Постанова № 38830469, 14.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року 810/2365/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання – Роздобудько Я.В., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДПД Україна»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т АН О В И В:

ПАТ «ДПД Україна» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області з вимогою визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2013 р. №0001672301.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ПАТ «ДПД Україна» отримало податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 05.11.2013 р. №0001672301, яким визначено суму грошового зобов’язання з ПДВ в сумі 365871,00 грн., в тому числі 243914,00 грн. за основним платежем та 121957,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)

Пояснює, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 10.10.2013 р. №192/22-3/35325422 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПАТ «ДПД Україна», з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Треффік» за лютий, квітень 2012 р., ТОВ «СК-Капітал» за грудень 2012 р., ТОВ «Компанія Тегра» за липень, серпень 2011 р.». (далі – Акт перевірки).

Вказує, що позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач – ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПАТ «ДПД Україна», з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Треффік» за лютий, квітень 2012 р., ТОВ «СК-Капітал» за грудень 2012 р., ТОВ «Компанія Тегра» за липень, серпень 2011 р., за результатами якої складено Акт перевірки.

Вказує, що перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПК України, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті (перерахуванню до бюджету) на загальну суму 243914,00 грн. в т.ч. за липень 2011 р. на суму 29361,00 грн., за серпень 2011 р. на суму 36288,00 грн., за грудень 2011 р. на суму 46855,00 грн., за лютий 2012 р. на суму 59325,00 грн., за квітень 2012 р. на суму 72085,00 грн. На підставі чого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПАТ «ДПД Україна», з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Треффік» за лютий, квітень 2012 р., ТОВ «СК-Капітал» за грудень 2012 р., ТОВ «Компанія Тегра» за липень, серпень 2011 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПК України, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті (перерахуванню до бюджету) на загальну суму 243914,00 грн. в т.ч. за липень 2011 р. на суму 29361,00 грн., за серпень 2011 р. на суму 36288,00 грн., за грудень 2011 р. на суму 46855,00 грн., за лютий 2012 р. на суму 59325,00 грн., за квітень 2012 р. на суму 72085,00 грн. На підставі чого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковому повідомленню-рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

До вказаних висновків податковий орган дійшов на підставі висновків даних акту Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 р. №1803/231/37288388 про результати перевірки ТОВ «Компанія Тегра», акту ДПІ в Обухівському районі від 24.01.2012 р. №13/237/36348519 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СК- Капітал», акту ДПІ в Орджонікідзевському районі від 25.07.2012 р. №459/22- 14/35628319 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Треффік».

Відповідач вважає, - усі господарські операції між ПАТ «ДПД Україна» та ТОВ «Треффік», ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Компанія Тегра» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд вважає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та оподаткування прибутку підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення понесених витрат до складу валових.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ДПД Україна» надає послуги по експрес-доставці посилок та вантажів.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою діяльність за допомогою акумулювання на складах (як власних, так і сторонніх логістичних компаній) вантажів від вантажовідправників, із подальшим сортуванням та організацією відправлення/доставки вантажоодержувачам.

Позивач не має власного транспорту для доставки та перевезення вантажів. З цією метою позивачем залучаються сторонні транспортні компанії, такі, як ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Треффік».

Тобто, під час надання послуг доставки вантажі комплектуються, сортуються, здійснюється проміжне зберігання на власних логістичних складах. В процесі доставки вантажів залучається транспорт сторонніх перевізників, а також залучаються сторонні склади-агенти. Клієнтами-замовниками позивача можуть бути не тільки фактичні вантажовідправники, а й інші логістичні компанії, діяльність яких аналогічна діяльності позивача. Детальна специфіка форм здійснення доставки вантажів позивача підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено із ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК- Капітал», ТОВ «Треффік» договори про надання останніми позивачу транспортно- експедиторських послуг.

За укладеними договорами транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до узагальнюючої консультації, платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Судом встановлено, що позивач та оплатив послуги ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Треффік» належним чином, що також підтверджується належним чином оформленими транспортними документами (ТТН).

Як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ «ДПД Україна» наявні усі фінансово-бухгалтерські та інші документи, які підтверджують реальність господарських взаємовідносин із ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Треффік».

Зазначенні фінансово-бухгалтерські та інші документи підтверджують реальність господарських взаємовідносин із ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК- Капітал», ТОВ «Треффік», а відтак господарські взаємовідносини між підприємством та його контрагентами є реальними.

Усі фінансово-бухгалтерські інші документи, які підтверджують реальність господарських взаємовідносин із ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Треффік» відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 р. та вимогам Інструкції №84 та є первинними документами, і мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Згідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції з ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Треффік» за перевіряємий період відображено належним чином в бухгалтерському обліку підприємства, що не оспорюється податковим органом.

Усі фінансово-бухгалтерські документи, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Треффік» містять необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Будь-яких доказів того, що первинні документи підприємства, не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними податковим органом не зазначено.

Суд вважає, що податковим органом не доведено належними доказами того, що правочини вчинено з метою завищення податкового кредиту для заниження об’єкта оподаткування ПДВ.

Податковим органом також не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Доводи податкового органу щодо нереальності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необгрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування виконавцями робіт, послуг.

Висновки про нереальність окремих господарських операцій зроблені ДПІ лише з посиланням на порушення контрагентами певних правил ведення господарської діяльності, проте, такі твердження податкового органу за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання (покупцем) робіт та послуг, не можуть розглядатися як підстави для встановлення порушення податкового обліку з ПДВ.

Таким чином, реальність господарських операцій підприємства з ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Треффік» підтверджується належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку товариства з ПДВ.

Вказана позиція узгоджується із листом ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 в якому зазначено: «При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів».

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».

Також ВАС України у листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначає наступне: «Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до Листа ВАС України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11: «Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».

Отже, податковий орган неправомірно робить висновки про нереальність господарських операцій підприємства з ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Треффік», ТОВ «Компанія Тегра» без дослідження будь-яких первинних бухгалтерських та інших документів підприємства по взаємовідносинам з його контрагентами, які підтверджують реальний факт виконаних зобов’язань контрагентами перед позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям між підприємством та ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Треффік» повністю підтверджено відповідними податковими накладними.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК- Капітал», ТОВ «Треффік» містять усі, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України реквізити, та відповідають вимогам наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.11.2011 р. за №1333/20071.

Згідно з п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент виписування обумовлених податкових накладних ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Треффік» були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечується податковим органом в акті перевірки.

Таким чином, дії підприємства як платника ПДВ свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Треффік» не викликають сумніву в їх реальності.

Порядок відображення суми податку на додану вартість, яка обчислюється при надходженні та вибутті запасів, визначено Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997 р. № 141 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 серпня 1997 р. за N 284/2088, «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість» (далі - Наказ № 141).

Відповідно до п. 2, 8 Наказу № 141, сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання з податку на додану вартість звітного періоду згідно із законодавством (далі - податковий кредит з податку на додану вартість), за наявності митних декларацій або податкових накладних відображається.

Таким чином, згідно бухгалтерського та податкового обліку документом, що дає право на податковий кредит з ПДВ є податкова накладна. У підприємства наявні усі податкові накладні та інші фінансово-бухгалтерські документи, що підтверджують сформований податковий кредит з контрагентами.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, що контрагент позивача – ПАТ «ДПД Україна» були зареєстрований як платники податку на додану вартість та мало право видавати податкові накладні під час господарських відносин з позивачем.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 11.01.2014 р. №0006542201 є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2013 р. №0001672301 Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «ДПД Україна» сплачений судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 травня 2014 р.