходження - 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, буд. 20.

Постановою Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 22 від 16 лютого 2011 року накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Постановою Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області ВП № 25417512 від 24.03.2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 22 від 16 лютого 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 3400 грн.

Постановою Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області ВП № 25417504 від 21.05.2013 року виконавче провадження ВП № 25417512 приєднано до зведеного виконавчого провадження.

З облікової картки на зведене виконавче провадження Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області вбачається, що на примусовому виконанні знаходиться декілька виконавчих документів УПФУ у м. Краматорську щодо примусового стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, які приєднані до зведеного виконавчого провадження, при цьому, останній виконавчий документ приєднаний до такого зведеного виконавчого провадження у серпні 2013 року.

Державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, з метою з'ясування майнового стану боржника, було зроблено відповідні запити до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», Управління Держкомзему у м. Краматорську Донецької області, Державної податкової служби України, ТОВ «Краматорський друкарський дім», ТОВ «Колгоспний ринок», ВРЕР м. Краматорську при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, ВАДР ГУДМС.

Листом відповідача від 25.03.2011 року № 1 направлено запит до КП «Бюро технічної інвентаризації» щодо отримання інформації про реєстрацію за ОСОБА_2 нерухомого майна на праві власності.

ВДВС Краматорського МУЮ також направлений запит до Управління Держкомзему у м. Краматорську Донецької області від 08.08.2012 року № 06-10 з метою встановлення інформації про реєстрацію за ОСОБА_2 земельної ділянки.

На запит відповідача до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб від 21.02.2014 року надійшли відповіді від 24.02.2014 року з інформацією про податкових агентів, які нараховували заробітну плату ОСОБА_2, а також про те, що ОСОБА_2 на обліку в органах ДПС не перебуває.

Відповідачем, на його лист від 18.04.2011 року, отримано відповідь від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колгоспний ринок» про те, що з ОСОБА_2 підприємство не має будь-яких договірних відносин.

З відповідей ВРЕР м. Краматорську при УДАІ ГУМ-ВСУ в Донецькій області від 04.05.2011 року № 27/3719 та від 05.05.2011 року № 27/3744 вбачається, що на ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль марки SHEVROLET AVEO SF69Y, однак на цей автомобіль накладено арешт, а саме зазначений автомобіль є заставним майном за договором застави від 08.08.2008 року у ПАТ «Креді Агріголь Банк».

Відповідачем надсилалися листи від 29.05.2012 року та від 08.08.2012 року до ВАДР ГУДМС з питання отримання інформації про наявність у ОСОБА_2 паспорту для виїзду за кордон. Отримана відповідь від 24.07.2012 року свідчить про відсутність такого паспорту у боржника.

Відповідачем було встановлено, що боржник працює на ТОВ «Краматорський друкарський дім», отже державним виконавцем було звернуто стягнення боргу шляхом його утримання з заробітної плати.

Державним виконавцем були здійснені виходи на ТОВ «Краматорський друкарський дім», де працює ОСОБА_2, та встановлено, що утримання боргу з заробітної плати проводяться з затримкою у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку підприємства та заборгованості з виплати заробітної плати, про що свідчать акт перевірки бухгалтерії підприємства від 21.06.2013 року та пояснювальна записка ТОВ «Краматорський друкарський дім».

З витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав їх обтяжень від 22.05.2013 року № 3745919 вбачається, що на все майно ОСОБА_2, згідно акту опису та арешту майна ВДВС Краматорського МУЮ від 01.03.2013 року та постанови від 15.04.2013 року ВП № 37061124 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, звернено обтяження у вигляді арешту.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 24.05.2013 року у справі № 234/6553/13-ц задоволено подання державного виконавця ВДВС Краматорського МУЮ про тимчасове обмеження права виїзду громадянина України ОСОБА_2 за кордон у зв'язку з ухиленням від виконання фінансового зобов'язання, покладеного на нього постановами УПФУ у м. Краматорську про стягнення боргу.

Листом від 15.02.2014 року № 4-17-345 відповідачем направлено повторний запит до Управління Держкомзему у м. Краматорську Донецької області з метою встановлення інформації про реєстрацію за ОСОБА_2 земельної ділянки.

З листа Управління Держкомзему у м. Краматорську Донецької області від 14.03.2014 року № 02-9/1203 вбачається, що за даними Державного земельного кадастру станом на 01.01.2013 року на території м. Краматорська ОСОБА_2 земельні ділянки у власність та користування не передавалися.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Частина 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає місце виконання рішення, а саме: виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частинами 1-2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому вищевказаним Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 вищевказаного Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 вищевказаного Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до вищевказаного Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 2-5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За приписами ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства, затверджено Інструкцію з примусового виконання рішень, та визнано такою, що втратила чинність, зокрема, Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158 (із змінами), крім пункту 5.11 глави 5, підпункту 5.12.5, абзаців першого - дев'ятого, одинадцятого - двадцять п'ятого підпункту 5.12.6 пункту 5.12 глави 5 щодо підготовки до проведення та проведення щотижневих конкурсів з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, які продовжують діяти до набрання чинності порядком реалізації арештованого державними виконавцями майна.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та з метою вдосконалення порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів державної податкової служби та забезпечення належного виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) і спрощення процедури забезпечення державних виконавців інформацією про номери рахунків юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, джерела доходів фізичних осіб, наказом Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України від 23.12.2011 року № 1701/3578/5 затверджено Порядок надання інформації Державною податковою службою України на запити органів державної виконавчої служби.

Цей Порядок визначає загальні правила надання Державною податковою службою України органам державної виконавчої служби інформації про номери рахунків боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, яку отримують органи державної податкової служби від банківських та інших установ, та джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб і передають на запити органів державної виконавчої служби.

Органи державної виконавчої служби подають запити до Державної податкової служби України через державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Відповіді на запити органів державної виконавчої служби надаються Державною податковою службою України через державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Колегія суддів зазначає, що бездіяльність - це певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, яка вона повинна була і могла виконувати, відповідно до покладених на неї посадових обов'язків.

Аналізуючи приведене законодавство і нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини, та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки, як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження ВП № 25417504, з моменту відкриття вживались заходи, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання вказаного виконавчого документу, що не призвело до результату з причин, які не залежать від державного виконавця, тобто відповідач діяв у межах наданих повноважень, з огляду на що, відсутня бездіяльність державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження ВП № 25417504, крім того відповідачем не порушені строки проведення виконавчих дій, передбачені ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів правомірність дій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. 2, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 805/3614/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 805/3614/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська