Рішення № 38837628, 20.05.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22ц/791/1635/14 Головуючий в суді І інстанції: Рябцева М.С.

Категорія: 27 Доповідач: Чиркова К.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року травня місяця 20 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Чиркової К.Г.

Суддів: Пузанової Л.В.

Фурман Т.Г.

при секретарі: Бараш Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Нетком» на ухвалу Суворовського районного суду м. Херсона від 26 березня 2014 року та рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 02 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком» про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 08 квітня 2010 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком», в особі директора ОСОБА_4, укладено договір позики у простій письмовій формі, за умовами якого останній отримав безпроцентну позику в грошовій сумі 589 248 грн., зі строком повернення не пізніше 10 квітня 2011 року.

У забезпечення виконання укладеного договору позики, ними укладено 08 квітня 2010 року договір іпотеки, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком», в особі директора ОСОБА_4, надало в іпотеку нерухоме майно, нежитлові приміщення: №8-б, 11а, 12-17, 18, 19, І, ІІІ другого поверху загальною площею 156кв.м. по АДРЕСА_1, у м. Херсоні.

Строк повернення грошових коштів за договором позики сплив, а відповідач у добровільному порядку повернути грошові кошти не бажає.

Посилаючись на викладене та положення ст. 625 ЦК України, позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Нетком» на його користь заборгованість з урахуванням індексу інфляції - 592 194,24грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 82 123,28грн., три відсотки річних за користування грошовими коштами в розмірі 49 884,28грн. і понесені ним судові витрати.

У ході судового розгляду справи ОСОБА_5, діюча від імені ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком», у тому числі на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком» в розмірі позовних вимог.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 26 березня 2014 року заяву задоволено.

Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, в тому числі грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках у відповідних фінансових установах, в межах суми 724 201,80грн., що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком».

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 02 квітня 2014 року позов задоволено.

Судом стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком» на користь ОСОБА_3 заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 592 194,24грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 82 123,28грн. та три відсотки річних за користування грошовими коштами в розмірі 49 884,28грн. , а також судовий збір у сумі 487,20грн.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та скасувати ухвалу суду відповідно до якої застосовані заходи забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, у тому числі грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком», посилаючись на те, що зобов'язання за договором позики було забезпечено майном переданим в іпотеку.

При ухваленні рішення суд порушив норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав належних та допустимих доказів, підтверджуючих факт внесення ним в касу підприємства грошових коштів за договором позики, оскільки первинні фінансові документи, за якими мав би здійснюватися бухгалтерський облік операцій за договором позики відсутні, а також відсутній оригінал спірного договору та оригінал протоколу загальних зборів від 31.03.2010 року, яким нібито надано згоду на отримання позики та передачі майна в іпотеку.

Окрім того, суд першої інстанції задовольняючи позов незаконно та необґрунтовано дійшов висновку про стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних та пені, розмір якої обчислений відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який не поширюється на дані правовідносини.

У письмових запереченнях на подану апеляційну скаргу ОСОБА_5, діюча від імені ОСОБА_3 її доводів не визнала, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 08 квітня 2010 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком», в особі директора ОСОБА_4, було укладено договір позики у простій письмовій формі, відповідно до умов, якого останній отримав від позивача безвідсоткову позику у розмірі 589 248 грн., зі строком повернення не пізніше 10 квітня 2011 року.

У забезпечення виконання укладеного договору позики, сторони уклали 08 квітня 2010 року договір іпотеки, за умовами, якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком», в особі директора ОСОБА_4, надало в іпотеку нерухоме майно - нежитлові приміщення: №8-б, 11а, 12-17, 18, 19, І, ІІІ другого поверху загальною площею 156кв.м., що знаходяться у м. Херсоні, по АДРЕСА_1.

Згідно Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком», в редакції на час укладення договору позики, засновниками товариства є ОСОБА_4 із часткою в статутному фонді 1 057 300грн., що складає 97 відсотків статутного капіталу, та ОСОБА_6 із часткою 32700грн., що складає 3 відсотка статутного капіталу.

Пунктом 6.4 Статуту товариства визначено, що вищим органом управління товариства є загальні збори учасників, які мають право приймати рішення з будь - яких питань діяльності товариства, у тому числі з питань укладення угод (договорів) розпорядження майном.

Згідно пп. 7.1 - 7.2 Статуту товариства для здійснення оперативного керівництва діяльністю товариства та вирішення питань делегованих загальними зборами товариства, створюється одноособовий виконавчий орган - директор, який укладає всі угоди від імені товариства (а.с.82- 91).

Збори засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком» 31.03.2010 року прийняли рішення про надання згоди на отримання від ОСОБА_3 позики (грошових коштів) у розмірі не більше еквівалента 590000 грн. та згоду на заставу (іпотеку) майна товариства для забезпечення договору позики, а саме - нежилі приміщення: №8-б, 11а, 12-17, 18, 19, І, ІІІ другого поверху загальною площею 156кв.м., що знаходяться у м. Херсоні, по АДРЕСА_1, а також уповноважили директора товариства ОСОБА_4 на власний розсуд визначати, як умови договору позики, так і умови договору іпотеки. Протокол зборів підписаний засновниками товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с.81).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передавання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Враховуючи характер і суть правовідносин, що склалися між сторонами, як це вбачається із наведених вище і встановлених судом обставин, і зважаючи на те, що за обставинами справи при укладенні договору позики директор ОСОБА_4 не перевищив своїх повноважень, діяв в межах повноважень визначених Статутом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком» та за згодою засновників товариства, що підтверджується протоколом зборів від 31.03.2010 року, а представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком» не надала належних та допустимих доказів на підтвердження зворотного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апелянта відносно того, що спірний договір позики вважається укладеним з моменту внесення грошових коштів на рахунок чи до каси підприємства, а позивач не надав належних та допустимих доказів внесення в касу товариства грошових коштів, наданих ним в позику позбавлені правового обґрунтування, оскільки матеріалами справи підтверджено укладення сторонами письмового договору позики без зазначення обставин, на які посилається апелянт, діючим в Україні законодавством передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а не з часу внесення грошових коштів на рахунок чи до каси товариства.

Згідно зі ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, укладена сторонами письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошових коштів позичальнику, а ненадходження грошових коштів до каси товариства, само по собі не змінює обсяг прав та відповідальності сторін за укладеним договором позики, у тому числі повернення боржником грошових коштів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, на те, що протокол загальних зборів засновників товариства від 31.03.2010 року не є належним доказом надання згоди товариства на отримання позики та укладення договору іпотеки, оскільки наявна в матеріалах справи копія протоколу, підписана засновниками товариства, а заперечуючи надання згоди на отримання позики та укладення договору іпотеки, відповідач посилалася на порушення порядку скликання зборів та відсутність у товаристві оригіналу зазначеного протоколу, що на думку колегії суддів не спростовує наявність такої згоди, а ведення належної документації покладено саме на товариство і до обов'язків відповідача віднесено надання належних та допустимих доказів на підтвердження обставин на які посилається, як на підставу своїх заперечень.

Безпідставним є посилання апелянта на неправильне застосування судом до спірних правовідносин положення ст.625 ЦК України так, як договір позики є безвідсотковим, оскільки статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до вимог статті 625 цього Кодексу.

Згідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом ч.2 ст.625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання та три відсотки річних від простроченої суму полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни в цій частині не має.

Посилання апелянта на відсутність розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи є відповідний розрахунок, правильність якого апелянтом не спростована.

Однак, стягуючи на користь позивача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції не врахував положення ст. 546 ЦК України відповідно до якого виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, порукою.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Укладеним договором позики грошових коштів сторони не встановили такий вид забезпечення грошового зобов'язання, як пеня, а статтею 1050 ЦК України передбачено, стягнення пені лише у разі не своєчасного повернення отриманих за договором позики речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, ні укладеним сторонами договором позики, ні законом не передбачено сплата пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (1997 року з послідуючими змінами від 10.01.2002 року), який застосований судом не регулює спірні правовідносини, оскільки суб'єктами правовідносин, що регулює даний закон є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп\2013 року справа №1-12\2013 року), яке є обов'язковим для застосування, визначено, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Таким чином, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 05.02.2013 року по 05.02.2014 року за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 82 123,28 грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову про стягнення пені з наведених вище підстав.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову постановлена відповідно до вимог закону враховуючи, що частиною третьою статті 151 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення грошових коштів за договором позики, зазначаючи про те, що відповідач взятих на себе зобов'язань не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за користування грошовими коштами становить 72 4201,80 грн.

В добровільному порядку відповідач відмовляється врегулювати дане питання і повернути отримані за договором позики кошти, тому подана ОСОБА_5, діючою від імені ОСОБА_3 заява про забезпечення позову є реалізацією позивачем процесуальних прав, передбачених ст. 151 ЦПК України.

Враховуючи характер спору, наявність достатніх підстав, для вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно вжиті заходи забезпечення позову.

Доводи в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

На підставі викладеного,ст.ст.546, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Нетком» задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 02 квітня 2014 року в частині стягнення пені скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нетком» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 82 123,28 грн. відмовити.

В решті частині рішення суду залишити без змін.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Херсона від 26 березня 2014 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: