Рішення № 388331, 11.01.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2007 р.

Справа № 1/485-06-12538

За позовом Приватного підприємства „Баланс”

до відповідача № 1: Державне підприємство „Одеська залізниця”

відповідача № 2: ТОВ „Донбассуглепереработка”

про стягнення 1 796,40 грн.

Суддя Гарник Л.Л.

Представники:

від позивача: Ракова Н.В., згідно довіреності;

від відповідача № 1: Тіхонова Г.І., згідно довіреності,

від відповідача № 2: представник не з’явився.

Суть спору: позивач - Приватне підприємство „Баланс”, звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів –Державне підприємство „Одеська залізниця”, ВАТ ТОВ „Донбассуглепереработка”, про стягнення збитків у вигляді вартості недостачі вантажу в сумі 2 243,54 грн.

21.12.2006р. відповідною заявою та в судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги та згідно представленого розрахунку просить стягнути збитки у вигляді вартості недостачі вантажу у розмірі 1 796,40 грн. за винятком суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто у розмірі 1 % й вартості залізничного тарифу.

Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримав.

Відповідачі з позовними вимогами не згодні з підстав, викладених у відзивах на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Згідно залізничної накладної від 23.06.2006р. № 484398903 ТОВ „Донбассуглепереработка” на адресу Приватного підприємства „Баланс” був відправлений вагон № 66232703 з вантажем –вугілля марки ГКОМ 13-100 мм загальною вагою 69 тон.

Під час прийняття названого вантажу на станції призначення виявлений факт недостачі вантажу, про що складений комерційний акт від 30.06.2006р. АЯ № 586466/49, згідно якого встановлено, що у залізничному вагоні № 66232703 недостача вугілля складає 5,55 тон.

З огляду на ту обставину, що ДП „Одеська залізниця” й ТОВ „Донбассуглепереработка” вартість недостачі в подальшому не оплатили ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” вимагає стягнути в судовому порядку 1 185,48 грн.

Розглянувши викладені позивачем доводи, суд дійшов висновку про те, що останні заслуговують на увагу та потребують об’єктивної оцінки з наступних підстав.

Згідно п. “а” ст. 111 Статуту залізниць України перевізник звільняється від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутністю ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажів, які змерзаються і здуваються, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.

Частиною 2 ст. 32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Крім того, згідно до ст. 129 Статуту Залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

За даними комерційного акту від 30.06.2006р. АЯ № 586466/49 вантаж надійшов у технічно справному вагоні, проте маркірована відсутня, відправник не виконав вимоги параграфів 3-5 розділу 2 Технічних умов.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається:

- вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;

- контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Крім того, відповідно до вимог ч. ІІІ ст. 27 ,ст.31 Статуту та пункту 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантажені вантажів які містять дрібні фракції,- усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів , а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник. З метою забезпечення збереженості вантажу у вагонах відкрито типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

В залізничній накладній відсутні відмітки Відправника про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу. В комерційному акті зазначено що захисне маркування вантажу порушене. Коток не застосовувався.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку щодо недодержання відправником вантажу при завантаженні вимог ст.ст. 27, 31, 32 Статуту залізниць України, Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. № 542.

Відповідно до ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Відповідно до ст.110 СЗУ –перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу.

Згідно ст.113 СЗУ –за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери (ст. 31 СЗУ).

Відповідно до ст. 924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, Одеською залізницею не доведено відсутність вини у нестачі вантажу при перевезенні.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

На таких підставах господарський суд доходить висновку про те, що заявлена до стягнення недостача сталася з вини обох відповідачів, якими при завантажені та перевезені вантажу були порушені вимоги Статуту Залізниць та Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542. У цьому зв’язку відповідальність за недостачу вантажу покладається як на відправника, так і на перевізника, пропорційно вини кожного з них, згідно ст.ст. 27, 110, 111, 113-115 Статуту Залізниць України та ст. 924 ЦК України.

То ж аналізуючи положення чинного законодавства і матеріали справи, за наслідками перевірки правильності запропонованого позивачем розрахунку позовних вимог про стягнення вартості недостачі вантажу за винятком залізничного тарифу й суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі статей 224, 225 Господарського кодексу України, згідно яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено; до складу збитків включаються вартість втраченого майна, тощо.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ДП “Одеська залізниця”

/адреса: м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в філії АБ „Експрес-Банк” м. Одеси, МФО 328801, ідент. код 01071315/

на користь Приватного підприємства „Баланс” /73011, м. Херсон, вул. Пролетарська, 70, п/р 260031727 в ХОД АППБ „Аваль”, МФО 352093, код 30667175/

898,20 грн. /вісімсот дев’яносто вісім 20 коп./ збитків, 51,00 грн. /п’ятдесят одна грн. 00 коп./ державного мита, 59,00 грн. / п’ятдесят дев’ять грн. 00 коп./ за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з ТОВ „Донбассуглепереработка”

/адреса: 85485, Донецька область, м. Українськ, вул. Октябрьська, 1, р/р 26000301490702 в ПІБ м. Селидове, МФО 334312, ОКПО 32011542/

на користь Приватного підприємства „Баланс” /73011, м. Херсон, вул. Пролетарська, 70, п/р 260031727 в ХОД АППБ „Аваль”, МФО 352093, код 30667175/

898,20 грн. /вісімсот дев’яносто вісім 20 коп./ збитків, 51,00 грн. /п’ятдесят одна грн. 00 коп./ державного мита, 59,00 грн. / п’ятдесят дев’ять грн. 00 коп./ за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гарник Л.Л.