Ухвала суду № 38828931, 22.05.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"22" травня 2014 р. Справа № 817/271/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" березня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" до Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною та скасування картки відмови ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд".

Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 204020000/2013/00055 від 23 жовтня 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4355 (чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 79 коп.

Присуджено на користь позивача із Державного бюджету судовий збір у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп.

В апеляційній скарзі Рівненська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, апелянт посилається на те, що ТОВ "Сарницембуд" не було виконано обов'язковий мінімальний обсяг виробничих або технологічних операцій, встановлений для визначення країни його походження за критерієм достатньої обробки (переробки), тобто, за країною виготовлення кінцевого товару. У зв'язку з цим, митний орган був позбавлений можливість застосувати до даного товару режим найбільшого сприяння та ввезення його у режимі вільної торгівлі, без сплати ввізного мита.

Розглянувши справу в порядку, визначеному п.2 ч.1 ст.197 КАС України, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.09.2012 року між ОАО "Красносельскстройматеріалы" (Республіка Білорусь) - Продавець та ТОВ "Сарницембуд" (Україна) - Покупець укладено контракт №804/068, предметом якого, з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2012 року №2 та додаткової угоди від 30.07.2013 року №7, стала поставка товару: "Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500" у мішках паперових 25 кг. у кількості 3000 т. загальною вартістю 258000 дол. США у строк до 31.12.2013 року, "Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500" у мішках паперових 25 кг. у кількості 8000 т. загальною вартістю 692 дол. США у строк до 31.12.2013 року, "Портландцемент піщанистий марки ПЦ500Д0Н" розсипом у кількості 5000 т. загальною вартістю 382000 дол. США у строк до 31.12.2013 року, на умовах DAP (INCOTERMS 2010) ст. Горинь (а.с. 35-38).

На виконання умов контракту ТОВ "Сарницембуд" імпортовано на митну територію України "Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500" у кількості 63 тонни загальною вартістю 43557,85 грн., яке заявлено до митного оформлення на підставі митної декларації від 23.10.2013 року №204020000.2013.013910, до якої додано:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 31.08.2011 року №204/2012/0000223;

- накладну УМВС від 21.10.2013 року №04372440;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 21.10.2013 року №068/131;

- контракт від 05.09.2012 року №804/068;

- додаткові угоди від 28.12.2012 року №2, від 30.07.2013 року №7;

- договір надання послуг митного брокера від 09.09.2011 року №1;

- довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №24 від 03.10.2013 року;

- сертифікат відповідності №UA1.090.0207402-13 від 16.09.2013 року;

- Міжнародний санітарний сертифікат (радіологічний сертифікат) №1267-БІ від 31.07.2013 року;

- сертифікат про походження товару форми СТ-1 №BYUA3407100234 3581321 від 21.10.2013 року;

- акт експертизи походження товарів від 09.04.2013 року №61, складений Білоруською торгово-промисловою палатою;

- документ про якість №43703 від 21.10.2013 року;

- лист Волковиського відділення Білоруської торгово-промислової палати №29 від 23.10.2013 року;

- лист ОАО "Красносельскстройматериалы" №16-2/6130 від 21.10.2013 року.

Митне оформлення товару, задекларованого у митній декларації від 23.10.2013 року №204020000.2013.013910, позивачем здійснено без застосування режиму вільної торгівлі із попередньою оплатою за митне оформлення товару 27000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2013 року №374 (а.с. 24).

Інспектором митного поста "Сарни" Рівненської митниці Міндоходів відмовлено у митному оформленні товару, задекларованого у зазначеній митній декларації, про що заповнено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.10.2013 року №204020000/2013/00055 (а.с. 7-9).

За результатами розгляду, скарги ТОВ "Сарницембуд", Рівненською митницею Міндоходів та Міністерства доходів і зборів України, рішення залишено без змін (а.с. 62-76).

В основу відмови у митному оформленні заявленого позивачем товару покладено висновки органу доходів і зборів про недотримання декларантом вимог статей 257, 266 Митного кодексу України та пункту 9.1 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів, що затверджені Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних держав від 30.11.2000 року, ратифіковані Законом України від 20.09.2001 року №2735-III, яке полягало у невідповідності товару критеріям походження, закріпленим цими Правилами.

Наведені висновки ґрунтуються на твердженнях про те, що відомості, які містяться в акті експертизи походження товарів від 09.04.2013 року №61, не підтверджують критерій його походження "Д2523", зазначений у сертифікаті про походження товару форми СТ-1 від 21.10.2013 року №BYUA3407100234 3581321, в частині обов'язкового виконання мінімального обсягу виробничих або технологічних операцій для товарів групи 25 ТН ЗЕД, а саме, відсутні відомості про технологічні операції: "збагачення вугіллям" та "обрізання".

Суд першої інстанції перевіряючи правомірність зазначеної відмови, прийшов до обгрунтованого висновку, що відмова у митному оформленні товару не ґрунтуються на нормах закону і фактичних обставинах справи, а на припущеннях митного органу.

Так, відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль є сукупністю заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктом 1 частини 1 статті 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Перелік документів та відомостей, визначено пунктом 4 частини 1 статті 335 Митного кодексу України.

Частиною 2 статті 335 Митного кодексу України встановлено, що незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

У свою чергу, відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який в силу вимог законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 266 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом та надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

В силу вимог частини 1 статті 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Виходячи з приписів зазначених правових норм, митне оформлення є обов'язковою складовою митного контролю, який, в свою чергу, може здійснюватись органами доходів і зборів шляхом співставлення відомостей, зазначених декларантом у митній декларації та документів, наданих на їх підтвердження.

Як встановлено судом першої інстанції, Україна та Республіка Білорусь є сторонами Договору про зону вільної торгівлі, який підписано державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 18.10.2011 року та ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі" від 30.07.2012 року №5193-VI (надалі - Договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Договору, сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частинами 6, 7 статті 36 Митного кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Частинами 1, 2 статті 40 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

Для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару (ч.1 ст. 44 МК України).

Зокрема, в силу вимог частини 1 статті 43 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною 3 даної статті закріплено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 4 Договору, для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року (надалі - Правила).

Згідно з п. 5.1 розділу 5 Правил, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Пунктом 6.1 розділу 6 передбачено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

Пунктом 7.4 розділу 7 Правил визначено, що заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати певним вимогам, зокрема, у графі 9 - "Критерій походження", зазначається критерій походження товарів "Д1905" у разі, якщо товар, був підданий достатній обробці (переробці), із вказівкою перших чотирьох цифр коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції, наприклад - 1905.

Пунктом 9.1 розділу 9 Правил встановлено, що сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим п.5.1 цих Правил.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно зазначив, що товар, імпортований на митну територію України може користуватися режимом вільної торгівлі у разі, коли декларантом для органу доходів і зборів подано сертифікат про його походження, який підтверджує, що країною походження товару є одна з держав-учасниць Договору.

Як убачається з матеріалів справи, з метою митного оформлення імпортованого товару у режимі вільної торгівлі, ТОВ "Сарницембуд" було надано органу доходів і зборів сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 21.10.2013 року №BYUA3407100234 3581321, у пункті 9 якого вказано критерій походження "Д2523" (а.с. 43).

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил, країною походження товару вважається держава-учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Згідно з п. 2.3 розділу 2 Правил, для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі-учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав-учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав-учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах-учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав-учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти "а", "б", "в" пункту 2.4 цих Правил).

Пунктом 2.4 розділу 2 Правил передбачено, що в разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням таких умов:

а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки);

б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце;

в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

Основною умовою критерію достатньої обробки (переробки) є зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків. Ця умова застосовується до всіх товарів, за винятком товарів, уключених до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце (далі - Перелік) (додаток 1, який є невід'ємною частиною цих Правил).

Як встановлено судом першої інстанції, цемент включений до групи 25 товарів, зазначених у Переліку, а тому при визначенні країни походження такого товару застосовується критерій достатньої обробки/переробки, вказаний у підпункті "б" пункту 2.4 розділу 2 Правил.

