Ухвала суду № 38829029, 23.05.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/12568/12 Провадження №11/773/38/14 Головуючий у 1 інстанції:Сівчук А.Є. Категорія:ч. 3 ст. 368 КК України Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2014 року м. Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Оксентюка В.Н.,

суддів - Бешти Г.Б., Гапончука В.В.,

прокурора - Романовського В.О.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

адвоката - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на постанову Луцького міськрайонного суду від 24 березня 2014 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.3 ст.368 КК України повернуто прокурору Волинської області для проведення додаткового розслідування, -

В С Т А Н О В И Л А:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 24 березня 2014 року зазначену кримінальну справу за клопотанням захисника ОСОБА_3 повернуто прокурору Волинської області для проведення додаткового розслідування.

Суд своє рішення мотивував тим, що досудове слідство у справі проведено неповно і поверхнево, а його неправильність та неповнота не може бути усунена в ході судового розгляду справи.

Зазначає, що обвинувачена ОСОБА_1 у лютому 2011 року звільнена із посади проректора та скорочено дану посаду, а будь-яких відомостей про прийняття її на роботу на ту ж посаду немає. Тому в ході додаткового розслідування органу досудового розслідування слід встановити чи належить ОСОБА_1 до кола спеціальних суб'єктів злочинів, визначених приміткою 1 до ст.364 КК України.

При проведенні розслідування вказаної кримінальної справи з достовірністю також не встановлено чи мав право ректор Приватного вищого навчального закладу Луцького біотехнічного інституту «Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Ю.Бугая» (надалі ЛБІ МНТУ) видавати накази про прийняття на роботу та звільнення працівників з роботи, а також наказів про створення державних екзаменаційних комісій та чи пройшов даний навчальний заклад акредитацію. Посилається на те, що згідно повідомлення «Навчально-методичного центру з питань якості освіти» Міністерства освіти науки молоді та спорту України від 15.02.2013 року № 271-АК, Луцький біотехнічний інститут «Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Ю. Бугая» на 2012 рік не включений до державного реєстру вищих навчальних закладів України і не акредитований за статусом, як вищий навчальний заклад.

До матеріалів справи приєднано положення Луцького біотехнічного інституту, відповідно до якого цей навчальний заклад є структурним підрозділом вищого навчального закладу - Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Юрія Бугая, а відповідно до листа-роз'яснення № 4.4-21/4404 від 29.11.2012 року ОСОБА_6 не мав права затверджувати персональний склад членів та екзаменаторів державної екзаменаційної комісії, і ця обставина підтверджує те, що ОСОБА_1 включена до складу державної екзаменаційної комісії не уповноваженою на такі дії особою.

Крім того, в обвинуваченні не конкретизовано та не розмежовано, які саме протиправні дії вчиняла ОСОБА_1, як проректор ЛБІ МНТУ з однієї сторони та як член державної екзаменаційної комісії з другої сторони, що не дає підстав для кваліфікації дій винного за іншими статтями Кримінального кодексу України, а також гарантованого Конституцією України належного захисту ОСОБА_1 від пред'явленого обвинувачення.

Крім того, ОСОБА_2 досудовим слідством інкримінується обвинувачення, передбачене ст.368 КК України, однак не перевірено та не з'ясовано якими повноваженнями вона була наділена та які виконувала посадові обов'язки чи ознайомлювалася зі своїми посадовими обов'язками, чи є вона службовою особою, тобто, чи являється вона суб'єктом злочину, передбачено ст.368 КК України.

Також, в ході додаткового розслідування, необхідно провести виїмку в «ЛБІ МНТУ імені академіка Бугая» документів щодо нарахування та виплати заробітної плати керівництву інституту за період з лютого 2011 року по червень 2012 року, а також провести виїмку в зазначеному учбовому закладі штатний розпис посад станом на травень 2012 року, що може ствердити або спростувати питання щодо виконання службових обов'язків ОСОБА_1 на посаді проректора.

Прокурор у поданій апеляції вказує на те, що відповідно до ст.22, 64 КПК України неповним визнається досудове слідство під час якого не були досліджені або були поверхнево чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи або були неправильно застосовані чи безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута.

Повернення справи на додаткове розслідування з цих мотивів допускається лише тоді, коли виявлена неповнота або неправильність не можуть бути усунені у судовому засіданні. Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Зокрема, суд не врахував що у матеріалах справи є наявні відповідні письмові документи, що підтверджують факт перебування ОСОБА_7 на посаді проректора ЛБІ МНТУ, а саме облік робочого часу за травень 2012 року, відповідно до якого вказана особа перебувала на робочому місці, копія звіту про прийняття працівників на роботу згідно якого ОСОБА_1 прийнята на роботу 11.05.2012 року на посаду проректора, наказами про створення екзаменаційних комісій, згідно яких ОСОБА_1 входила до складу державних екзаменаційних комісій. Та обставина, що ОСОБА_1 працювала на посаді проректора ЛБІ МНТУ, а також була членом державної екзаменаційної комісії стверджується показаннями сукупності свідків.

Крім того, зазначивши у своїй постанові, що ОСОБА_6 не мав права затверджувати персональний склад членів та екзаменаторів державної екзаменаційної комісії, суд першої інстанції без вирішення справи по суті вдався в оцінку доказів, що на цій стадії є неприпустимим.

