Постанова № 38828025, 08.05.2014, Костопільський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/518/14-а

Рядок статзвіту № 91

08 травня 2014 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Грипіч Л.А.

секретар - Мельник Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації в Рівненській області поновлення строку звернення із заявою про отримання одноразової державної допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костопільської РДА про отримання одноразової державної допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії

В обґрунтування позову покликається на те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 під час тимчасового перебування за кордоном в Ізраїлі народила дитину - сина ОСОБА_3, який є громадянином України.

Після народження сина виникли певні складнощі з реєстрацією його народження. Провести апостиляцію - процедуру легалізації документа, а саме свідоцтва про народження дитини в Ізраїлі, змогла тільки 20.10.2013 р.

Провести в Україні процедуру легалізації свідоцтва про народження дитини змогла лише 23.01.2014 року.

В січні 2014 р. звернулась до УПСЗН із заявою про призначення одноразової допомоги при народженні дитини, однак повідомленням №402 від 28.02.2014р. було відмовлено у наданні спірної соціальної виплати у зв'язку з пропуском строку звернення за її призначенням.

Вважає такі дії УПСЗН неправомірними, зважаючи на те, що строк звернення пропущений з поважних причин: на території іншої держави вона проживала тимчасово, легалізація в установленому порядку документа, що засвідчує народження дитини, як цього вимагає ч. З п. 11 Постанови КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» відбулась тільки 23.01.2014 р., в зв'язку з чим не мала можливості виїхати з Ізраїлю і своєчасно звернутися за призначенням допомоги. Без отримання вказаних документів була позбавлена права звернутись з відповідною заявою про отримання допомоги.

Просила суд визнати причини пропуску строку для звернення до Управління праці та соціального захисту населення із заявою про призначення одноразової допомоги при народженні дитини поважними та поновити його, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення призначити та виплатити суму одноразової допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві і просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення в судове засідання не з'явився, подали клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача.

В поданих письмових запереченнях на позов покликаються, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Тобто позивач із заявою повинна була звернутися протягом 12 місяців з дня народження дитини, але ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення із заявою, лише 14 лютого 2014 року, тобто після спливу строку для звернення, поновити строк не є можливим. Спеціальним законом не передбачено можливості поновлення зазначеного строку, тому на цей час позивач не набула права на отримання допомоги.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», право на отримання допомоги при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На момент народження дитини, позивач перебувала в м.Назарет Ізраїль, а тому сина зареєструвала в Консульстві України в Державі Ізраїль як громадянина України, що підтверджується довідкою від №54-13 від04.12.2013 року.

Після повернення на Україну, в січні 2014 року позивач звернулась із заявою про призначення їй допомоги при народженні дитини до Управління праці та соціального захисту населення, проте отримала відмову у виплаті зазначеної допомоги у зв'язку з пропуском дванадцятимісячного строку звернення за її призначенням.

Згідно повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Костопільської РДА від 28 лютого 2014 року № 402 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової допомоги при народженні дитини, у зв'язку із пропуском встановленого 12 місячного, від дня народження дитини, строку звернення.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини та за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Посилання відповідача на те, що позивач пропустила встановлений 12 місячний, від дня народження дитини, строк звернення на отримання допомоги, суд рахує необґрунтованим..

Суд вважає, що позивач немала можливості у визначений строк звернутися із відповідною заявою про отримання одноразової державної допомоги при народженні дитини, про що свідчать письмові докази, а саме: свідоцтво про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, видане 20 жовтня 2013 року та посвідчене у міністерстві закордонних справ 23.01.2014 року (апостиль); довідка про реєстрацію особи громадянином України № 54-13 від 04.12.2013 року; проїзний документ Телявів-Київ від 25.122.2013 року, виписка з медичного закладу про стан здоров'я дитини ОСОБА_3.

Ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує , що

« Кожен має право на справедливий … розгляд його … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру ...»

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.»

Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

Згідно з частиною 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 1 Конституції України, Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії, що визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року , відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, фактично вимога позивача є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.

Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги при народженні дитини основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41\74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання щорічної грошової допомоги дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8,11,69,71,160,161,163,167 КАС України, ст.ст.1,2,6,19,21,46,68 Конституції України, ст.10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації в Рівненській області поновлення строку звернення із заявою про отримання одноразової державної допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення із заявою про отримання одноразової допомоги при народженні дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Костопільської райдержадміністрації в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при народженні дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Костопільського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України , а також прийняття постанови у письмовому чи скороченому провадженні - з дня отримання копії постанови.

Суддя: Грипіч Л.А.