Рішення № 38833439, 20.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4469/14 20.05.14За позовом ТОВ «Сейм-93»

до ТОВ «Торговий дім Міжнародної спілки українських підприємців»

про стягнення 121 172,80 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Ящук Ю.Л. (дов. б/н від 15.03.2014)

Від відповідача: Гриб Ю.М. ( дов. №5 від 17.09.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору підряду на виконання робіт з монтажу внутрішніх мереж електрообладнання і електроосвітлення (з 5-го по 8-й поверхи), офісу продаж, блискавко захисту, мереж 2-4/М-Н з відм.-3.480 по відм. +33.100) на об'єкті розташованого за адресою: вул.. Пирогова/Б. Хмельницького, 2/37, літ. Б в Шевченківському р-ні м. Києва у розмірі 121 172,80 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.03.2014 порушено провадження у справі № 910/4469/14 та призначено до розгляду на 09.04.2014.

Представник позивача в судове засідання 09.04.2014 з'явився, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 09.04.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 24.03.2014, а також повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 2872597 7, яке отримане уповноваженим представником 28.03.2014.

Керуючись ст.. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою відповідача до суду на 23.04.2014.

Представник позивача в судове засідання 23.04.2014 з'явився, надав додаткові пояснення та докази по справі.

Представник позивача подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі збільшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Поставнови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Представник відповідача подав усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив дане клопотання та оголосив перерву під час розгляду справи на 20.05.2014.

У судове засідання 20.05.2014 представники сторін з'явилися, надали додаткові докази та пояснення по справі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» (далі позивач, підрядник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Міжнародної спілки українських підприємців» (далі відповідач, замовник за договором) було укладено Договір (далі - Договір) № 61/13-П.

Відповідно до розділу 1 замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи з монтажу внутрішніх мереж електрообладнання і електроосвітлення (з 5-го по 8-й поверхи), офісу продаж, блискавко захисту, мереж 0,4кВ, внутрішніх мереж електрообладнання і електроосвітлення в осях 2-4/М-Н з відм.-3.480 по відм. +33.100) на об'єкті розташованого за адресою: «вул.. Пирогова/Б. Хмельницького, 2/37, літ. Б в Шевченківському р-ні м. Києва».

Відповідно до п.4.1. Договору, ціна робіт з врахуванням ПДВ 20%, на момент підписання договору, складає 110 284,32 грн.

П. 14.1. передбачає, що оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 5-ти банківських днів, з дня підписання сторонами Актів приймання передачі виконаних робіт та Довідок про вартість виконаних робіт у безготівковому порядку, шляхом перерахування на поточний рахунок підрядника коштів, відповідно до умов даного Договору, за умови отримання плати замовником від замовника за виконання робіт, які передбачені даним Договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором у повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами:

Актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 (за серпень 2013) на суму 14 100,96 грн;

Актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 (за серпень 2013) на суму 47 635,68 грн;

Актом приймання виконаних будівельних робіт № 3 (за серпень 2013) на суму 12 153,12 грн;

Актом риймання виконаних будівельних робіт № 4 (за серпень 2013) на суму 6 245,52 грн;

Актом приймання виконаних будівельних робіт № 5 (за серпень 2013) на суму 8 968, 08 грн;

Актом приймання виконаних будівельних робіт № 6 (за серпень 2013) на суму 14 606, 88 грн;

Загальна сума заборгованості за виконані роботи становила 110 284,80 грн., що підтверджується також підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків від 26.11.2014.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач своєчасно в обумовлений договором термін не здійснив оплату виконаних робіт. Отже, на момент подачі позову, заборгованість відповідача перед позивачем становить 110 284, 80 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем неодноразово було направлено претензії, проте, відповідач відповіді на претензії не надавав, суму заборгованості не сплатив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч. 3 ст. 875 цього Кодексу до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Під час розгляду справи позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідач 04.04.2014, на виконання умов договору, здійснив оплату основної суми боргу у розмірі 110 284,80 коп., що підтверджується копією банківської виписки (у матеріалах справи). Тому, позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості - 10 888 грн. 00 коп., що складається з пені, нарахованої за час прострочення виконання зобов'язання у сумі 7 070 грн.32 коп., суми індексу інфляції - 2 095 грн. 42 коп. та трьох відсотків річних - 1 722 грн. 26 коп.

Відповідно до п.5.6 вищевказаного Договору у випадку прострочення оплати рахунків позивача, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення .

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, згідно з розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 7 070,32 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 1 722,26 грн., а інфляційні збитки - 2 095,42 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Міжнародної спілки українських підприємців» (01030, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Пирогова/Б.Хмельницького, буд. 2/37, літ. Б, код ЄДРПОУ 30971255) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» (01042, м. Київ, Печерський район, пров. Новопечерський, буд. 5, літ. А, код ЄДРПОУ 31867122) пеню у розмірі 7 070 (сім тисяч сімдесят) грн. 32 коп., інфляційні збитки у розмірі 2 095 (дві тисячі дев'яносто п'ять) грн.. 42 коп., три відсотки річних у розмірі 1 722 (тисяча сімсот двадцять дві) грн.. 26 коп. та судовий збір у розмірі 2 424(дві тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 23.05.2014