Постанова № 388314, 15.01.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2007 р.

Справа № 15/440-06-11947А

10 год. 40 хв. м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача – Македонський Г.Д.;

від відповідача – Сарахман І.І., Копанський С.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Роздільнянський елеватор” до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Роздільнянський елеватор” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 12.10.2006 р. № 0000412300/0 щодо визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 255 535,80 грн. та № 0000402300/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 212,16 грн., посилаючись на неправомірність прийняття відповідачем вказаних повідомлень-рішень у зв'язку з безпідставністю висновків податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат та заниження позивачем валового доходу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 листопада 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/440-06-11947А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28 листопада 2006 р. у справі № 15/440-06-11947А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у запереченнях проти адміністративного позову, стверджуючи про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 17.08.2006 р. по 28.09.2006 р. на підставі ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання працівниками Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області проводилась планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Відкритим акціонерним товариством „Роздільнянський елеватор” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 01.07.2006 р.

За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної планової перевірки № 1367-55/23-01/00955147 від 04.10.2006 р., на підставі якого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.10.2006 р. № 0000412300/0 щодо донарахування податку на прибуток підприємств на суму 255 535,80 грн. (у т.ч. за основним платежем 181 963,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 73 572,80 грн.) та 0000402300/0 щодо донарахування податку на додану вартість на суму 221,16 грн. (у т.ч. за основним платежем 51,16 грн., штрафні (фінансові) санкції 170,00 грн.)

Проте, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 12.10.2006 р. № 0000412300/0 та № 0000402300/0 прийняті Роздільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.1, п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р., а саме: позивачем у 4 кварталі 2005 р. занижено валовий доход на суму 685663,13 грн. та завищено валові витрати у 3 кварталі 2005 року на суму 31 500,00 грн. і у 4 кварталі 2005 р. на суму 10 690,00 грн., також перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем віднесено до валових витрат витрати в сумі 10 690,00 грн. за проведені ПП „Промбуд-Імпекс” ремонтні роботи згідно наданого позивачу рахунку-фактури № 18/11 від 18.11.2005 р. на суму 12 828,00 грн., у т.ч. ПДВ –2 138,00 грн. При цьому позивачем не були надані до перевірки акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

Так, відповідач посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено до валових витрат суму 10 690,00 грн., оскільки відсутні докази про надання ПП „Промбуд-Імпекс” послуг.

Однак, як з’ясовано судом, позивачем взагалі не відносились до валових витрат витрати по сплаті проведених ПП „Промбуд-Імпекс” ремонтних робіт. Будь-яких доказів, які б підтверджували твердження відповідача про віднесення позивачем вказаних вище витрат в сумі 10 690,00 грн. до складу валових витрат, відповідач не надав.

Також відповідач в акті перевірки зазначає про те, що позивачем безпідставно завищені валові витрати на суму 31 500 грн. у 3 кварталі 2005 року у зв'язку з придбанням ячменю фуражного.

Так, як встановлено судом, 01.07.2005 р. між ВАТ „Роздільнянський елеватор” та ПП „Южпромбуд” було укладено договір № 150 щодо надання послуг, відповідно до якого ПП „Южпромбуд” зобов'язалось здійснити ряд конкретних фактичних дій щодо пошуку та підбору оптимальних контрагентів –покупців для позивача, які готові придбати товар позивача (ячмінь фуражний) на його умовах, з укладенням договору, а також ПП „Южпромбуд” зобов’язалось сприяти позивачу в укладенні договорів з потенціальними покупцями товару позивача та надавати інші супутні послуги. За виконання послуг відповідно до п. 5.1. зазначеного договору позивач виплачує виконавцю (ПП „Южпромбуд”) винагороду у розмірі 2% від суми фактично законтрактованого по договорам реалізації і транспортуванню у липні 2005 року ячменя фуражного. Так, згідно акту виконаних робіт від 05.07.2005 р. загальна сума товару та сума його транспортування за договорами, укладеними за сприяння ПП „Южпромбуд”, склала 1 890 000, 00 грн. з ПДВ., розмір винагороди (2%) складає 37 800,00 грн., у т.ч. ПДВ –6 300,00 грн.

