Вирок № 38829270, 23.05.2014, Приморський районний суд м. Одеси

23.05.2014

№522/13948/13 к/1 кп /522/149/14 року

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2014 року Приморський районний суд м.Одеси у складі:

Судді - Гаєвої Л.В.,

за участю

секретаря

судового засідання - Говорової А.М.,

за участю

прокурорів - Русу А.Л., Моско О.В.,

за участю

потерпілої - ОСОБА_2,

за участю

представника

потерпілої

ОСОБА_2

адвоката - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м.Одеси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.04.2013 року за №12013170110000735 відносно

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , у с.Ананьївська, 2- а с/Рада Ананьївський району Одеської області, громадянина України, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не засудженого,

- за ч.1 ст.286 КК України, суд

В С Т А Н О В И В :

19 жовтня 2012 року приблизно в 18 годин 30 хвилин у світлий час доби водій ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем марки «Рено» р/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7, здійснюючи рух у м.Одесі по проїжджій частині вул.Генуезскій з боку вул.Посмітного в напрямку пл.10 Квітня по правій смузі свого напрямку руху, із швидкістю приблизно 50 -60 км/ годину, наближаючись до нерегульованого, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 /»зебра»/ та дорожнім знаком 5.35.1 згідно Правил дорожнього руху України, пішохідного переходу, розміщеного у районі будинку №1 на вул.Генуезська , порушив вимоги п.п.2.3 «б», 4.16 /а/, 12.1, 18.1 «Правил дорожнього руху України», а саме : не був уважним та за дорожною обстановкою не слідкував, не переконався у відсутності на вище указаному пішохідному переході пішоходів, і в безпеці продовження свого руху, не знизив своєчасно швидкість руху керованого ним автомобіля, аж до зупинки транспортного засобу , у результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала проїжджу частину вул..Генуезської по вказаному пішохідному переходу, рухаючись зліва направо по ходу напрямку руху автомобіля.

При зазначених вище обставинах обвинувачений ОСОБА_4 , керуючим указаним транспортним засобом порушив :

п.2.3 ПДР у якому зазначено те, що для «забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б/ бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильностю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,

п.4.16 ПДР пішоход має право а/ на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами,

п.12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»

п.18.1 ПДР «водій транспортного засобу, який наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен змінити швидкість, а також при необхідності зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

У результаті порушення обвинуваченим ОСОБА_4 зазначених ПДР України при вище указаних обставинах потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: закритий перелом поперекового відростку 5 поперекового хребця справа, закриті переломи лонниї і сідничних кісток справа і зліва, гематоми м'яких тканин лобної та тім'яної областей - середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У судовому провадженні обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, які описані у обвинувальному акті.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому провадженні пояснив про те, що він не може відшкодувати моральну та матеріальну шкоду у зв'язку із важким матеріальним станом, так як він потребує лікування, у нього три кредити та двоє неповнолітніх дітей, просив зменьшити суму відшкодування моральної та матеріальної шкоди та стягнути з нього суму, покладаючись на думку суду. Також у судовому провадженні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 21 196 грн.11 коп. та визнав цивільний позов прокурора у сумі 1131 грн. про відшкодування за стаціонарне лікування потерпілої.

Також у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив застосувати до нього Закон України « Про амністію у 2014 році», так як у нього на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей відносно яких він не позбавлений батьківських прав.

Винність обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення повністю доведена та підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:

- Висновком №2513 судової автотехнічної експертизи з дослідження обставин наїзду автомобіля Renault Clio на пішохода від 24.05.2013 року про те, що в умовах розглянутої події водієві автомобіля Renault Clio р/н НОМЕР_1 при виборі швидкості руху належало, відповідно до вимог п.12.1 ПДР, урахувати особливість дорожньої обстановки, а саме: у міру наближення до позначеного нерегульованого пішохідного переходу, при наявності зустрічних транспортних засобів які обмежували оглядовість пішохідного переходу, знижували швидкість автомобіля так, щоб у будь- який момент часу мати можливість зупинити автомобіль до пішохідного переходу.

Діючи зазначеним образом, водій автомобіля Renault Clio тим самим забезпечував собі технічну можливість, при фактичному виявленні пішоходів на пішохідному переході зупинити автомобіль до пішохідного переходу й звільнити дорогу пішоходу, як передбачено вимогою п.18.1 ПДР і тим самим мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода в даній події.

