Ухвала суду № 38828013, 22.05.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/8775/13-ц Провадження № 22-ц/772/1452/2014Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т. П.Категорія: 46Доповідач: Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Денишенко Т.О., Медвецького С.К.,

при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.05.2009 року між сторонами у справі був зареєстрований шлюб, від якого народився син ОСОБА_4. З липня 2012 року сторони однією сім'єю не проживають, на час звернення з даним позовом у суді вирішується питання щодо розірвання шлюбу між сторонами. З моменту свого народження дитина постійно проживає разом з батьком, саме останній перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Хлопчик забезпечений матеріально, у квартирі батька, належній останньому на праві власності, йому створені нормальні житлово-побутові умові. Посилаючись на те, що він не має жодних заперечень щодо спілкування матері з дитиною, та на те, що за станом здоров'я відповідачка не може належним чином дбати про дитину, ОСОБА_3 просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини за місцем його проживання.

14.06.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5, зазначаючи, що, починаючи з жовтня 2010 року до травня 2011 року вона проживала окремо від сина, певний час перебувала на лікуванні у психоневрологічній лікарні. ОСОБА_3 не дозволяв їй спілкуватися з сином, брати участь у його вихованні. Згодом сторони проживали однією сім'єю, спілкування ОСОБА_2 з сином відбувалося під постійним наглядом ОСОБА_3 Між сторонами мали місце напружені взаємовідносини, що негативно впливало на дитину. Така ситуація спонукала ОСОБА_2 в липні 2012 року вдатися до окремого проживання, за якого ОСОБА_3 знову вчиняв дії з перешкоджання ОСОБА_2 спілкуватися та виховувати дитину. Власного житла ОСОБА_2 не має, тому дитина весь час проживає з батьком. Внаслідок вкрай ворожого, агресивного ставлення позивача-відповідача до ОСОБА_2 мало місце її госпіталізація до Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. Ющенка. Відповідачка-позивачка ніколи не заперечувала і не заперечує проживання дитини з батьком, тому вважає його позов про визначення місця проживання сина з ним безпідставним. В обґрунтування своїх батьківських прав щодо хлопчика відповідачка-позивачка посилається на Конвенцію про права дитини та статті 153, 157, 159 Сімейного кодексу України, що регламентують такі права в частині можливостей спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні тим з батьків, хто проживає окремо від неї. ОСОБА_2 просить суд усунути їй перешкоди у спілкуванні з сином та встановити порядок її участі у його вихованні шляхом систематичних побачень на одинці щовівторка та щочетверга з 16.00 до 20.00 години, щосуботи повний день, у святкові дні з 12.00 до 20.00 години за місцем її проживання, спільного літнього відпочинку протягом місяця на одинці без присутності ОСОБА_3

Ухвалою від 25 червня 2013 року вище зазначені позовні вимоги об'єднані в одне провадження.

20 січня 2014 року ОСОБА_2 збільшила власні позовні вимоги, просила суд ухвалити рішення про дозвіл їй на щоденні телефонні розмови з сином ОСОБА_4 та надати їй можливість перебувати з дитиною під час його хвороби без обмеження у часі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2014 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_3

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні задоволено частково. Визначено наступний порядок участі матері ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною та вихованні сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1: кожного вівторка, четверга з 17.30 год. до 20.00 год. у присутності батька дитини; кожної суботи з 10.00 год. до 12.00 год. та з 17.00 год. до 20.00 год. у присутності батька дитини. Дозволено щоденні телефонні розмови матері ОСОБА_2 з сином ОСОБА_5 до 10 хвилин на день. Зобов'язано ОСОБА_3 повідомляти ОСОБА_2 про хворобу дитини та дозволити ОСОБА_2 перебувати з сином під час хвороби з 16.30 год. до 20.00 год. Зобов'язано батьків завчасно попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму харчування, навчання, стану здоров'я, інтересів дитини. В іншій частині зустрічних позовних вимог - відмовлено.

