Вирок № 38828672, 08.05.2014, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/93/14-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді ДРУЧКОВОЇ С.П.

при секретарі РІДКОДУБСЬКІЙ Л.М.

з участю прокурора ЛЬВОВСЬКОГО О.М.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 42013240000000071 від 31.10.2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницький, проживає там же по АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 190 КК України

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, обвинувачується органами досудового слідства в тому, що перебуваючи, відповідно до наказу начальника Управління МВС України в Хмельницькій області №137 від 01.04.2008 року, на посаді начальника сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи органів внутрішніх справ обласного центру відділу організації роботи техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області, маючи спеціальне звання - підполковник міліції, під час виконання своїх посадових повноважень, затверджених начальником НДЕКЦ при Управлінні МВС України в Хмельницькій області 20.06.2008року, відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року (із змінами та доповненнями), є представником влади (ст.1), наділений повноваженнями по забезпеченню особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів (п.1 ст.2), зобов'язаний попереджати правопорушення і припиняти їх (п.2 ст.2), охороняти і забезпечувати громадський порядок (п.3 ст.2), виявляти і розкривати злочини, розшукувати осіб, які їх вчинили (п.4 ст.2), захищати власність від злочинних посягань (п.6 ст.2), виявляти, попереджати, припиняти і розкривати злочини (п.2 ст.10), у зв'язку з чим, постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, через що, відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України, є службовою особою. В своїй роботі керується Конституцією, законами України «Про міліцію», «Про судову експертизу», «Про оперативно-розшукову діяльність», актами Кабінету Міністрів України та МВС України та іншими відомчими документами, які регламентують діяльність експертної служби та діяльність органів внутрішніх справ. ОСОБА_2, вчинив зловживання службовим становищем, підбурювання до давання хабара службовій особі правоохоронного органу та шахрайство за наступних обставин.

19 червня 2012 року під час зустрічі у Хмельницькому MB УМВС України в Хмельницькій області із ОСОБА_3, дізнався про те, що в провадженні слідчого відділу міськвідділу міліції перебуває кримінальна справа №28/9343 про обвинувачення ОСОБА_4, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, а його знайома ОСОБА_3 - матір обвинуваченої, наполягає на закритті даної кримінальної справи, ОСОБА_2, діючи умисно, вирішив використати своє службове становище всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення. А саме, шляхом обману, під приводом допомоги у закритті вказаної кримінальної справи за винагороду, заволодіти грошовими коштами ОСОБА_3 Реалізуючи свій злочинний намір, з метою переконати ОСОБА_3, у тому, що завдяки займаній посаді, він має вплив на осіб, які уповноважені приймати процесуальні рішення у кримінальних справах, у тому числі рішення про їх закриття, у другій половині дня 20.06.2012 року, в своєму службовому кабінеті в приміщенні ХМВ УМВС України в Хмельницькій області, що у м. Хмельницький по вул. Пушкіна, 15, організував зустріч ОСОБА_3, з начальником слідчого відділу ХМВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_5 Під час зустрічі з ОСОБА_5, мав реальну розмову на предмет можливості закриття кримінальної справи щодо дочки ОСОБА_3 Продовжуючи свої злочинні дії, 20.06.2012 року, близько 19 год., ОСОБА_2, із власної ініціативи зустрівся з ОСОБА_3 поблизу приміщення кафе «Сонечко» в м. Хмельницький, біля парку ім. Чекмана та під час розмови, яка відбувалась в салоні автомобіля марки «Тойота RAV-4» д.р.н. НОМЕР_3, повідомив ОСОБА_3, неправдиву інформацію про те, що він домовився із ОСОБА_5, про закриття кримінальної справи №28/9343 за грошову винагороду в сумі 2000 доларів США. Зазначені грошові кошти вона повинна передати ОСОБА_5, через нього. ОСОБА_3, будучи впевненою, що притягнення до кримінальної відповідальності її дочки за ч. 1 ст. 187 КК України незаконне, піддавшись переконанню ОСОБА_2, що єдиний спосіб закрити справу - передача винагороди особі, яка уповноважена прийняти таке рішення, тобто ОСОБА_5, погодилась на пропозицію ОСОБА_2 Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, 24.06.2012 ОСОБА_2, достовірно знаючи, що ніякої домовленості між ним та ОСОБА_5, про закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_4, немає, з метою подальшого переконання ОСОБА_3, в необхідності передачі йому обумовлених коштів, зустрівся із ОСОБА_3, у м. Хмельницькому на вул. Високій, поряд з будинком №15 та запевнив ОСОБА_3, у тому, що домовився із ОСОБА_5, про закриття кримінальної справи стосовно її дочки за винагороду в сумі 2000 доларів США, призначив передачу коштів на 10 год., 27.06.2012 року. 26.06.2012 ОСОБА_2, знову зустрівся з ОСОБА_3, поблизу приміщення апеляційного суду Хмельницької області, де у розмові з ОСОБА_3, підтвердив раніше обумовлену дату та час передачі коштів, а також запевнив, що переговорить з ОСОБА_5, з приводу пропозиції ОСОБА_3, про поділ суми хабара на дві частини та передачу першої частини в сумі 1500 доларів США 27.06.2012 року, а другої частини в сумі 500 доларів США, після отримання ОСОБА_3, постанови про закриття кримінальної справи стосовно її дочки ОСОБА_4

В цей же день, близько 20 год. 06 хв., ОСОБА_2, зателефонував ОСОБА_3, та повідомив, що її пропозиція про поділ суми хабара ОСОБА_5, відхилена, усю суму коштів вона повинна передати 27.06.2012 року о 10 год.

27.06.2012 ОСОБА_2, в обумовлений час для отримання коштів не з'явився, а в телефонній розмові, що відбулась між ним та ОСОБА_3, близько 12 год. 09 хв., переніс час передачі коштів на 12 год., 30 хв., біля прибудинкової території будинку АДРЕСА_4, в якому проживає ОСОБА_3

Цього ж дня, о 13 год., 17 хв., ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_3, та повідомив, що перебуває на місці передачі коштів, вона повинна підійти до нього та передати гроші. ОСОБА_3, виконуючи вказану незаконну вимогу, зустрілась із ОСОБА_2, який перебуваючи на водійському сидінні автомобіля марки «Тойота RAV-4» д.р.н. НОМЕР_3, з кишені куртки ОСОБА_3, яка знаходилась поряд з автомобілем, з її згоди забрав кошти в сумі 2000 доларів США, що згідно курсу НБУ в еквіваленті становить 15985 грн., які останній перед цим передали співробітники УСБУ в Хмельницькій області у ході здійснення оперативно-розшукових заходів за повідомленням ОСОБА_3, про вимагання грошових коштів ОСОБА_2, та покинув місце зустрічі. Одразу після залишення місця зустрічі ОСОБА_2, був затриманий працівниками спеціального підрозділу по БКОЗ УСБУ у Хмельницькій області.

Обвинувачений ОСОБА_2, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та показав, що з ОСОБА_3, перебуває у дружніх стосунках, в середині червня 2012 року зустрів її біля райвідділу міліції, згодом вона зайшла до нього в кабінет та розповіла, що відносно її дочки порушили кримінальну справу, зрозуміла, що слідчий вимагає у неї хабар та змушена була звернутись до працівників СБУ, які поставили її ціль вийти на заступника начальника слідства з метою дачі йому хабара та після цього пообіцяли допомогти закрити кримінальну справу відносно її дочки. Показав, що ОСОБА_3, повідомила йому, що ніяких документів про співробітництво з СБУ не підписувала, а тому сказав їй, щоб вона цього не робила так як, можуть підставити її. Через декілька днів ОСОБА_3, зайшла до нього та повідомила, що у неї при собі включений диктофон, який надали працівники СБУ та які і надалі наполягають на дачі нею хабара. В 20-х числах червня ОСОБА_3, зателефонувала до нього та запитала про ОСОБА_5, надалі він запросив її до себе в кабінет куди запросив і ОСОБА_5, з яким поговорив про роботу, надалі повідомив йому, щоб він з ОСОБА_3, не спілкувався. ОСОБА_3, повідомила, що працівники СБУ вимагають у неї, щоб вона дала хабара та обіцяють допомоги закрити кримінальну справу відносно її дочки. На що сказав їй тягнути час поки він знайде для неї адвоката. 26 червня ОСОБА_3, зателефонувала до нього попросила про зустріч, під час зустрічі потерпіла показала йому, що гроші надані їй працівниками СБУ вже у неї. На слідуючий день ОСОБА_3, декілька разів йому телефонувала, просила про зустріч. Показав, що з її натяків зрозумів, що працівники СБУ наполягають на передачі грошей, а тому погодився на зустріч та вирішив забрати у неї гроші, ввечері їх повернути. Про зустріч домовились в дворі будинку де проживає ОСОБА_3 У визначений час вона вийшла у двір підійшла до його автомобіля зі сторони водія, де через відкрите вікно він з кишені її куртки забрав гроші. Показав, що коли від'їхав метрів 300 його затримали працівники СБУ. При цьому показав, що ОСОБА_3, його запевняла, що ніяких документів про співпрацю з СБУ не підписувала, а тому був впевнений, що його затримання не буде. Як пізніше ОСОБА_3, повідомила документи вона підписувала у той же вечір, після його затримання, біля кафе «Сонечко» куди до неї під'їхав працівник СБУ. Під час його затримання працівниками СБУ було допущено ряд грубих порушень зокрема, не провівши огляд автомобіля до кінця працівник СБУ сів за кермо його автомобіля нібито для того, щоб його переставити, хоча такої необхідності не було після чого, працівниками СБУ було продовжено огляд та взяті змиви з керма, ручки дверцят, перемикача передач, саме з тих частин автомобіля з якими контактував працівник СБУ. Хоча від того часу як від'їхав від ОСОБА_3, та до часу його затримання він дверці автомобіля не відчиняв. Більше того, при огляді його рук світіння було зафіксовано лише на кінчиках декількох пальців, при огляді керма автомобіля видно світіння відбитки пальців руки повністю. Крім того, працівник СБУ, який сідав за кермо автомобіля, одягнув печатки, які не були запечатані в заводській упаковці. Показав, що під час досудового слідства ОСОБА_3, просила його підтвердити покази про його винуватість вказуючи, що працівники СБУ чинять на неї психологічний тиск та погрожують відмовитись вирішити питання закриття кримінальної справи відносно її дочки. Надалі, враховуючи, що працівники СБУ не допомогли ОСОБА_3, у закритті кримінальної справи, при розгляді справи в суді розповів як було все насправді.

Вислухавши покази обвинуваченого, потерпілої, свідків, доводи обвинувачення та захисту, дослідивши матеріали кримінальної справи у повному обсязі, суд прийшов до висновку, що винність ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушеннях не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні та його слід виправдати у зв'язку з не доведенням, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, передбачених ч.1 ст. 364, ч.4 ст. 27, ч.4 ст.369, ч. 1 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд йогосправи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом,який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У відповідності до ст. 62 Конституціїї України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Орган досудового слідства вважає, що вина обвинуваченого у зловживанні службовою особою службовим становищем, тобто в умисному з корисливих мотивів використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету правоохоронних органів в особі Управління МВС України в Хмельницькій області; у підбурюванні до давання хабара особі, яка займає відповідальне становище та у заволодінні чужим майном шляхом обману, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів. Зокрема: показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також об'єктивними доказами - протоколом усної заяви ОСОБА_3, даними протоколу огляду, помітки грошових коштів, протоколом огляду місця події, речовими доказами по справі - грошовими коштами, протоколом огляду ком пакт - диску, прослуховування, перегляду аудіо та відео записів на ньому, а також складання (розшифровки) текстів розмов, за результатами здійснення оперативно - розшукового заходу ОРС № 1510 від 10 серпня 2012 року, протоколом огляду цифрового диктофону, прослуховування записів на ньому, перезапису аудіо файлів на компакт диск та складання (розшифровки) тексту розмов від 10 серпня 2012 року, даними наказів про призначення обвинуваченого на посаду та про його звільнення.