а.с. 144 -146 матеріалів кримінального провадження.

- Висновком №1846 судової автотехнічної експертизи з дослідження технічного стану автомобіля Renault Clio р/н НОМЕР_1 від 8 травня 2013 року згідно до якого на момент огляду гальмівна система, рульове керування й ходова частина автомобіля Renault Clio р/н НОМЕР_1 перебували у працездатному стані, дозволяли водієві здійснювати рух по наміченій траєкторії, ефективно знижувати швидкість аж до зупинки й не мали несправностей, які б раптово для водія могли обумовити відмову систем, втрату керованості , або відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху.

а.с.93 -95 кримінального провадження.

- Актом дослідження №4166 від 2.01.2013 року у якому указано про те, що у громадянки ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження - закритий перелом поперекового відростку 5 поперекового хребця справа, закриті переломи лонних та сідничних кісток справа та зліва, гематоми м'яких тканин лобної та тім'яної областей.

Указані пошкодження утворились від дії тупих предметів, якими могли бути частини кузова , транспортного засобу, що рухався в момент контактування із тілом потерпілої, а також у зв'язку із її падінням на дорожне покриття.

Указані ушкодження утворились незадовго до того, як громадянка ОСОБА_2 поступила у стаціонар та могли бути заподіяні 19.10.2012 року.

Закритий перелом поперекового відростку 5 поперекового хребця справа, закриті переломи лонних та сідничних кісток справа та зліва не були небезпечними для життя, а тягнуть за собою довготривалий розлад здоров'я строком більше трьох неділь / більше ніж 21 день/ і по цьому критерію , згідно до п.2.2.2 і 4.6 «Правил судово - медичного ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

а.с. 58 - 59, 64-66 матеріалів кримінального провадження.

- Показаннями свідка ОСОБА_8, яка у судовому провадженні, пояснила про те, що їй подзвонили на роботу та повідомили про те, що її мати та дочка попали у дорожньо - транспортну пригоду, після якої , її мати ОСОБА_2 не могла говорити, ходити, перенесла операцію, за все приходилось платити гроші, прийшлось наймати сиділку, купувати дуже багато ліків , всі вони зазначені на квитанціях до позову. Свідок ОСОБА_8 пояснила про те, що її мати після операції через тривалий час почала ходити на милицях, боїться сама ходити на вулицю, майже не виходить із квартири. До дорожньо - транспортної пригоди її мати працювала, могла допомагати по догляду за дитиною, а після наїзду на неї автомобілем, вона постійно скаржиться на болі, практично не ходить , потребує допомоги та лікування і працювати вже не може.

- Показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка підтримала цивільний позов з уточненнями від 20.11.2013 року та просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь для відшкодування матеріальної шкоди , яка підтверджується наданими суду квитанціями 21 196 грн. 11 коп., а також просила стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 42 500 грн. У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила про те, що 19.10.2012 року приблизно в 18 годин 30 хвилин вона, з онукою, переходила дорогу по вул.Генуезській у м.Одесі по пішоходному переходу , але автомобіль під керуванням ОСОБА_4 навіть не збирався тормозити та наїхав на неї, вона встигла відкинути онучку на тротуар, а після наїзда на неї машини втратила свідомість. Після дорожно - транспортної пригоди вона, у зв'язку із переломами кісток тазу , не могла самостійно пересуватися, все боліло, перенесла операцію, 3 місяці пролежала із апаратом Єлизарова, та й досі боїться виходити на вулицю. Після такого наїзду вона залишилась інвалідом, всі її ушкодження правильно записані у медичних висновках у справі. Позовні заяви підтверджуються матеріалами кримінального провадження, квитанціями та поясненнями свідка ОСОБА_8

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 були правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого , який характеризується позитивно за попереднім місцем роботи.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненні указаного кримінального правопорушення, раніше не засуджений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, задовільний стан його здоров'я.

Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 по указаному кримінальному провадженню немає.

Суд вважає, що можливо виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства , приймаючи до уваги вище зазначені обставини, що пом'якшують покарання та приймаючи до уваги особу обвинуваченого, що позитивно характеризується.

У судовому провадженні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про застосування до нього Закону України « Про амністію у 2014 році».

