Ухвала суду № 38832553, 22.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22 -ц/790/230/14 Головуючий 1 - інстанції - Поліщук Т.В.

Справа № 2-4473/11 Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія - про звернення стягнення

на предмет іпотеки

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - Прудніковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 25 листопада 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2011 року ПАТ КБ " ПриватБанк" звернувся до суду з позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAG5GA00000010 від 16 лютого 2007 року звернути стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № HAG5GA00000010 від 16.02.2007 року з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

Виселити та зняти з реєстрації осіб, як зареєстровані за адресою предмету іпотеки; стягнути з в відповідачів судові витрати.

Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 25 листопада 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № HAG5GA00000010 від 16 лютого 2007 року у розмірі 38078,33 дол. США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою від 13 лютого 2012 року за заявою представника позивача суд роз»яснив перший абзац резолютивної частини рішення, зазначивши, що рішенням суду звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, визначивши такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як надання права іпотекодержавтелю на продаж предмета іпотеки з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Додатковим рішенням від 24 травня 2012 року стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи по 606,67 грн. з кожного.

Ухвалами Московського районного суду міста Харкова від 05 січня 2012 року і 30 жовтня 2013 року заяви ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 25 листопада 2011 року та закрити провадження по справі.

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення є незаконним, таким, що порушує його процесуальні та громадянські права.

Зазначає, що під час розгляду справи за вищевказаним позовом позивач приховав від суду чинне рішення по спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, винесене апеляційним судом Харківської області 10.02.2011 року яке виключало можливість провадження по справі № 2-4473/11 та винесення даного заочного рішення.

Вказує, що у матеріалах справи № 2-4473/11 відсутні будь-які дані про його повідомлення про її судовий розгляд, а також такі повідомлення щодо відповідачки ОСОБА_6

Крім того, вказує, що 14.12.2011 року між ним та позивачем була укладена додаткова угода до кредитного договору, якою був змінений предмет позову по справі № 2-4473/11, що також вказує на безпідставність позовних вимог позивача та неправильність прийнятих за ними рішень.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідачів та зняття їх з реєстраційного обліку не оскаржено і апеляційним судом не переглядається.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України : у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 16.02.2007 року між ПриватБанком ( нині ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № HAG5GA00000010, за умовами якого ОСОБА_4 отримав від банку кредитні кошти в розмірі 33283,00 дол.США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії в розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, з кінцевим терміном повернення 15.02.2017 року.

У забезпечення виконання зобов»язань за цим договором у той же день між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки № HAG5GA00000010, відповідно до якого останні надали в іпотеку Банку належне їм нерухоме майно: - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Взяті на себе зобов»язання з повернення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом і комісії ОСОБА_4 належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 17 травня 2011 року утворилась заборгованість в сумі 38078,33 дол.США, яка складається з 25641,85 дол.США - заборгованості за кредитом; 8158,28 дол.США заборгованості по процентам за користування кредитом; 1416,00 дол.США - комісії; 2862,20 дол.США - пені за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором.

Згідно з пложеннями ч.2 ст.1050 ЦК України у разі прострочення позичальником зобов»язань з повернення чергової частини суми кредиту Кредиотор вправаі вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст.33, ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разу невиконання боржником основного зобов»язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішення суду зазначається і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч.1 ст.38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві.

У березні 2011 року позивач направив відповідачам вимоги про усунення порушення, в яких були зазначені розміри простроченої заборгованості по кредиту, відсоткам, комісії та пені станом на 01.03.2011 року, а також попередження про те, що у разі неусунення цих порушень у тридцятиденний строк Банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки.

Вказані вимоги ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були отримані, проте порушення уснені не були.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно звернув стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про наявність судового рішення по спору між тими самими сторонами про той самий предмет та вимога про скасування ухваленого судового рішення і закриття провадження у справі є безпідставними.

Так, рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2011 року дійсно було скасовано заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 19 травня 2010 року, яким був задоволений позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 207352,76 грн. ( 26928,00 дол.США), виселення відповідачів зі зняттям їх з реєстраційного обліку та відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог ПАТ КБ « ПриватБанк».

При цьому підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову в рішенні апеляційного суду суду зазначено недотримання позивачем вимог ст.35 ЗУ « Про іпотеку» щодо надіслання іпотекодавцям та боржнику вимог про усунення порушення та важкі сімейні обставини, які склалися у відповідача ОСОБА_4 у 2009 році.

Проте, вказане рішення не позбавляло Банк повторного звернення до суду, оскільки з ухваленням цього рішення зобов»язання відповідачів за кредитним та іпотечним договором не припинились. Крім того, вимоги позивача за позовом, з яким він звернувся до суду у червні 2011 року стосувались іншого розміру заборгованості та іншого періоду виникнення цієї заборгованості, тобто іншого предмету спору.

При цьому, як вже зазначено, вимоги ст.35 ЗУ « Про іпотеку» позивачем були виконані.

Не є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції і посилання ОСОБА_4 на укладення 14.12.2011 року між ним і позивачем додаткової угоди до кредитного договору, оскільки вказана угода укладена після ухвалення рішення у справі , не була предметом дослідження суду першої інстанції .

Керуючись ст. ст.303,304,п.3 п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 25 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя - підпис Судді колегії - підписи

Копія вірна. Суддя -