Ухвала суду № 38840913, 19.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.05.2014 р. Справа№ 5015/76/11

Суддя господарського суду Львівської області, Пазичев В.М. розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства «Реліквія» від 14.04.2014 року за вх.№1945/14 про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 14.02.2011 року по справі №5015/76/11 таким, що не підлягає виконанню

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Вікові традиції» (м. Дніпропетровськ)

до відповідача: Приватного підприємства «Реліквія» (м. Львів)

третя особа: Франківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м. Львів)

про: стягнення заборгованості в сумі 58753,47 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача (стягувача): Не з'явився.

від відповідача (заявника): Не з'явився.

від третьої особи: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Приватного підприємства «Реліквія» від 14.04.2014 року за вх.№1945/14 про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 14.02.2011 року по справі №5015/76/11 таким, що не підлягає виконанню (в порядку ст.117 ГПК України) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Вікові традиції» (м. Дніпропетровськ) до Приватного підприємства «Реліквія» (м. Львів) про стягнення заборгованості в сумі 58753,47 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.04.2014 року прийнято заяву до розгляду і призначено на 22.04.2014 року. Ухвалою суду від 22.04.2014 року розгляд справи відкладено до 30.04.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 30.04.2014 року розгляд справи відкладено до 07.05.2014 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача (стягувача) і третьої особи. Ухвалою суду від 07.05.2014 року розгляд справи відкладено до 19.05.2014 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача (стягувача) і третьої особи.

Позивач (стягувач) вимог ухвали суду про прийняття заяви до розгляду від 16.04.2014 року, про відкладення від 22.04.2014 року, від 30.04.2014 року, від 07.05.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить реєстр №540 направлення рекомендованої кореспонденції за 07.05.2014 року, а явка позивача (стягувача) була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідач (заявник) вимог ухвали суду про прийняття заяви до розгляду від 16.04.2014 року, про відкладення від 22.04.2014 року, від 30.04.2014 року, від 07.05.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить реєстр №540 направлення рекомендованої кореспонденції за 07.05.2014 року, а явка відповідача (заявника) була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 22.04.2014 року, від 30.04.2014 року, від 07.05.2014 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить реєстр №540 направлення рекомендованої кореспонденції за 07.05.2014 року, а явка третьої особи була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника позивача (стягувача) та третьої особи.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Приватного підприємства «Реліквія» від 14.04.2014 року за вх.№1945/14 про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 14.02.2011 року по справі №5015/76/11 таким, що не підлягає виконанню (в порядку ст.117 ГПК України) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Вікові традиції» (м. Дніпропетровськ) до Приватного підприємства «Реліквія» (м. Львів) про стягнення заборгованості в сумі 58753,47 грн.

01.02.2011 р. рішенням Господарського суду Львівської області в справі №5015/76/11 задоволено позов ТзОВ "ТД "Вікові традиції"" до ПП "Реліквія" та стягнуто 52967,14 грн.

14.02.2011 року Господарським судом Львівської області видано наказ (надалі - Наказ) на примусове виконання рішення по справі №5015/76/11.

14.04.2014 року за вх.№1945/14 Приватним підприємством «Реліквія» подано заяву про визнання наказу від 14.02.2011 року по справі №5015/76/11 таким, що не підлягає виконанню (в порядку ст.117 ГПК України).

Заявник зазначає, що, 01.02.2011 р. рішенням Господарського суду Львівської області в справі №5015/76/11 задоволено позов ТзОВ "ТД "Вікові традиції"" до ПП "Реліквія" та стягнуто 52967,14 грн. 14.02.2011 р. на виконання даного рішення видано наказ про примусове виконання рішення.

Заявник звертає увагу на те, що на розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Приватного підприємства «Реліквія» про його банкрутство. 27.04.2011 р. ухвалою Господарського суду Львівської області в справі №5015/2298/11 заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі про банкрутство ПП «Реліквія».

Заявник зазначає, що оголошення про введення процедури розпорядження майном боржника опубліковане в газеті «Урядовий кур'єр», № 119 (4517) від 05.07.2011 р. В оголошенні зазначено, що заяви кредиторів приймаються протягом тридцяти днів з дня опублікування оголошення.

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції від 21.04.2011 р. (станом на момент публікації), після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, мають право подавати заяви з грошевими вимогами до боржника, відповідно до ст. 14 Закону.

Статтею 14 вищевказаного Закону ( 2343-12 ) передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникають до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Заявник наголошує, що 06.03.2012 р. ухвалою Господарського суду Львівської області в справі №5015/2298/11 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства «Реліквія», до якого включено вимоги конкурсних кредиторів та вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати.

Заявник наголошує, що грошові вимоги стягувача (позивача) ТзОВ "ТД "Вікові традиції" до боржника (відповідача) ПП «Реліквія» підтверджені виконавчим документом - наказом Господарського суду Львівської області в справі №5015/76/11 від 14.02.2011 р. та виникли до 27.04.2011 р., тобто до дня порушення провадження у справі №5015/2298/11 Господарського суду Львівської області про банкрутство ПП «Реліквія», а відтак, ТзОВ "ТД "Вікові традиції" є конкурсним кредитором.

На думку заявника, наявність переліченого судового рішення та наказу про його виконання не звільняла стягувача ТзОВ "ТД "Вікові традиції" від обов'язку звернення до Господарського суду Львівської області із заявою про визнання його грошових вимог до боржника - ПП «Реліквія», а тому, заборгованість по рішенню суду та наказу вважається погашеною на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12 ), у зв'язку з чим, підстави для здійснення подальшого виконання вказаного виконавчого документу та виконавчого провадження з його примусового виконання - відсутні.

Таким чином, на думку заявника, перелічене вище доводить обставини припинення (погашення) грошових зобов'язань, які покладені в основу зазначеного виконавчого документу у процедурі банкрутства ПП «Реліквія», що, відповідно до ч.4 ст.117 ГПК України, є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню повністю наказу Господарського суду Львівської області від 14.02.2011 р. в справі №5015/2298/11.

Заявник зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.12.2012 р. у справі №5015/2298/11 введено процедуру санації боржника - Приватного підприємства «Реліквія» та призначено керуючим санацією приватного підприємства "Реліквія" арбітражного керуючого Марко Андрія Тарасовича.

На момент розгляду заяви позивач (стягувач) явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на заяву не подав.

На момент розгляду заяви третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, відзиву на заяву не подала.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного:

Відповідно до ст.4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно ст.ст. 115, 116 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно п.3 ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як судові накази.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Згідно ч.2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ч.2 ст.41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, до відносин, які мали місце у справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як спеціального нормативно-правового акта.

Згідно ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладення мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування присічного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч.2 ст.14, ч.5 ст.31 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, суд може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань в порядку, встановленому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В ході судового розгляду заяви встановлено, що 01.02.2011 р. рішенням Господарського суду Львівської області в справі №5015/76/11 задоволено позов ТзОВ "ТД "Вікові традиції"" до ПП "Реліквія" та стягнуто 52967,14 грн.

14.02.2011 р. на виконання даного рішення видано наказ про примусове виконання рішення.

27.04.2011 р. ухвалою Господарського суду Львівської області в справі №5015/2298/11 порушено провадження у справі про банкрутство ПП «Реліквія».

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції від 21.04.2011 р. (станом на момент публікації), після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, відповідно до ст. 14 Закону.

Винесення судом рішення про стягнення заборгованості з боржника в позовному проваджені не звільняє кредитора від обов'язку подання заяви у справі про банкрутство в порядку ст.14 названого Закону.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що погашення вимог конкурсних кредиторів поза межами процедури відновлення платоспроможності є неприпустимими. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно визначення ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Отже, у справі про банкрутство, вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладення мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування присічного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч.2 ст.14, ч.5 ст.31 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, суд може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань в порядку, встановленому Законом „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 22.04.2009 р. по справі № 16/294 та від 09.06.2009 р. по справі №8/473.

Отже, грошові вимоги стягувача (позивача) ТзОВ "ТД "Вікові традиції" до боржника (відповідача) ПП «Реліквія» підтверджені виконавчим документом - наказом Господарського суду Львівської області в справі №5015/76/11 від 14.02.2011 р. та виникли до 27.04.2011 р., тобто до дня порушення провадження у справі №5015/2298/11 Господарського суду Львівської області про банкрутство ПП «Реліквія», а відтак ТзОВ "ТД "Вікові традиції" є конкурсним кредитором.

Оголошення про введення процедури розпорядження майном боржника опубліковане в газеті «Урядовий кур'єр» № 119 (4517) від 05.07.2011 р., копія якого долучена до заяви.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, стягувачем не було дотримано вимог ст. 14 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів звернення протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому виданні оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника до господарського суду з письмовою заявою з вимогами до боржника, а також документами, що їх підтверджують. 06.03.2012 р. ухвалою Господарського суду Львівської області в справі №5015/2298/11 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства «Реліквія», до якого включено вимоги конкурсних кредиторів та вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати. Однак, вимоги позивача не були включені до цього реєстру, що підтверджується даною ухвалою, оскільки ним не було дотримано вимоги ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо необхідності подання до господарського суду, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство боржника, заяви з грошовими вимогами до боржника. Тому такі вимоги, у відповідності до ст. 14 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід вважати погашеними.

Враховуючи зазначене вище, оскільки вимоги ТзОВ "ТД "Вікові традиції", які підтверджені рішенням Господарського суду Львівської області від 01.02.2011 року та наказом, що виданий на його примусове виконання, є погашеними, на підставі ч.2 ст. 14 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", наказ Господарського суду Львівської області від 14.02.2011 року у даній справі є таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч.2 ст.117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ч.4 ст.117 ГПК України, а у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд ухвалою визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Згідно до ч.4 ст.117 ГПК України, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, також і з інших причин. До таких інших підстав слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відтак, ст.117 ГПК підлягає застосуванню з урахуванням особливостей Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що з огляду на порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, затвердження реєстру вимог кредиторів, та визнання погашеними вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені та які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, подана заявником заява щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, обґрунтована та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 22, 34, 36, 86, 117 ГПК України, господарський суд,-

У Х В А Л И В :

1. Заяву Приватного підприємства «Реліквія» від 14.04.2014 року за вх.№1945/14 про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 14.02.2011 року по справі №5015/76/11 таким, що не підлягає виконанню (в порядку ст.117 ГПК України) - задоволити.

2. Визнати наказ Господарського суду Львівської області від 14.02.2011 року по справі №5015/76/11 таким, що не підлягає виконанню.

Суддя Пазичев В.М.