Однак, допитавши вищевказаних свідків, вивчивши та проаналізувавши дані докази у їх сукупності, суд прийшов до однозначного висновку про їх недопустимість та недостатність.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012 року) розслідування кримінальних справ, передбачених пунктом 11 цього розділу, у разі повернення таких кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області від 24 вересня 2013 року вирок у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2, було скасовано, а справу направлено прокурору м. Хмельницького на додаткове розслідування т.3 а.с. 177-182).

Ст. 86 КПК України передбачено, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

П. 1 ст. 87 КПК України передбачає, що недопустими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Прокурор на підтвердження вини ОСОБА_2, посилається на протокол прийому усної заяви про скоєння злочину № 72\Т-1\104з від 26 червня 2012 року, яка прийнята старшим оперуповноваженим 4-го сектора відділу по БКОЗ Управління СБУ в Хмельницькій області ОСОБА_12, від ОСОБА_3 З змісту заяви вбачається, що ОСОБА_3, просить захистити її права за фактом вимагання ОСОБА_2, у неї хабара в розмірі 2000 доларів США, які вона має йому передати о 10 год., 27.06.2012 року ( т. 1 а.с. 42-44).

Вказану заяву суд не може прийняти до уваги у якості доказу виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Ч. 2 ст. 99 КПК України передбачено, що матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті є документами та можуть використовуватись в кримінальному провадженні як доказ.

Суд , виходячи з вимог ч. 2 ст. 99 КПК України рахує, що заява ОСОБА_3, від 26.06.2012 року не може бути прийнята як доказ у справі оскільки, вона відібрана з грубим порушенням норм Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність», фактичні дані заяви отримані із джерел, не передбачені цією статтею та не можуть бути використані як докази. Крім того, ОСОБА_3, показала, що 26.06.2012 року ніякої заяви не підписувала та не надавала працівникам СБУ. 27.06.2012 року, після затримання ОСОБА_2, вона з дочкою ОСОБА_4, та знайомою ОСОБА_13, перебувала в кафе «Сонечко», до неї зателефонував ОСОБА_14 та сказав, що до неї під'їде працівник СБУ надасть їй документи, які їй необхідно підписати. Показала, що перебувала у поганому фізичному та психологічному стані, в зв'язку з чим викликала швидку ( т. 3 а.с. 76 довідка виклику швидкої), не мала при собі окулярів, а тому не усвідомлювала в повній мірі та не розуміла, які документи підписувала, ймовірніше саме тоді їй і була надана на підпис вказана заява. Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_13, в судовому засіданні підтвердили, що 27.06.2012 року в післяобідню пору вони з ОСОБА_15, були у кафе «Сонечко», куди приїхав працівник СБУ та надав їй якісь документи для підпису. Підтвердили, що ОСОБА_3, на той час себе погано почувала, була без окулярів. Також суд звертає увагу на те, що заява ОСОБА_3, не була зареєстрована у управлінні СБУ, а тому встановити дату її подачі до управління не представляється можливим.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, суду даючи покази, категорично стверджувала, що ОСОБА_2, грошей у неї не вимагав та підтвердила покази дані у судовому засіданні ОСОБА_2

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, показали, що проходили строку військову службу у військовій прокуратурі і були доставлені в управління СБУ працівником управління та були в якості понятих при помітці грошових купюр та при затриманні обвинуваченого. При цьому показали, що потерпіла ОСОБА_3, була присутня при помітці грошових коштів та підписувала документи, що складались.

Однак, ОСОБА_3, заперечила факт присутності 26 червня 2012 року в управлінні СБУ, заперечила, що в її присутності обробляли гроші спеціальним порошком, заперечила те, що в той день підписувала будь - які документи надані ОСОБА_12 Гроші їй надав ОСОБА_12 26 червня 2012 року біля кафе «Лимон». Крім того, вказала, що 26 червня 2012 року о 12 год., 54 хв., ОСОБА_12, їй телефонував, що підтверджує її відсутність у вказаний час в приміщенні СБУ.

Такі покази ОСОБА_3, підтверджуються роздруківкою телефоних розмов де саме о 12 год., 54 хв., зафіксовано телефону розмову тривалістю 27 хв., з номера мобільного телефону НОМЕР_1, ОСОБА_12, в судовому засіданні підтвердив, що саме цим номером він користувався, на номер мобільного телефону НОМЕР_2, яким користувалась ОСОБА_3, (т. 2 а.с. 164). Свідок ОСОБА_12, заперечив, що у вказаний час телефонував ОСОБА_3

Такі покази ОСОБА_3, повністю узгоджуються з даними кримінального провадження. Зокрема, згідно усної заяви ОСОБА_3, її складання розпочато о 11.30 год., закінчено о 12.05 год. Згідно протоколу огляду, обробки та вручення грошей його складання розпочато о 12.45 год.

З показів ОСОБА_12, встановлено, що після отримання заяви ОСОБА_3, ним було складено рапорт, який надано начальнику управління, який виніс постанову про дачу дозволу на проведення оперативно - технічних заходів, заведено ОРС, далі надано санкцію начальником управління області на отримання коштів з фінансового відділу управління після чого, такі кошти отриманні у фінансовому відділі. І тільки після вчинення таких дій ним було розпочато складання протоколу помітки грошових коштів при цьому, показав, що поняті та потерпіла не були присутні з самого початку складання протоколу. Так, у відсутності понятих та потерпілої ним були внесені їх анкетні дані, одночасно ОСОБА_12, зазначив, що понятих доставляв інший працівник СБУ, та не зміг пояснити суду звідки йому були відомі анкетні дані понятих та чому він розпочав заповнення протоколу у їх відсутності. Разом з тим, показав, що копії з грошових купюр знімались ним в іншому кабінеті, поняті присутні при цьому не були.

За таких обставин, суд рахує, що свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, не були присутні при процедурі помітки грошових купюр, складанні відповідних процесуальних документів саме 26.06.2012 року так як, покази вказаних свідків не узгоджуються з матеріалами справи.

Допитаний свідок ОСОБА_12, не зміг надати роз'яснення суду як за 40 хв., можна було провести ряд оперативних дій по заведенню ОРС, вчиненню інших оперативних дій, які потребують значного часу. Крім того, дані покази в частині отримання коштів суперечать довідці, що надана заступником начальника фінансового відділу управління СБУ у Хмельницькій області ( т. 3 а.с 111) в якій зазначено, що у 2012 році на проведення оперативних закупівель, матеріально - відповідальній особі відділу по БКОЗ управління СБ України у Хмельницькій області з каси управління видано кошти в сумі 2000 доларів США в еквіваленті 16 000 грн., що були видані згідно санкції Голови СБ України, а не начальником обласного управління СБУ, як на це вазував ОСОБА_12

Разом з тим, ОСОБА_12, зазначив, що на підставі заяви ОСОБА_3, було заведено ОРС за № 1510 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України як одержання хабара. Однак, згідно відповіді наданої на запит старшого слідчого відділу прокуратури області Мусіюка Ю.Д., начальником відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та процесуального керівництва ОСОБА_17 ( т.4 а.с. 45) 26.06.2012 року ОСОБА_14, було заведено ОРС № 1510 стосовно ОСОБА_2, у діях якого вбачались ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України. Згідно рапорту ОСОБА_12, (т.1 а.с. 61-62) інформація про вимагання ОСОБА_2, хабара була отримана в ході проведення оперативно - розшукових заходів по ОРС № 1510, і разом з тим для прийняття рішення прокурору Хмельницької області ОСОБА_12, було направлено матеріали оперативно - розшукової діяльності та інші офіційні документи ОРС № 1458 ( дані про заведення ОРС за таким номером у матеріалах кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2, відсутні) .

На підставі викладено, суд визнає дані слідчі дії такими, що не відповідають вимогам КПК України та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оскільки, заява ОСОБА_3, не була зареєстрована в Журналі реєстрації, обліку та розгляду заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини не могла розглядатись і відповідно не могла бути підставою для проведення оперативно-розшукових заходів та оперативні заходи по заведенню ОРС були проведенні з грубим порушенням норм чинного законодавства.

Крім того, сам же свідок ОСОБА_12, не зміг пояснити суду такі розбіжності та неточності при провадженні оперативно - розшукової діяльності, що були встановлені під час розгляду провадження в суді та показав, що на даний час ОРС стосовно ОСОБА_2, знищено.

Разом з тим, стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що відповідним апеляційним судом надавався дозвіл на зняття інформації з каналів зв'язку, що передбачено Законом України «Про оперативно - розшукову діяльність».

Що стосується даних протоколу огляду компакт - диску, прослуховування, перегляду аудіо та відео записів на ньому, а також складання (розшифровки) текстів розмов, за результатами здійснення оперативно - розшукового заходу ОРС № 1510 від 10 серпня 2012 року (т.1 а.с.118-131), протоколу огляду цифрового диктофону, прослуховування записів на ньому, перезапису аудіо файлів на компакт диск та складання (розшифровки) тексту розмов від 10 серпня 2012 року (т.1 а.с. 197-220) та прослуханого у судовому засіданні речових доказів - аудіозаписів, переглянутих відеозаписів, наданих прокурором, то суд не може визнати дані докази допустимими та достатніми для доведення вини обвинуваченого у зловживання службовим становищем, підбурювання до давання хабара службовій особі правоохоронного органу та шахрайстві. Дані аудіо та відео записи були проведений на підставі даних оперативно-розшукової справи, дані якої визнані судом як недопустимі докази, що позбавляє суд можливості визнати дані протоколи та зазначені речові докази також допустимим доказом. Разом з тим, з прослуханих у суді розмов взагалі не вбачається, що обвинувачений вимагає в ОСОБА_3, 2000 доларів США.

Крім того, дані протоколу огляду цифрового диктофону, прослуховування записів на ньому, перезапису аудіо файлів на компакт диск та складання (розшифровки) тексту розмов від 10 серпня 2012 року були зібрані з порушенням вимог КПК України так як, записані на диктофон, який як стверджує сторона обвинувачення належить ОСОБА_3, потерпіла це заперечує та вказує, що диктофон їй був наданий працівниками СБУ, процесуальних підстав для проведення таких записів у працівників СБУ не було. Разом з тим, з вказаного протоколу не можна становити коли (дата, час) було проведено такі записи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 року (справа № 1-31/2011) визнаватись допустимими і використовуватись як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення в справі.

П. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами законодавства і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного, обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

За вказаних обставин, суд не може оцінити в повній мірі матеріали ОРС, дати їм належну оцінку, усунути розбіжності. А тому, процесуальні документи: протокол огляду, обробки та вручення грошей від 26 червня 2012 року з додатками, протокол огляду місця події від 27 червня 2012 року, усі фактичні дані, одержані в результаті оперативно-розшукових та слідчих дій, які проводились відносно обвинуваченого суд вважає недопустимими доказами по даній кримінальній справі.