Зокрема, належність товару до групи 25 Переліку передбачає, що у разі його виготовлення з матеріалів будь-яких позицій в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки/переробки; збагачення вугіллям, очищення, мелення твердих кристалів, обрізання, кальцинування (графа 3), такий товар набуває статусу країни походження за місцем виконання цих умов і операцій.

Пунктом 2.5 Примітки 2 до Переліку, на який відповідач посилається як на обґрунтування правомірності оспорюваного рішення, встановлено, що умови й операції, наведені в графі третій цього Переліку, встановлюють мінімальний обсяг виконання виробничих чи технологічних операцій. Виконання встановлених виробничих або технологічних операцій у меншому обсязі не визначає походження продукту.

Як убачається зі змісту акту експертизи походження товарів від 09.04.2013 року №61, складеного Білоруською торгово-промисловою палатою, відомості щодо здійснення операцій "збагачення вугіллям" та "обрізання" під час виготовлення Портландцементу піщанистого ПЦП 500 відсутні (а.с. 44-54).

Проте, суд першої інстанції вірно зазначив, що органом доходів і зборів не було враховано ту обставину, що відповідно п. 2.1 Примітки 2 до Переліку, умови й операції, зазначені в графі третій цього Переліку, повинні здійснюватися лише стосовно використовуваних для виготовлення продукту матеріалів іноземного походження. Обмеження, визначені умовами й операціями в графі третій, також поширюються лише стосовно використовуваних для виготовлення продукту матеріалів іноземного походження.

У свою чергу, згідно з абз. 7 п. 1 розділу 1 Правил, матеріалом іноземного походження є матеріал, що не походить з територій держав-учасниць Угоди, або матеріал, походження якого не встановлено.

Актом експертизи походження товарів від 09.04.2013 року №61, складеним Білоруською торгово-промисловою палатою, підтверджується, що для виготовлення Портландцементу піщанистого ПЦП 500 використовувались матеріали - крейда та пісок, з власних кар'єрів ОАО "Красносельскстройматериалы", внаслідок чого торгово-промисловою палатою зроблено висновок, що даний товар відповідає вимогам для товарів групи 25 Переліку та критерію достатньої переробки, передбаченому Правилами.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що товар, імпортований позивачем, відповідає критерію достатньої обробки (переробки), що передбачений підпунктом "б" пункту 2.4 Розділу 2 Правил щодо виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце, а у відповідача були відсутні підстави для застосування положень пункту 2.5 Примітки 2 до Переліку під час відмови у митному оформленні даного товару.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Положення аналогічного характеру передбачені пунктом 6.7 Розділу 6 Правил, згідно якого у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнюючі відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що у разі наявності в органу доходів і зборів сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару, це не є самостійною підставою для відмови у митному оформленні товару, а може лише слугувати підставою для перевірки таких документів.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що рішення про відмову ТОВ "Сарницембуд" у митному оформленні товару у режимі вільної торгівлі, імпортованого на підставі митної декларації від 23.10.2013 року №204020000.2013.013910, яке викладене у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.10.2013 року №204020000/2013/00055 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - до задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог у названій частині, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення в цій частині.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення надміру сплаченого позивачем ввізного мита у розмірі 4355,79 грн.

Так, пунктом 5.3 Розділу 5 Правил встановлено, що товари, походження яких не встановлено або походження яких установлено, але при цьому стосовно їх не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів, пропускаються до країни ввезення відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни ввезення.

Частиною 2 статті 48 Митного кодексу України визначено, що товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

Підпунктом 5 пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України передбачено, що списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Підпунктом 1 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, встановлено, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач був звільнений від сплати ввізного мита за ввезений з Республіки Білорусь товар, проте, на вимогу митниці ним було зайво сплачено ввізне мито у сумі 4355,79 грн., а тому є правильними висновки суду першої інстанції, що відповідно до ч. 1 ст. 27, ч.1 ст.301 Митного кодексу України зазначена сума підлягає поверненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" березня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарницембуд" вул. 17-го Вересня,109-В,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500

3- відповідачу Рівненська митниця Міністерства доходів і зборів України вул.Соборна,104,м.Рівне,33023

4 - відповідачу Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області вул.С.Петлюри,13,м.Рівне,33028

- ,