Рішення № 38828998, 15.05.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2014 р.Справа № 921/337/14-г/17Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік", м. Горлівка Донецької області

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Чортків Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 10441,05 грн.

За участю представників:

позивача: Кучірка В.Й. уповноважений, довіреність б/н від 13.12.13 р.

відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність клопотання сторін.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік", м.Горлівка Донецької області, звернувся 07.04.14р. (згідно штампу на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Чортків Тернопільської області, про стягнення заборгованості в сумі 10 441,05 грн. за одержаний товар (алкогольні напої) згідно договору поставки №640, укладеного між сторонами по справі 01.01.2011р., в тому числі 8203,82 грн. основного боргу, 40,01 грн. інфляційних нарахувань, 1054,35 грн. - 20% річних, 574,26 грн. штрафу та 568,61 грн. пені.

Позов обґрунтовується розрахунком ціни позову; копією договору поставки №640 від 01.01.2011р. з додатком №1 від 01.01.2011р.; копіями видаткових накладних №22312/22489 від 25.06.2013р., №28738/28843 від 13.08.2013р., №28737/28819 від 13.08.2013р., №30261/30411 від 23.08.2013р.; копією претензії №319 від 06.11.2013р.; іншими документами.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2014р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 29.04.2014р. Судове засідання в порядку ст. 77 ГПК України відкладалося 15.05.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача та через неподання сторонами усіх витребуваних судом документів.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з наведених в позові підстав.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи без його участі не заявив, а витребуваних судом документів - не подав. Разом з тим, в господарського суду відсутні докази вручення відповідачу процесуальних документів, а саме: ухвали про порушення провадження у справі від 14.04.2014р. та про відкладення розгляду справи від 29.04.2014р., які надсилалися судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №254087 від 25.04.2014р., а саме: АДРЕСА_1.

Між тим, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №254087 від 25.04.2014р., та у позовній заяві, тому з урахуванням приписів ч. 1 ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, справа розглядається за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, оцінивши додатково представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

01 січня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік", як Постачальником та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як Покупцем, укладено договір поставки №640 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця алкогольні напої (Товар), а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання Товару при узгодженні замовлення на товар.

У відповідності до положень п. 3.4. Договору підпис уповноваженого представника Покупця в накладній на Товар засвідчує, що товар прийнятий Покупцем від Постачальника за кількістю і якістю.

Згідно додатку №1 від 01.01.2011р. до Договору Покупцем повідомлено Постачальника згідно абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, про свій підпис про одержання цінностей.

Згідно абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору, Товариством на підставі видаткових накладних №22312/22489 від 25.06.2013р., №28738/28843 від 13.08.2013р., №28737/28819 від 13.08.2013р., №30261/30411 від 23.08.2013р. передано, а відповідачем отримано зазначений в накладних товар (алкогольні напої) на загальну суму 9598,80 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами підприємця на накладних та не заперечується сторонами у встановленому законом порядку.

Розділами 5, 6 Договору сторонами визначено ціну та порядок розрахунків за отриманий товар. В силу положень п.п. 5.1., 5.2. Договору ціна на товар визначено у прайс-листі Постачальника, який діє на момент здійснення Покупцем замовлення та зазначається Постачальником у видатковій накладній на товар.

Розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 21 календарного дня з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати (п. 6.1. Договору). Згідно п. 6.2. Договору датою оплати Покупцем вартості отриманого від Постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок Постачальника.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки, що регулюються положеннями статті 712 ЦК України, в силу яких продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 694 ЦК України передбачено можливість купівлі-продажу товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік" свої зобов'язання по договору виконало належним чином, зокрема, здійснивши поставку відповідачу алкогольної продукції згідно видаткових накладних №22312/22489 від 25.06.2013р., №28738/28843 від 13.08.2013р., №28737/28819 від 13.08.2013р., №30261/30411 від 23.08.2013р. на суму 9598,80 грн., однак відповідачем у строк, вказаний у п. 6.1. договору, не проведено в повній мірі розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого станом на 04.04.2014р. заборгованість підприємця згідно Договору поставки №640 від 01.01.2011р. становить 8203,82 грн. (з урахуванням часткової оплати товару в загальній сумі 1394,98 грн., в тому числі 251,80 грн. позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості по видатковій накладній №22312/22489 від 25.06.2013р. та 1143,18 грн. - по видатковій накладній №28738/28843 від 13.08.2013р., що підтверджується наданими позивачем розрахунками та підписана позивачем актом звірки розрахунків за період з 25.06.2013р. по 15.05.2014р.).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Надіслана 13.11.2014р. на адресу відповідача претензія №319 від 06.11.2013р. з вимогою в двохденний строк погасити заборгованість в сумі 8203,82 грн. залишена підприємцем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 8203,82 грн. основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 8203,82 грн. боргу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено сторонами у п. 7.1. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Крім того, у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару більш ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу (п. 7.1. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано..

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої неустойки (пені), та поданий розрахунок пені, здійснений з урахуванням часткової оплати за період з дати виникнення прострочки по кожній накладній окремо, що становить за підрахунками позивача 568,61 грн., суд, враховуючи передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування неустойки (пені) та здійснивши власні арифметичні підрахунки дійшов висновку, що до задоволення як обґрунтовані та документально підтверджені підлягають вимоги про стягнення 567,29 грн. пені.

В частині позовних вимог про стягнення 1,32 грн. пені, нарахованої по видатковій накладній №22312/22489 від 25.06.2013р. за період з 15.01.2014р. по 16.01.2014р. суд відмовляє, оскільки дані вимоги розраховані позивачем з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також, господарський суд вважає правомірними вимоги про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 7.1. Договору, в розмірі 7% від суми боргу, що за підрахунками позивача становить 574,26 грн., як такий, що відповідає нормам ст.ст. 230-232 ГК України, умовам договору поставки та правам сторони.

При цьому, надаючи оцінку положенням пункту 7.1. Договору, суд вважає, що дана умова Договору не суперечить нормам законодавства, так як її зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, виходячи з факту прострочення виконання договірних зобов'язань і є відмінним від щоденного нарахування пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання.

Така ж правова позиція щодо стягнення штрафних санкцій та пені за невиконання господарського зобов'язання викладена у листі Вищого господарського суду України №0427863-12 від 13.07.2012р. "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2. Договору сторони встановили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Оцінивши подані позивачем розрахунок двадцяти відсотків річних в розмірі 1054,35 грн., здійснений з урахуванням часткової оплати за період з дати виникнення прострочки по кожній накладній окремо по 04.04.2014р. та розрахунок 40,01 грн. інфляційних нарахувань за період з дати виникнення боргу по кожній накладній по листопад 2013р. включно, суд, здійснивши власний арифметичний їх розрахунок, вважає дані вимоги обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, відтак, задовольняються в заявленій сумі.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення частково, в розмірі 10439,73 грн., з яких 8203,82 грн. основного боргу, 40,01 грн. інфляційних нарахувань, 1054,35 грн. - 20% річних, 574,26 грн. штрафу та 567,29 грн. пені.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 15.05.2014р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 95, 509, 525-526, 530, 623, 625, 629, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, - 8203,82 грн. основного боргу, 40,01 грн. інфляційних нарахувань, 1054,35 грн. - 20% річних, 574,26 грн. штрафу, 567,29 грн. пені та 1826,77 грн. в повернення сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік", м. Горлівка Донецької області, вул. Озерянівська, 2, ідентифікаційний код 35871504 (поштова адреса бази ТОВ "Баядера Логістік" в м. Тернопіль, м. Тернопіль, вул. Промислова, 20).

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "20" травня 2014 року.

Суддя Н.О. Андрусик