Зазначені витрати по сплаті винагороди ПП „Южпромбуд” у розмірі 31 500, 00 грн. (без ПДВ) позивачем були віднесені до складу валових витрат у 3-му кварталі 2005 року на підставі п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач посилається на те, що в порушення п.п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем на перевірку не було надано калькуляцію наданих ВАТ „Роздільнянський елеватор” послуг ПП „Южпромбуд”, відповідно до якої було розраховано винагороду ПП „Южпромбуд”.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. ВАТ „Роздільнянський елеватор” та ПП „Южпромбуд” досягли домовленості щодо ціни договору –вартості оплати послуг (винагороди) виконавця (ПП „Южпромбуд”), визначивши ціну договору на основі суми фактично законтрактованого ячменю та його транспортування. Відповідно до п. 5.3 договору в якості підтвердження факту виконання робіт сторонами був складений акт виконаних робіт від 05.07.2005 р., в якому визначено розмір винагороди ПП „Южпромбуд” згідно умов договору № 150 від 01.07.2005 р.

Ствердження відповідача на необхідність складання позивачем калькуляції наданих послуг ПП „Южпромбуд” без посилання на жодну норму законодавства, на думку суду, є безпідставними, оскільки складання такої калькуляції чинним законодавством не передбачено. У зв'язку з цим позивач цілком правомірно відніс до складу валових витрат витрати на оплату вартості послуг ПП „Южпромбуд”, адже згідно п. 5.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин, посилання Роздільнянської МДПІ про безпідставність та неправомірність завищення позивачем валових витрат на суму 31 500, 00 грн. у 3 кварталі 2005 року є необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв'язку з чим позивачем не віднесено до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих у листопаді 2005 року товарів (робіт, послуг) на суму 685 407,36 грн. та загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) у листопаді 2005 року на суму 255,77 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У запереченнях на позов відповідач зазначає, що 01.11.2005 р. між ВАТ „Роздільнянський елеватор” та ПП „Балпромком” був укладений договір № 47 на документальну та фізичну перевірку зерна, яке знаходиться на збереженні у позивача. Так, на підставі акту прийому-передачі від 30.11.2005 р. до вказаного договору перевіркою встановлено кількість „культур”, які рахуються на балансі підприємства, а саме: по даним підприємства ф. 36 рахуються „товари” –13330,215 т., по даним обміру – 13301,7 т. При порівнянні даних обміру та даних залишків по зведеній картки обліку руху зерна встановлено: по даним обміру –13 301,7 т., по даним зведеної картки обліку руху зерна –14527,915 т., тобто встановлено нестачу (реалізацію) у кількості –0,89 т та лишок (неоприбуткований товар) у кількості –1227,105 т. Так, розмір нестачі зерна – неоприбуткованого зерна у кількості 1227,105 т складає 685 407,36 грн., розмір лишку зерна –продажу у кількості 0,89 т складає 306,93 грн.

Проте, як з’ясовано судом, основним видом діяльності ВАТ „Роздільнянський елеватор” є надання послуг щодо зберігання зернових культур. Так, позивачем було здійснено систематизацію обліку хлібопродуктів, які належали поклажодавцям та знаходились на зберіганні у ВАТ „Роздільнянський елеватор”, та хлібопродуктів, що належали ВАТ „Роздільнянський елеватор” на праві власності станом на 30.11.2005 р., що відображено у зведеній картці обліку зерна по ВАТ „Роздільнянський елеватор” (за формою 36).

Згідно п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України „Про оподаткування доходу підприємств” з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Відповідач, посилаючись на дані зведеної картки, всупереч нормам чинного законодавства України, відніс до валового доходу позивача усю кількість зерна та відповідно до цього здійснив грошову оцінку зерна, у зв'язку з чим необґрунтованими є ствердження відповідача про заниження позивачем валового доходу. До того ж слід зазначити, що судом не приймається до уваги в якості доказу надана відповідачем незавірена копія акту прийому-передачі виконаних робіт від 30.11.2005 р. (а.с. 58).

Враховуючи викладене та те, що позивач не повинен був відносити до складу валового доходу загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) у листопаді 2005 р. на суму 255,77 грн., безпідставними є відповідно посилання відповідача на порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв'язку з чим позивачу неправомірно донараховано податок на додану вартість в розмірі 51,16 грн. та штрафні (фінансові) санкції з цього податку в розмірі 170,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню, а прийняті Роздільнянською міжрайонної державною податковою інспекцією Одеської області податкові повідомлення-рішення від 12.10.2006 р. № 0000412300/0 та № 0000402300/0 від 12.05.2006 р. в порушення вимог чинного законодавства підлягають скасуванню.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства „Роздільнянський елеватор” до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області № 0000412300/0 від 12.10.2006 р., № 0000402300/0 від 12.10.2006 р.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 26.01.2007 р.

Суддя Петров В.С.