Постанова № 38832598, 23.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2014 року №810/2490/14

Колегія суддів Київського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Леонтовича А.М., суддів Брагіної О.Є., Лисенко В.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромережбуд-7» до Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромережбуд-7» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій Державної казначейської служби України щодо невиконання наказу про примусове виконання рішення №18/5007/638/12 від 3 серпня 2012 року; зобов'язання Державної казначейської служби України здійснити дії щодо виконання наказу про примусове виконання рішення №18/5007/638/12 від 3 серпня 2012 року; зобов'язання Державної казначейської служби України, відповідно до частини першої статті 4 закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», нарахувати та виплатити ТОВ «Електромережбуд-7» із Державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 7 червня 2013 року; зобов'язання Державної казначейської служби України подати до суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в силу положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на Державну казначейську службу України покладено обов'язок щодо безспірного списання коштів бюджету за судовими рішеннями. Разом з тим, відповідач у строки передбачені законодавством дій щодо виконання рішення суду, яким на користь позивача стягнено грошові кошти, не виконує. Звертав увагу, що зі свого боку позивач виконав усі передбачені Законом заходи щодо звернення рішення до примусового виконання та надав усі необхідні для цього документи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 6 травня 2014 року.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, повідомленого належним чином про місце, день та час судового засідання, розгляд справи відкладено до 20 травня 2014 року.

В призначений для розгляду справи час, представник відповідача до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 34). Про поважність причин неявки суд не повідомив, заперечення або пояснень по суті спору не надав.

Представник позивача, через канцелярію суду, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, коли немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

23 липня 2012 року Господарським судом Житомирської області було винесено рішення у справі №18/5007/638/12 за позовом ТОВ «Електромережбуд-7» до Коростишівської районної державної адміністрації, яким на користь позивача стягнуто 190206,05 грн. боргу за виконані підрядні роботи, 3804,12 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору. Зазначене рішення вступило в законну силу 3 серпня 2012 року.

З метою звернення до примусового виконання судового рішення, Господарським судом Житомирської області 3 серпня 2012 року видано наказ №18/5007/638/12 (а.с. 10).

6 березня 2013 року позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Коростишівському районі Житомирської області із заявою про здійснення безспірного списання коштів на підставі наказу Господарського суду Житомирської області №18/5007/638/12 (а.с. 11-12).

Листом від 26 березня 2013 року №651 Управління Державної казначейської служби України у Коростишівському районі Житомирської області повідомило позивача, що станом на 12 березня 2013 року, у зв'язку із недостатністю поданих документів для визначення кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, до Коростишівської РДА було направлено запит для встановлення відповідних даних.

22 березня 2013 року, з огляду на відсутність будь-яких відкритих асигнувань за вказаним боржником, крім призначених на здійснення захищених видатків до Коростишівської РДА направлено вимогу щодо негайного вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення (а.с. 13)

Як вбачається із змісту листа Управління Державної казначейської служби України у Коростишівському районі Житомирської області від 7 травня 2013 року №03-08/888, 26 квітня 2013 року, на підставі пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, у зв'язку з відсутністю вільних асигнувань необхідних для виконання рішення наказу Господарського суду Житомирської області, виконавчі документи, у порядку підпункту 1 пункту 47 Порядку направлено до Державної казначейської служби України для виконання (а.с. 15).

У відповідь на запит ТОВ «Електромережбуд-7» від 10 липня 2013 року №20 про хід виконання рішення суду (а.с. 14), Державна казначейська служба України, листом від 7 жовтня 2013 року №5-08/1094-211382 повідомила, що відповідно до підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів Державною казначейською службою України в порядку черговості надходження таких документів.

Оскільки на момент надходження документів та на момент розгляду запиту позивача в органах Казначейства знаходяться на виконанні судові рішення, які надійшли раніше, відповідачем зазначено про неможливість виконання наказу Господарського суду Житомирської області (а.с. 16).

Не погоджуючись із такими діями відповідача, ТОВ «Електромережбуд-7» звернулось до суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надаючи оцінку вимогам позивача та доводам на їх обґрунтування, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень знайшов своє відображення і в статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за містом частин першої, другої, четвертої, якої судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Названим законом держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Зазначеним законом також визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

6 лютого 2013 року набрав чинності у новій редакції Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 4 Порядку №845 на органи Казначейства покладено, зокрема, обов'язок із вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку та розгляд письмових звернень (вимог) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.

У силу положень пунктів 24 та 25 Порядку №845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Пунктом 6 цього ж Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно пункту 31 Порядку №845, у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

В свою чергу, відповідно до підпункту 1 пункту 47 вказаного Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, а також інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Пунктом 47 Порядку №845 встановлено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством, у тому числі, на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

У силу пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Таким чином, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а у разі їх відсутності, територіальний орган Казначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії спрямовані на виконання рішення суду і пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Казначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Разом з тим, у разі неможливості виконання боржником судового рішення протягом двох місяців з моменту надходження заяви щодо здійснення безспірного списання, виконавчий документ та інші відомості передаються до Державної казначейської служби України для подальшого виконання. При цьому, строк виконання судового рішення Казначейством не може перевищувати трьох місяців з дня надходження виконавчого документу на підставі пункту 47 Порядку №845.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавчий документ та інші відомості, необхідні для безспірного списання на користь позивача коштів за рішенням суду, направлені до Державної Казначейської служби 26 квітня 2013 року (а.с. 15).