Згідно до п.»в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році»

необхідно звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України , та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими до ст.12 Кримінального кодексу України:

в/ осіб не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності чим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років …

Судом встановлено те, що у ОСОБА_4, який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення невеликої тяжкості, вчиненого з необережності,, передбаченого ч.1 ст.286 КК України , є двоє неповнолітніх дітей: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 / свідоцтво про народження серія НОМЕР_2/ та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 / свідоцтво про народження серія НОМЕР_3/, відносно яких він не позбавлений батьківських прав.

Судом не встановлені обставини, перелічені у ст.8 Закону України « Про амністію у 2014 році» для відмови у застосуванні амністії відносно обвинуваченого ОСОБА_4

На підставі викладеного суддя приходить до висновку про те, що до обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно застосувати дію закону України «Про амністію у 2014 році».

Відповідно до ст.14 Закону України « Про амністію у 2014 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону можуть бути звільнені від відбування як основного так і додаткового покарання, призначеного судом.

У п.»г» ст.9 Закону України « Про амністію у 2014 році» передбачено те, що відносно осіб, щодо яких судом ухвалено вироки, які не набрали законної сили виконання цього Закону покладається на суди - за клопотанням самої особи здійснюється застосування цього Закону застосування амністії .

Звільнення від відшкодування шкоди зазначеним Законом України « Про амністію у 2014 році» не передбачено.

Суд приходить до висновку про те, що цивільний позов прокурора а.с. 149 -150 кримінального провадження є обґрунтованим та підтвердженим довідкою на а.с. 148 кримінального провадження та підлягає задоволенню у розмірі 1131 грн. на підставі ст.1166 ЦК України.

Суд вважає, що на підставі ст.1166 ЦК України , майнова шкода , яка завдана потерпілій ОСОБА_2, у зв'язку із зазначеною дорожно - транспортною пригодою з вини обвинуваченого ОСОБА_4, . повинна бути відшкодована ним. Суд вважає, що сума матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню підтверджена чеками та виписками із історії хвороби та іншими матеріалами кримінального провадження на загальну суму 21 196 грн. 11 коп.

Суду надані докази того, що потерпілій ОСОБА_2 з вини обвинуваченого ОСОБА_4 , були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості та інші ушкодження, після зазначеного наїзду на неї автомобілем значно погіршився стан її здоров'я, змінились звичайні умови її життя, вона вимушена була зробити операцію, була позбавлена тривалий час можливості самостійно пересуватися, пережила значний стрес та у результаті є інвалідом і вже не може працювати, як раніше.

Доводи потерпілої ОСОБА_2 про те, що їй була заподіяна моральна шкода підтверджуються: матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України, показаннями свідка ОСОБА_8 у судовому провадженні.

Згідно до ч.4 ст.23 ЦК України

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Що стосується розміру відшкодування такої моральної шкоди, суд вважає, що відповідно до ст.1167, ч.2 ст.23 ЦК України позовна заява потерпілої ОСОБА_2 у частині відшкодування моральної шкоди , підлягає частковому задоволенню у розмірі 20 000 грн. , саме указана сума буде достатньою для відшкодування втрат морального характеру потерпілій ОСОБА_2 та буде відповідати вимогам розумності і справедливості.

Згідно до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження процесуальні витрати на залучення експерта , які підтверджені довідками, складають суму 294 грн. 60 коп. / а.с.52/ та 245 грн. / а.с. 89/, а всього 539 грн. 90 коп.

Керуючись ст.129, 124, 100 ,118, 368, 370 -374, 376, 395, 532 КПК України / 2012 року/ суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання по цій статті у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. на користь держави із позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки.

На підставі ст.1 п.»в», ст.9 п.»г», ст.14 Закону України « Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного за указаним вироком Приморського районного суду м.Одеси від 23.05.2014 року у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. на користь держави із позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки , у зв'язку із амністією.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 21 196 грн. 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. / двадцять тисяч грн./

Позовну заяву прокурора прокуратури Одеської області в інтересах держави у особі КУ «МКЛ -11» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 1131 грн. на користь комунальної бюджетної установи «МКЛ -11» м.Одеси /м.Одеса, вул. Академіка Воробйова,5 рахунок №35426037002276, код ОКПО :02774415, МФО 828011 ГУДКУ в Одеській області у рахунок відшкодування стаціонарного лікування потерпілої.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати у розмірі 539 грн. 90 коп. на користь держави.

Речовий доказ - автомобіль Renault Clio р/н НОМЕР_1, належний ОСОБА_7, повернути володільцю.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м.Одеси в апеляційний суд Одеської області.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Гаєва Л.В.