В судовому засіданні ОСОБА_3, показала, що ще з січня 2012 року спілкувалась з працівниками СБУ зокрема, ОСОБА_12, з лютого 2012 року ОСОБА_12, їй було передано диктофон на який вона записувала розмови, що свідчить про елементи провокації та підбурювання ОСОБА_2, до вчинення корупційного злочину.

Допитані свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, показали, що як слідчі проводили досудове розслідування у справі по обвинуваченню ОСОБА_2

ОСОБА_5, показав, що працював з ОСОБА_2, в одному відділі. Підтвердив, що ОСОБА_2, знайомив його з ОСОБА_3, ніяких питань щодо закриття кримінальної справи відносно дочки потерпілої він ні з ким не вирішував.

Інших будь-яких доказів на підтвердження дій обвинуваченого у зловживанні службовим становищем, підбурюванні до давання хабара службовій особі правоохоронного органу та шахрайство доказів органом досудового слідства суду не надано.

Зазначені в обвинувальному акті твердження про те, що ОСОБА_2, з власної ініціативи підбурював ОСОБА_3, до давання хабара, свого підтвердження не знайшли, сторона обвинувачення не вказала якій саме особі, яка займає відповідальне становище мав би даватись хабар, не знайшло свого підтвердження і використання при цьому ОСОБА_2, свого службового становища як начальника сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи органів внутрішніх справ обласного центру відділу організації роботи техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області, та заволодіння чужим майном шляхом обману про що заперечувала сама потерпіла.

Що стосується наданого у якості доказу органом досудового слідства наказу про звільнення обвинуваченого, то даний доказ суд взагалі не може прийняти до уваги через його неналежність, оскільки відомості, які містяться в ньому, не мають для суду наперед встановленої сили і винність обвинуваченого у дискредитації органів міліції на час їх звільнення не була доведена вироком суду, який би набрав законної сили.

Враховуючи, що зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення та всі можливості збирання доказів вичерпані, суд прийшов до висновку про недоведеність участі ОСОБА_2, вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.4 ст. 27, ч.4 ст.369, ч. 1 ст. 190 КК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 368 - 370, 374-376 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 в пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 364, ч.4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України визнати невинним та по суду виправдати у зв'язку з не доведенням, що вчинені кримінальні правопорушення, в якому він обвинувачується.

Запобіжний захід щодо засудженому ОСОБА_2 заставу - скасувати.

Після набрання вироком законної сили, сплачену згідно квитанції ПН1794019 від 02 липня 2012 року ОСОБА_20, заставу в розмірі 20 000 ( двадцять тисяч) грн., які знаходяться на депозитному рахунку 37316010000015, МФО 815013, код 26293548 ТУ ДСА України в Хмельницькій області - повернути ОСОБА_20.

Скасувати арешт, що накладений на квартиру АДРЕСА_1, згідно протоколу від 19 липня 2012 року (т.2 а.с. 50), на квартиру АДРЕСА_2, згідно протоколу від 19 липня 2012 року (т.2 а. с. 56).

Судові витрати по справі у розмірі 2206, 80 грн., за проведення експертизи віднести на рахунок держави.

Речові докази:

- грошові кошти всього на загальну суму 2000 доларів США, диктофон «Олімпус» повернути управлінню СБУ у Хмельницькій області.

- службове посвідчення ОСОБА_2, повернути до відділу кадрів УМВС України в Хмельницькій області;

- чохол телефона повернути ОСОБА_2;

- змиви з ручки водійської дверки автомобіля, змиви з керма автомобіля, змиви з лівого підстаканника автомобіля, змиви з карманчику біля підлокітника автомобіля, гумові рукавички та аркуш паперу з зразками спеціального аерозолю «Промінь-1», змиви з правої долоні руки ОСОБА_2, змиви з лівої долоні руки ОСОБА_2, змиви з чохла телефону, - знищити;

- ком пакт диск заводський номер ZE0650, відеокасету, відеокасету «Panasonic Mini DV» - залишити при матеріалах кримінальної справи;

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Хмельницький міськрайонний суд до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: