Ухвала суду № 38827898, 03.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2827/14 Справа № 181/3/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Пустовар О. С. Доповідач - Слоквенко Г.П. Категорія 05

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: - Слоквенка Г.П.,

Суддів: - Максюти Ж.І., Кочкової Н.О.,

при секретарі: Пантелеєвій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до територіальної громади м. Орджонікідзе в особі виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання майна таким, що було набуто під час спільного проживання, поділу майна та виділення зі спільної сумісної власності ? частини житлового будинку та визнання права власності на ? частину житлового будинку з самочинною забудовою за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року ОСОБА_5 звернувся із вищезазначеним позовом до територіальної громади м. Орджонікідзе в особі виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_8 07 липня 1980 року за договором купівлі-продажу придбала житловий будинок АДРЕСА_1 житловою площею 11,2 кв.м. Позивач зазначив, що будинок фактично не був придатний для нормального проживання. З 1988 року позивач став проживати з ОСОБА_9 як подружжя без реєстрації шлюбу в вказаному вище будинку до дня її смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1. Факт проживання позивача по цей час в будинку ОСОБА_9 підтверджено рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27.12.2013 року, яке набрало законної сили. Внаслідок спільної добудови, реконструкції житлова площа збільшилась з 11,7 кв.м. на 30,8 кв.м., тобто на 19,1 кв.м. Позивач просив визнати житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами таким, що належить на праві спільної сумісної власності йому - йому та ОСОБА_8, узаконити самочинну реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1, а саме прибудову літери «а» розміром 1,55 метрів на 4,27 метрів, зміну розміру літньої кухні літери «Б» 3,37 метрів на 5,5 метрів, сараю літери «б» розміром 2,10 метрів на 2,70 метрів, зміну загальної площі будинку з 34,5 квадратних метрів на 40,3 квадратних метрів, жилої площі будинку з 11,7 квадратних метрів на 30,8 квадратних метрів та провести поділ майна, визнаного спільною сумісною власністю подружжя за час спільного проживання, виділивши ОСОБА_5 ? частини спільного з ОСОБА_8 житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами: погріб «А-1», літня кухня «Б», сарай «б», убиральня «В», спорудження № 1,2, визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частину житлового будинку «А-1» зі зміною житлової площі з 11,7 квадратних метрів на 30,8 квадратних метрів, загальної площі з 34,5 квадратних метрів на 40,3 квадратних метрів, а також на ? частину прибудови «а», ? частину літньої кухні «Б», ? частини сараю «б» ? частину погребу «А-1», ? частину споруджень № 1,2 вартістю 22923 грн., які розташовані на території домоволодіння АДРЕСА_1 ( а.с. 2-5).

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі. Визнано житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами таким, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Узаконено самочинну реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1, а саме прибудову літери «а» розміром 1,55 метрів на 4,27 метрів, зміну розміру літньої кухні літери «Б» 3,37 метрів на 5,5 метрів, сараю літери «б» розміром 2,10 метрів на 2,70 метрів, зміну загальної площі будинку з 34,5 квадратних метрів на 40,3 квадратних метрів, жилої площі будинку з 11,7 квадратних метрів на 30,8 квадратних метрів та провести поділ майна, визнаного спільною сумісною власністю подружжя за час спільного проживання, виділивши ОСОБА_5 ? частини спільного з ОСОБА_8 житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами: погріб «А-1», літня кухня «Б», сарай «б», убиральня «В», спорудження № 1,2. Визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частину житлового будинку «А-1» зі зміною житлової площі з 11,7 кв.адратних метрів на 30,8 квадратних метрів, загальної площі з 34,5 квадратних метрів на 40,3 квадратних метрів, а також на ? частину прибудови «а», ? частину літньої кухні «Б», ? частини сараю «б», ? частину погребу «А-1», ? частину споруджень № 1,2 вартістю 22 923 грн., які розташовані на території домоволодіння АДРЕСА_1( а.с. 46-48).

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на ? частину житлового будинку «А-1» зі зміною житлової площі з 11,7 кв.адратних метрів на 30,8 квадратних метрів, загальної площі з 34,5 квадратних метрів на 40,3 квадратних метрів, а також на ? частину прибудови «а», ? частину літньої кухні «Б», ? частини сараю «б», ? частину погребу «А-1», ? частину споруджень № 1,2 вартістю 22 923 грн., які розташовані на території домоволодіння АДРЕСА_1( а.с. 57-60).

. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 07 липня 1980 року за договором купівлі-продажу придбала житловий будинок АДРЕСА_1 житловою площею 11,2 кв.м. та надвірні споруди: сарай, вбиральня, водопровід. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9, відкрилась спадщина на вищевказаний житловий будинок. Заповіту померла ОСОБА_8 не залишила. Спадкоємців першої черги за законом після її смерті не залишилось. Спадкоємцями другої черги вважають себе відповідачі - сестри померлої ОСОБА_9: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, однак у них відсутні будь - які документи, якими підтверджуються родинні відносини. Позивач зазначав, що з 1988 року проживав з ОСОБА_9 однією сім»єю без реєстрації шлюбу. Відповідно в будинку позивач був зареєстрований з 26.04.1988 року по 15.10.1996 року, а потім перереєструвався за іншою адресу, однак фактично проживав і проживає по цей час в будинку належному ОСОБА_9 Це підтверджено рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27.12.2013 року, яке набрало законної сили. За час сумісного проживання, за сімейні кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_8 здійснили добудову, реконструкцію та капітальний ремонт житлового будинку та інших споруд. У зв'язку з чим будинок замість однієї житлової кімнати розміром 11,7 кв.м. має вже 4 житлові кімнати. Також, житловий будинок був газифікований, а також проведено переобладнання сараю у літню кухню, водопровід. Внаслідок добудови, реконструкції вартість житлового будинку на теперішній час становить 45 846 грн. Збільшилась житлова площа з 11,7 кв.м. на 30,8 кв.м., тобто на 19,1 кв.м.; вартість літньої кухні становить 5503 грн.; сараю - 1441 грн.; убиральні 719 грн.; спорудження № 1.2 - 4576 грн. . ( а.с. 19).

Задовольняючі позовні вимоги суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не надали суду документів на підтвердження факту родинних відносин зі спадкодавцею ОСОБА_8, вони не набули права на спадок. Також суд прийшов до висновку, що позивач на теперішній час не має можливості отримати дозвіл на узаконення самочинної реконструкції, перебудови, добудови спірного житлового будинку та побудову надвірних споруд, так як згідно ст. 376 ЦК України, це могла зробити при житті тільки ОСОБА_9

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки суд дійшов них через неправильне застосування норм матеріального права, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. А згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від спадщини яка відкрилася після смерті ОСОБА_8, у встановленому законом порядку за ст.1273 ЦК України, не відмовились. Тим більш, факт споріднення між ОСОБА_8, та відповідачами визнавався позивачем ще при звернення з позовною заявою до суду.

А задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 в повному обсязі, суд прийшов до помилкового висновку про визнання житлового будинку таким, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Зазначений висновок суду не відповідає діючим нормам спадкового права, оскільки визнання за померлою особою права власності законодавством не передбачено.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 згідно яких: якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Таким чином, колегія суддів приходе до висновку, що наявні підстави передбачені п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 309, 316 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Скасувати рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2014 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: