Постанова № 38833248, 19.05.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1241/14

19 травня 2014 року

09год. 38хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Приватного сільськогосподарського підприємства "Світанок"

про стягнення адміністративно- господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ :

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Світанок» (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, на загальну суму 11 480,45 грн.

Позивач позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до звіту середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становить 39 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 11 446,15 грн. Згідно із ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність і мають працювати на робочих місцях – 2 особи, а працевлаштовано лише 1 особа. З огляду на це, у відповідності до ч.1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію в сумі 11 446,15 грн. Крім того, було порушено термін сплати санкцій, у зв’язку з чим йому було нараховано пеню у розмірі 59,30 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.14). До початку розгляду справи подав клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю, та просив розгляд справи провести без участі представника позивача (а.с.16-17).

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без участі представника відповідача (а.с.18-19).

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Світанок» (далі – ПСП «Світанок») зареєстроване юридичною особою Костопільською районною державною адміністрацією 31.12. 1999 року, відповідно до копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 194182 (а.с.6).

З матеріалів справи вбачається, що ПСП «Світанок» подало до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ (27.02. 2014 року вх.2293), де зазначило, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 39 осіб (рядок 01), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 1 особа (рядок 02), кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” – 2 особи (рядок 03), фонд оплати праці штатних працівників складає 946,4 грн. (рядок 04), середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 11446,15 грн. (рядок 05), сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інваліді – 11446,15 грн. (рядок 06) (а.с.5).

Таким чином, з аналізу звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ слідує, що ПСП «Світанок» не було виконано встановлені законодавством України нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік, в кількості – 1 особа.

Суд частково погоджується з висновками позивача про те, що відповідачем порушено норматив робочих місць працевлаштування інвалідів, в частині застосування адміністративно-господарської санкції в сумі 2861,55 грн., та пені - 8,60 грн., з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що листом Костопільського районного центру зайнятості від 16.05. 2014 року за № 05/1131 (а.с.20), підтверджено, що протягом 2013 року ПСП «Світанок» подавало звіт про наявність трьох вакансій станом на 01.04. 2013 року (а.с.21), відповідно до якого на одну вакансію було працевлаштовано інваліда, на дві інші було направлено трьох інвалідів, однак дані особи відмовилися від працевлаштування.

Таким чином, ПСП «Світанок» вжило всіх необхідних заходів для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів лише з квітня по грудень 2013 року, у відповідності до ч.3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991 року, що підтверджено звітом про наявність вакансій форми № 3-ПН від 01.04. 2013 року.

Відповідачем не вчинено в повній мірі передбачених Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991 року заходи для працевлаштування інвалідів протягом січня - березня 2013 року згідно нормативу, передбаченого статтею 19 цього Закону, що свідчить про наявність складу правопорушення в діях відповідача. З огляду на це позов слід задовольнити частково.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991 року (далі – Закон України № 875) закріплено, що інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 18 Закону України № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу даної норми слідує, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.1 ст. 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки, в силу вимог з ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Слідує, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання, у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.04.2013 року, 16.04.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити відповідач (рядок 06 звіту), становить 2861,55 грн.:

(11446,15грн. : 12 місяців) = 953,85 грн., де 953,85 грн. - сума адміністративно господарський санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 1 місяць;

(953,85 * 3 місяці) = 2861,55 грн. - сума адміністративно господарський санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, які підлягають до сплати;

Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлений Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 15.05. 2007 року за № 223 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05. 2007 року за № 552/13819.

Згідно з п.3.2 даного Порядку порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Внаслідок несплати ПСП «Світанок» адміністративно-господарської санкції в розмірі 11446,15 грн., позивачем відповідачу нараховано пеню в сумі 34,30 грн., що підтверджується розрахунком пені станом на 25.04. 2014 року (а.с.7).

Оскільки, сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити відповідач становить 2861,55 грн., а не 11 446,15 грн., як було зазначено в рядку (06) звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ, то суд не погоджується з даним розрахунком пені в розмірі 34,30 грн.

Таким чином, загальна сума пені, яку необхідно сплатити відповідачу, становить 8,60 грн. = (2861,55 грн.*0,03% х10), де

2861,55 грн. - сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити відповідач;

0,03% - розрахунковий розмір пені;

10 – кількість днів прострочення.

Так, судом встановлено, що відповідач частково підтвердив те, що ним створювалися робочі місця для працевлаштування інвалідів з квітня по грудень 2013 року.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивачем частково доведено факт, що з боку ПСП «Світанок» мало місце порушення вимог Закону України № 875, натомість відповідач не довів факту, що ним в повній мірі виконувалися вимоги передбачені Законом України № 875.

Оскільки факт наявності у відповідача порушеного права частково знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, то позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки доказів понесення витрат ні позивачем, ні відповідачем не надано, то судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Світанок" (35053, Рівненська область, Костопільський район, с. Деражне, вул. Шевченка, 48, код ЄДРПОУ 30665817) на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію в розмірі 2861 (дві тисячі вісімсот шістдесят одна) грн. 55 коп., та пеню в розмірі 8 (вісім) грн. 60 коп., а всього 2870 (дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 15 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.