Листом від 7 жовтня 2013 року №5-08/1094-211382, Державна казначейська служба підтвердила отримання необхідних документів та відомостей, таким чином, наказ Господарського суду Житомирської області повинен був бути виконаний не пізніше 7 січня 2014 року (а.с. 16).

Станом на момент розгляду даної справи, відповідачем не надано доказів щодо вчинення дій спрямованих на виконання наказу та перерахування на користь ТОВ «Елеектромережбуд-7» коштів у сумі 190206,05 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зволікаючи у виконанні дій з перерахування коштів стягувачу, відповідач вчинив бездіяльність та як суб'єкт владних повноважень, який зобов'язаний неухильно виконувати покладені на нього обов'язки у спосіб та на підставі, що визначені Законом, належних дій не вчинив.

Відповідно до наданих Державній казначейській службі України повноважень, остання зобов'язана вживати дійсні та повні заходи щодо виконання судових рішень про стягнення з державних органів коштів (майна), і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом наказ Господарського суду Житомирської області не виконано, чим порушено передбачений законодавством строк для такого виконання.

Доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявної невідповідності комплексу дій здійснених відповідачем із передбаченим Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядком №845, суду не надано.

Суд вважає за необхідне наголосити, що обов'язковість судових рішень гарантується статтею 124 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування .

У випадку, що розглядається, суд констатує, що жодних обставин, що стали перешкодою у виконанні рішення суду у встановлений законом строку, відповідач не надав.

У контексті вищезазначеного, суд зазначає, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України»).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України»).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України»).

У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.

При цьому суд вважає, що викладені у листі Державної казначейської служби України посилання на пункт 3 Порядку, за яким рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються у порядку черговості надходження таких документів, не можуть слугувати достатньою правовою підставою для порушення законодавчо встановленого строку виконання судового рішення.

Так, вказана норма не встановлює жодних винятків для недотримання приписів статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо тримісячного строку для перерахування стягувану коштів та підлягає застосуванню виключно у системному взаємозв'язку із зазначеним законодавчим положенням.

Розглядаючи вимогу позивача щодо нарахування та виплати компенсації, починаючи із 7 червня 2013 року, суд звертає увагу на наступне.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» впроваджено механізм компенсації, внаслідок порушення Державною казначейською службою України строків перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу.

Частиною першою статті 5 вказаного Закону передбачено, що у разі якщо Державна казначейська служба України протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується Державною казначейською службою України (частина друга статті 5 Закону).

Однак, позивач дійшов помилкового висновку, що така компенсація повинна нараховуватись починаючи із 7 червня 2013 року.

Аналіз положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку №845, свідчить про те, що перебіг тримісячного строку починається з моменту, коли Державна казначейська служба України отримала до виконання відповідне судове рішення.

З огляду на ту обставину, що у матеріалах справи відсутні докази щодо моменту отримання відповідачем наказу Господарського суду Житомирської області, а підтвердженням його надходження є лист відповідача від 7 жовтня 2013 року (а.с. 16), саме з цією датою суд пов'язує початок перебігу тримісячного строку.

Таким чином, строк для перерахування Державною казначейською службою України коштів ТОВ «Електромережбуд» сплив 7 січня 2014 року.

Враховуючи вищезазначене, компенсація позивачу повинна нараховуватись починаючи з 8 січня 2014 року до виконання Державною казначейською службою України своїх зобов'язань щодо виконання наказу.

При вирішенні даного спору суд враховує також положення частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Підставою для задоволення позову є встановлення факту порушення прав позивача, безпідставно існуюче зволікання відповідача у вчиненні законодавчо покладеного на нього обов'язку та перешкод в дотриманні прав позивача, гарантованих Конституцією та Законами України.

Колегія суддів, відмічає що відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався. Письмових заперечень щодо поданого позову та вимоги суду щодо надання доказів правомірності своїх дій при виконанні судового рішення, наказу, виданого на його виконання та стягнення коштів, - суду не надав.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності свої дій при виконанні виконавчих документів позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення, то зазначена вимога залишається судом без задоволення, оскільки за змістом статті 256 Кодексу адміністративного судочинства, встановлення судового контролю - це право суду, а не його обов'язок. Підстав для встановлення судового контролю суд не вбачає.

Не підлягає задоволенню вимога позивача з приводу звернення постанови до негайного виконання, позаяк статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено випадку звернення постанови про визнання дій Державної казначейської служби України протиправними і зобов'язання вчинити дії до негайного виконання.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Державної казначейської служби України щодо невиконання наказу про примусове виконання рішення №18/5007/638/12 від 3 серпня 2012 року.

Зобов'язати Державну казначейську служби України здійснити дії щодо виконання наказу про примусове виконання рішення №18/5007/638/12 від 3 серпня 2012 року.

Зобов'язати Державну казначейської служби України, відповідно до частини першої статті 4 закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», нарахувати та виплатити ТОВ «Електромережбуд-7» із Державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 8 січня 2014 року.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромережбуд-7» (код ЄДРПОУ 33415613) судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий суддя /підпис/ Леонтович А.М.

Судді: /підпис/ Брагіна О.Є.

/підпис/ Лисенко В.І.