Вказівки суду про проведення виїмки документів щодо нарахування заробітної плати за період з лютого 2011 року по червень 2012 року, штатного розпису є безпідставними, оскільки досудовим слідством вилучені усі можливі документи, які оглянуті і приєднані до справи. Просить постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.

Адвокат ОСОБА_3 у поданому запереченні зазначає, що табель робочого часу та статистичний звіт не свідчать про перебування ОСОБА_1 на посаді проректора ЛБІ МНТУ, а цим документом має бути відповідний наказ.

Також зазначає, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 інкриміновано вчинення дій як посадовою особою приватного права (проректора ЛБІ МНТУ), що за наявності доказів має кваліфікуватись за ст.368-3 КК України так і службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави ( член Державної екзаменаційної комісії ), що за наявності доказів має кваліфікуватись за ст.368 КК України. Тому вважає, що суд першої інстанції позбавлений можливості винести законне і обґрунтоване рішення. Просить постанову суду залишити без зміни, а апеляцію без задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, який доповів зміст постанови, доводи апеляції та заперечення на неї, прокурора, який апеляцію підтримав, просив постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисників - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які апеляції не визнали, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 323 КПК України судове рішення має бути законним і обґрунтованим. Висновки суду мають ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст.281 КПК України ( в редакції 1960 року ), пунктів 8-9,13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» - повернення кримінальної справи прокурору для проведення додаткового розслідування зі стадії судового розгляду з мотивів неповноти чи неправильності досудового слідства можливе лише у випадку коли ця неправильність чи неповнота не може бути усунена в судовому засіданні. Якщо суд має можливість усунути виявлені недоліки шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, витребування документів, давання судових доручень, чи вчинення інших процесуальних дій, повернення справи для проведення додаткового розслідування не допускається.

Рішення суду про повернення справи на додаткове розслідування має бути обґрунтованим. При цьому суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання та обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію дій вчиненого, достовірність того чи іншого доказу, надавати перевагу одним доказам іншим, а також вважати встановленими обставинами, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі.

Зокрема, суд першої інстанції кримінальну справу розглянув поверхнево, а саме: не допитав всіх вказаних в обвинувальному висновку свідків на які посилається досудове слідство у обвинувальному висновку, не дослідив жодного письмового доказу, яким досудове слідство обґрунтовує винуватість обвинувачених за ч. 3 ст. 368 КК України, не оглянув та не дослідив жодного речового доказу та жодного висновку експерта, тобто кримінальну справу розглянув однобічно та неповно, постанову про направлення справи прокурору для проведення додаткового розслідування належним чином не умотивував.

Крім цього, суд першої інстанції допустив істотні суперечності своїх висновків. Так, в постанові про направлення справи прокурору для проведення додаткового розслідування суд першої інстанції зазначив, що орган досудового розслідування не встановив правового статусу ЛБІ МНТМ, а також не з'ясував чи був ректор даного навчального закладу ОСОБА_8 наділений повноваженнями на видання наказів про створення державних екзаменаційний комісій. В той же час, суд у постанові посилається на письмові докази, а саме положення про Луцький біотехнічний інститут МНТУ та лист роз'яснення № 4.4-21/4404 від 29.11.2012 року і на підставі вказаних документів зробив висновок, що ОСОБА_9 не був наділений повноваженнями на видання наказів про створення державних екзаменаційних комісій, хоча вказаних письмових доказів в судовому засіданні не досліджував і будь якого аналізу цим доказам в сукупності з іншими доказами не давав.

Згідно ст.275 КПК України ( в редакції 1960 року ) розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних та тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України. Тому посилання суду першої інстанції у постанові, що органом досудового розслідування не розмежовано дії ОСОБА_1 як проректора інституту і члена державної екзаменаційної комісії, що не дає підстав для кваліфікації її дій за іншими статтями КК України суперечить вимогам ст.275 КПК України.

Зробивши такі висновки суд першої інстанції, без повного розгляду справи і дослідження всіх наявних у справі доказів вдався в оцінку доказів і наперед вирішив питання щодо обгрутованості кваліфікації дій ОСОБА_1, тобто наперед вирішив питання про доведеність фактичних обставин справи, що при поверненні справи прокурору для додаткового розслідування є недопустимим.

Питання про витребування з ЛБІ МНТУ відомостей про нарахування і виплати працівникам заробітної плати за період з лютого 2011 року по червень 2012 року, а також витребування штатного розпису працівників інституту міг виконати сам суд, шляхом витребування цих відомостей безпосередньо чи шляхом дачі судового доручення органу досудового розслідування в порядку ст.315-1 КПК України. Суд першої інстанції також мав можливість усунути і іншу виявлену ним неповноту досудового слідства на яку вказував у своїй постанові.

З врахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є передчасною, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

При новому судовому розгляді слід кримінальну справу розглянути у відповідності до вимог кримінально-процесуального кодексу України, дослідити усі зібрані досудовим слідством докази, дати цим доказам належну правову оцінку у їх сукупності, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись п. 11 Перехідних положень КПК України в редакції 2012 року, ст.365, 366, 374 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів судової палати, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду від 24 березня 2014 року, якою кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.3 ст.368 КК України повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Судді:

Оксентюк В.Н. Бешта Г.Б. Гапончук В.В.