На рішення суду відповідач - позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_3 до неї про визначення місця проживання дитини, змінити рішення в частині її позовних вимог до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і її вихованні та встановити такий спосіб її участі у вихованні дитини: систематичні побачення з сином на одинці кожного вівторка та четверга з 16.00 год. до 20.30 год.; систематичні побачення з сином на одинці кожної суботи з 10.00 год. до 20.00 год.; побачення з сином на одинці у святкові дні з 12.00 год. до 20.30 год.; спільний літній відпочинок з дитиною без участі батька на протязі місяця; щоденні телефонні розмови з сином не менше 10 хв.; перебування із сином під час хвороби з 15.00 год. до 20.00 год.; зобов'язати ОСОБА_3 повідомляти її про хворобу дитини та свої дії щодо сина, узгоджувати їх з урахуванням режиму харчування, навчання, стану здоров'я та інтересів дитини, посилаючись на необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що малолітній ОСОБА_5 з моменту свого народження постійно проживає разом з батьком ОСОБА_3, який відповідно здійснює безпосередній догляд за дитиною, її утримання і виховання. Хлопчик відвідує дошкільний заклад. Мати дитини проживає окремо від неї, власним житлом не забезпечена, матеріальне її становище нестабільне. Вона розуміє і пояснила суду, що дійсно для дитини постійним місцем проживання є житло батька, котре належить йому на праві власності, та за висновками відповідних служб відповідає встановленим нормам для використання його за призначенням.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 29 серпня 2013 року № 01-00-011-50559 та додатку до нього від 08 лютого 2014 року № 01-00-011-6250, орган, уповноважений державою здійснювати захист інтересів неповнолітніх дітей, вважає доцільним визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_3; визначити такий спосіб участі матері ОСОБА_2 у вихованні сина: вівторок та четвер з 17.30 год. до 20.00 години у присутності батька дитини; субота з 10.00 год. до 12.00 год. та з 17.00 год. до 20.00 год. у присутності батька; дозволити розмови матері з сином до 10 хвилин на день; зобов'язати батька ОСОБА_3 повідомляти матір про хворобу дитини та за його згодою перебувати з сином під час його хвороби; рекомендувати батькам попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з врахуванням режиму харчування, стану здоров'я та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги первісного позову в частині визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції вірно виходив перш за все з інтересів дитини, при цьому врахував позицію відповідачки, яка не заперечувала проти проживання дитини з батьком та висновок органу опіки та піклування, який вважав таке визначення проживання за доцільним.

Судом першої інстанції правильно враховані положення статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно яких виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Також, суд першої інстанції правильно визначився із нормами, що врегульовані окремими положеннями Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, нормами Закону України «Про охорону дитинства» щодо участі батьків у вихованні та розвитку дітей, Сімейного кодексу України в частині прав, обов'язків матері, батька і дитини, вирішення спорів щодо місця проживання дитини, права батьків щодо виховання дитини, спілкування з нею та вирішення таких спорів.

Задовольняючи частково позовні вимоги зустрічного позову в частині визначення порядку спілкування матері з дитиною та її участі у вихованні дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість спілкування з дитиною лише у присутності батька, врахувавши ту фактичну обставину, встановлену в судовому засіданні, що ОСОБА_2 неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні у 2-му відділенні Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка. З даного приводу вона проходила курс медичної реабілітації за кордоном у Польщі.

Колегія суддів також вважає, що враховуючи стан здоров'я відповідачки-позивачки, її участь у спілкуванні та вихованні дитини має відбуватись у присутності батька, до чого також дійшов орган опіки і піклування складаючи відповідний висновок по даній справі.

Відповідач-позивач не була позбавлена довести суду належними засобами доказування, що стан її здоров'я не містить небезпеки спілкування на одинці з дитиною, однак цього не зробила, а інші докази по справі не дають підстав так вважати, а тому рішення суду в цій частині відповідає інтересам дитини та покликано на забезпечення її безпеки.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновків, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. В той же час, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: Т.О. Денишенко

С.К. Медвецький

З оригіналом вірно: