Ухвала суду № 38841290, 30.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2014 року

справа № 808/8803/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №808/8803/13-а

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод»

до

про

Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000182201 від 13.11.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 502440,00 грн. (т.1, а.с.4-8)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №808/8803/13-а. (т.1, а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що податковий кредит отриманий від постачальників: ФГ «Буря», ФГ «Абсолют-Агро», ПП «Пульс-Агро» знайшов своє відображення в податкових деклараціях за листопад 2011 року, за 2011 рік, уточнюючому розрахунку від 21.02.2012 за листопад 2011 року, уточнюючому розрахунку від 05.03.2012 за грудень 2011 року, податковій декларації за жовтень 2012 року, податковій декларації за січень 2013 року, уточнюючому розрахунку від 30.09.2013 року за жовтень 2012 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №808/8803/13-а адміністративний позов задоволено. (т.2, а.с.314)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Відповідач – Мелітопольська об’єднана державна податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №808/8803/13-а та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам державної податкової служби прав.

30 квітня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№23688/14 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення нормам матеріального та процесуального права, просить залишити без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №808/8803/13-а та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили, про причини неявки суд не сповістили, з заявами про розгляд справи за їх обов’язкової участі – не звертались.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 11 жовтня 2013 року по 24 жовтня 2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків і обов’язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ПП «Пульс-Агро», ФГ «Абсолют-Агро», ФГ «Буря» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, результати якої оформлено актом №1167/22/00373830 від 31 жовтня 2013 року.

Висновками зазначеного акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2012 №2755-VI, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на суму 502440,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року на суму 502440,00 грн.

13 листопада 2013 року на підставі акту перевірки №1167/22/00373830 від 31 жовтня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 502440,00 грн.

Судом встановлено, що між ФГ «Абсолют-Агро» (Постачальник) та ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (Покупець), укладено Договір поставки насіння соняшника 08.11.2011 №01М-217. На виконання умов договору ФГ «Абсолют-Агро» виписано ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» відповідні видаткові накладні.

06 грудня 2011 року між ФГ «Буря» (Постачальник) та ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (Покупець), укладено Договір поставки насіння соняшника 06.12.2011 №01М-304. На виконання умов договору ФГ «Буря» виписано ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» відповідні видаткові накладні.

09 грудня 2011 року між ФГ «Буря» (Постачальник) та ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (Покупець), укладено Договір поставки насіння соняшника 09.12.2011 №01М-319. На виконання умов договору ФГ «Буря» виписано ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» відповідні видаткові накладні.

27 вересня 2012 року між ФГ «Пульс-Агро» (Поклажодавець) та ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (Зберігач), укладено Договір складського зберігання насіння соняшника 27.09.2012 №06М-018. На виконання умов договору сторони підписали Акти прийому-передачі на складське зберігання насіння соняшника від 30.09.2012, від 02.10.2012.

02 жовтня 2012 року між ФГ «Пульс-Агро» (Постачальник) та ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (Покупець), укладено Договір поставки насіння соняшника 02.10.2012 №01М-133. На виконання умов договору ФГ «Пульс-Агро» виписано ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» відповідні видаткові накладні.

05 жовтня 2012 року між ФГ «Пульс-Агро» (Постачальник) та ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (Покупець), укладено Договір поставки насіння соняшника 05.10.2012 №01М-159. На виконання умов договору ФГ «Пульс-Агро» виписано ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» відповідні видаткові накладні.

Колегія суддів зазначає, що перевіркою не зафіксовано факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі. У позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових витрат та податкового кредиту за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товар контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договору.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 06 лютого 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №808/8803/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 05 травня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна