Ухвала суду № 38829096, 21.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1021/1675/13 Головуючий у І інстанції Литвин О.В.Провадження № 22-ц/780/2931/14 Доповідач у 2 інстанції ГолубКатегорія 21.05.2014

УХВАЛА

Іменем України

21 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Голуб С.А.

суддів: Таргоній Д.О., Антоненко В.І.

при секретарі: Черепинець А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 14 березня 2014 року у справі за поданням головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рокитнянського районного управління юстиції Бабенко О.І. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон фізичної особи ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 14 березня 2014 року подання головного державного виконавця задоволено.

Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з такою ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що державним виконавцем не було доведено факту ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду у справі щодо стягнення заборгованості, оскільки державним виконавцем ВДВС Рокитнянського РУЮ не було проведено ряд заходів по стягненню наявної заборгованості.

Зокрема, ні державним виконавцем, ні судом не досліджувалися обставини щодо працевлаштування, натомість зроблено висновок, що ОСОБА_1 не вживає заходів щодо свого працевлаштування. Однак зазначене не відповідає дійсності, так як ОСОБА_1 відповідно до трудової книжки офіційно працевлаштований та з 01 липня 2010 року працює директором ТОВ «ОРТ-Україна» (а.с. 176).

Так, державний виконавець не встановлював місце працевлаштування ОСОБА_1 та не направляв виконавчий лист на проведення стягнення із заробітної плати у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Також державним виконавцем не з'ясовано, а судом не досліджено, що ОСОБА_1 продано автомобіль та у добровільному порядку частково погашено заборгованість по рішенню суду перед банком у розмірі 280 000 грн. Даний факт підтверджується квитанціями від 20 серпня 2013 року та 12 вересня 2013 року (а.с. 174-175). Зазначені обставини спростовують факт ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду.

Крім того, у випадку направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон державний виконавець повинен повідомити про це боржника, що теж не було зроблено державним виконавцем ВДВС Рокитнянського РУЮ, чим було позбавлено боржника процесуального права заперечувати обставини викладені у поданні.

ОСОБА_1 звертає увагу суду ще й на те, що судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали не зазначено до якого моменту діють обмеження, накладені судом. Також, всупереч вимогам ст. 367 ЦПК України, суд першої інстанції зазначив, що така ухвала підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного ОСОБА_1 вважає, що постановлена ухвала суду першої інстанції може негативно вплинути на обов'язок щодо виплати заборгованості перед ПАТ «Банк Національний Кредит», а тому просить скасувати зазначену ухвалу суду та постановити нову ухвалу, в якій відмовити в задоволенні подання державного виконавця ВДВС Рокитнянського РУЮ про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «Банк Національний кредит», дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до виконавчого листа № 1021/1675/12, виданого 16 травня 2013 року Рокитнянським районним судом Київської області, з ОСОБА_1 має стягуватися на користь ПАТ «Банк Національний кредит» заборгованість в розмірі 885507 грн. 33 коп. та судові витрати в розмірі 4828 грн. 50 коп.

21 жовтня 2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження та зроблені запити у відповідні установи з метою встановлення майнового стану боржника.

Згідно повідомлень Рокитнянського ощадного банку за боржником відкритих рахунків не значиться. Згідно витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на все нерухоме майно боржника накладено арешт, на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Добровільно боржник рішення суду не виконує, що спричинило заборгованість на загальну суму 890335 грн. 83 коп. Будь-яких заходів по виплати заборгованості боржник не вживає.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 свідомо не виконує рішення суду, не вживає заходів щодо працевлаштування і тим самим ухиляється від виконання судового рішення.

Але судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

У випадку невиконання вимог вказаного Закону та законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами винні особи, відповідно до ч. 1 ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасових обмежень у праві громадян у виїзді за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Згідно із п. 11.1.5. Наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. При цьому, суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Судова колегія вважає, що в розпорядженні суду не було достатніх даних про ухилення боржника від виконання рішення суду. Оскільки боржник не був повідомлений про розгляд подання державного виконавця ним не були надані докази часткового виконання рішення суду, наявності постійного місця роботи, підтвердження необхідності виїзду за кордон для виконання своїх посадових обов»язків.

Судова колегія, користуючись наданими їй ч.2 ст. 303 ЦПК України повноваженнями прийняла вказані докази, проаналізувавши які погоджується із доводами апеляційної скарги в тій частині, що при наявності постійного місця роботи боржника, а також часткового погашення заборгованості за рішенням суду (про що надані квитанції) висновки суду про ухилення боржника рішення суду, що стало підставою для задоволення подання, є передчасними, оскільки не підтверджувались доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та містить докази, що підтверджують факт порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 307, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 14 березня 2014 року скасувати.

В задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рокитнянського районного управління юстиції у Київській області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: