Ухвала суду № 38827539, 17.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"17" березня 2014 р. Справа № Б8/148-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № Б8/148-12

за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", ідентифікаційний код юридичної особи: 24214088, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А (Кредитор / ініціюючий кредитор),

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс", ідентифікаційний код юридичної особи: 33092788, місцезнаходження: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А,

про банкрутство,

учасники провадження у справі про банкрутство:

розпорядник майна Боржника: арбітражний керуючий Мальцева А.В., яка діє на підставі Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № НОМЕР_5, виданого Міністерством юстиції України 19 квітня 2013 року та ухвали господарського суду Київської області від 18 січня 2013 року у справі № Б8/148-12;

Заявник 2: Ірпінська ОДПІ Київської області ДПС, код ЄДРПОУ: 19421299, місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2а;

за участю представників учасників провадження:

від Кредитора: Степаненко Ю.М., яка діє на підставі довіреності № 98 від 06 лютого 2014 року;

від Боржника \ розпорядник майна Боржника: арбітражний керуючий Мальцева А.В. особисто;

від Заявника 2: не з'явився, -

В С Т А Н О В И В:

в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/148-12 за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (ідентифікаційний код: 24214088, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А) (Кредитор / ініціюючий кредитор) про банкрутство боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс" (ідентифікаційний код: 33092788, місцезнаходження: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А) (Боржник), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 28 грудня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18 січня 2013 року визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено арбітражного керуючого Мальцеву А.В. розпорядником майна Боржника, зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази; зобов'язано розпорядника майна разом із посадовими особами Боржника розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги та повідомити їх про результати розгляду заяв; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 15 квітня 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалами господарського суду Київської області від 15 квітня 2013 року призначено судові засідання для розгляду заяв Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС, Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" з вимогами до Боржника у судових засіданнях на 22 липня 2013 року; зобов'язано Заявника 2, ініціюючого кредитора на призначені судові засідання надати документальні докази у справі; продовжено строки, встановлені абз.абз. 4-6 п. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом: "Закон про банкрутство") на три місяці; відкладено попереднє засідання у справі на 22 липня 2013 року; відсторонено керівника Боржника або будь-яких інших осіб, які виконують обов'язки керівника Боржника від посади керівника Боржника; покладено виконання обов'язків керівника Боржника на розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Мальцеву А.В.; призначено судове засідання на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство на 12 серпня 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 липня 2013 року продовжено строки, встановлені абз.абз. 4-6 п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на 1 місяць від раніше продовженого; продовжено строк, встановлений ч. 7 ст. 13 Закону про банкрутство на шість місяців; відкладено судові засідання для розгляду заяв Заявника 2 та ініціюючого кредитора на 12 серпня 2013 року; відкладено попереднє засідання у справі на 12 серпня 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2013 року продовжено строки, передбачені абз.абз. 4- 6 ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство у справі № Б8/148-12 на три місяці від раніше продовжених; відкладено судове засідання для розгляду заяви Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС № 400-к від 27 лютого 2013 року на 11 листопада 2013 року; відкладено судове засідання для розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" № 995/16 від 19 лютого 2013 року на 11 листопада 2013 року; відкладено попереднє засідання у справі на 11 листопада 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2013 року продовжено строки, передбачені абз. абз. 4- 6 ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство у справі на три місяці від раніше продовжених; продовжено строк, встановлений ч. 7 ст. 13 Закону про банкрутство на шість місяців; відкладено судове засідання для розгляду заяви Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС № 400-к від 27 лютого 2013 року на 13.01.2014 року; відкладено судове засідання для розгляду заяви Пат "Банк "Київська Русь" № 995/16 від 19 лютого 2013 року на 13 січня 2014 року; відкладено попереднє засідання у справі на 13 січня 2014 року; зобов'язано ПАТ "Банк "Київська Русь" виконати вимоги п. 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15.04.2013 року, в невиконаній частині; зобов'язано Ірпінську ОДПІ Київської області ДПС виконати вимоги п. 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15.04.2013 року в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2013 року продовжено строки, передбачені абз.абз. 4- 6 ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство у справі № Б8/148-12 на три місяці від раніше продовжених; відкладено судове засідання для розгляду заяви Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС № 400-к від 27 лютого 2013 року на 17 березня 2014 року; відкладено судове засідання для розгляду заяви ПАТ "Банк "Київська Русь" № 995/16 від 19 лютого 2013 року на 17 березня 2014 року; відкладено попереднє засідання у справі на 17 березня 2014 року; зобов'язано ПАТ "Банк "Київська Русь" виконати вимоги п. 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15 квітня 2013 року, в невиконаній частині; зобов'язано Ірпінську ОДПІ Київської області ДПС виконати вимоги п. 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15 квітня 2013 року в повному обсязі.

17.03.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від в.о. керівника Боржника, розпорядника майна Боржника надійшло клопотання № 87/02-05 від 14.03.2014 року про відкладення судового засідання у справі, про продовження процедури розпорядження майном Боржника та про продовження повноважень розпорядника майна боржника.

В судові засідання з'явились уповноважений представник Кредитора, розпорядник майна Боржника на яку покладено виконання обов'язків керівника Боржника та надали свої пояснення у справі. Розпорядник майна повідомила суд про вжиті нею заходи у процедурі розпорядження майном Боржника та про те, що на даний момент розпорядником майна вживаються заходи з метою захисту майна Боржника у суді, яке (майно) з позиції розпорядника майна було протиправно відчужено, а також нею продовжують вживатись заходи по встановленню дебіторів Боржника; розпорядником майна підтримано подане нею клопотання про відкладення судового засідання у справі, про продовження процедури розпорядження майном Боржника та про продовження повноважень розпорядника майна боржника. Інші учасники судового провадження в судове засідання не з'явились та про причини неявки суд не повідомили, хоча й були повідомлені про час та місце судового засідання.

Провадження у справі № Б8/148-12 перебуває в судовій процедурі розпорядження майном Боржника, в якій на поточну дату призначені судові засідання для розгляду заяв з вимогами до Боржника ініціюючого кредитора, Заявника 2 та попереднє засідання у справі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглядаючи вимоги Заявника 2 до Боржника судом встановлено наступне.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області у справі від 15 квітня 2013 року зобов'язано Заявника 2 на призначене судове засідання надати документальні докази у справі зокрема, розрахунок вимог Заявника 2 станом на 27.12.12 року з помісячним виокремленням заборгованості по всім податкам, з виділенням пені та штрафних санкцій; правове обґрунтування та письмові пояснення щодо заявлених вимог по податку на додану вартість та по податку з плати за землю, а також інші докази; також зобов'язано розпорядника майна Боржника розглянути додаткові вимоги ініціюючого кредитора, вимоги Заявника 2 та подати до суду відомості про наслідки розгляду заяви вказаних кредиторів з зазначенням, які з вимог визнані боржником повністю чи частково, які з відхилені з обґрунтуванням підстав їх відхилення, надати докази, інші дані щодо розгляду заяв кредиторів.

Ухвалами господарського суду Київської області від 11.11.2013 року, від 13.01.2013 року двічі Ірпінська ОДПІ Київської області ДПС була зобов'язана виконати вимоги п. 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15.04.2013 року в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що жодна з вимог ухвал господарського суду Київської області від 15.04.2013 року, від 11.11.2013 року, від 13.01.2013 року не була виконана та жодних документів, пояснень Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС суду не надано. Від розпорядника майна Боржника результатів розгляду вимог Заявника 2, Ініціюючого кредитора, реєстру вимог кредиторів Боржника до суду не надійшло.

Розглядаючи вимоги Заявника 2 керуючись ст. 75 ГПК України суд виходить з наявних матеріалів справи.

В своїй заяві № 400-к від 27.02.2013 року Заявник 2 просить суд визнати Заявника 2 конкурсним кредитором Боржника з грошовими вимогами в сумі 23590,59 грн. Вимоги Заявника 2 обґрунтовані тим, що згідно карток особових рахунків, податкових декларацій, повідомлень-рішень, довідки про податкову заборгованість, податкова заборгованість Боржника становить 23 590,59 грн., з яких: заборгованість по податку на прибуток складає 2 267,04 грн., з яких 2 267,12 - борг по основному платежу та 2,92 грн. - по пені; заборгованість по податку на додану вартість по основному платежу складає 8404,95 грн.; заборгованість по орендній платі з юридичних осіб становить 12 918,60 грн., з яких 12 864,33 грн. заборгованості по основному платежу та 54,27 грн. - по фінансовим санкціям. Заявник 2 вказує на те, що заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.07.2012 року № 9042753132 на суму 2 557 грн.; заборгованість по податку на додану вартість (надалі - ПДВ) виникала на підставі того, що податкове зобов'язання було самостійно визначене Боржником у декларації з податку на прибуток приватних підприємств від 16.08.2012 року №9049657964; податковий борг по податку з плати за землю виник на підставі декларації з податку за земельні ділянки від 20.02.2012 року №2338, податкового повідомлення - рішення від 07.09.0212 року №0005481810 складеного на підставі акту камеральної перевірки своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб №1285/15-4/33092788 від 07.09.12 р. На підтвердження вимог Заявником 2 долучено до заяви документальні докази.

Як вже встановлено судом, від Боржника, де ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2013 року було відсторонено керівника Боржника та виконання його обов'язків покладено на розпорядника майна Боржника, та від розпорядника майна Боржника результатів розгляду вимог Заявника 2, заперечень відносно вимог Заявника 2, жодних доказів до суду не надійшло.

Детально дослідивши доводи та докази, надані Заявником 2 на підтвердження заявлених вимог, матеріали справи судом встановлено наступне.

На підтвердження вимог Заявника 2 до Боржника по податку на додану вартість Заявником 2 надано: копії декларацій по податку на додану вартість за серпень 2012 року, поданої Боржником (вх. № Заявника: 2 9055041706, дата подання декларації 12.09.2012 року), згідно якої Боржником було самостійно нараховано зобов'язання зі сплати податку на додану на додану вартість за звітний період у сумі 2 621,00 грн.; копії декларацій по податку на додану вартість за липень 2012 року, поданої Боржником (вх. № Заявника 2: 9049657964, дата подання декларації 16.08.2012 року), згідно якої Боржником було самостійно нараховано зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за звітний період у сумі 6 310,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Податкового кодексу України, податковою декларацією є документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.п. 49.1., 49.2. Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 49.3. Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 54.1. Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1. Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з наведеного, самостійно нараховані Боржником податкові зобов'язання у поданих до податкового органу податкових деклараціях по податку на додану вартість, є узгодженими податковими зобов'язаннями.

В свою чергу Заявник 2 вказує на те, що борг по податку на додану вартість частково було сплачено Боржником та несплачений залишок заборгованості станом на 30.08.2012 року складав 5 783,95 грн., а нараховані зобов'язання у сумі 2 621,00 грн. не погашені Боржником, на підтвердження чого Заявником 2 надано зворотній бік облікової картки платника податків Боржника.

Судом встановлено, що від Боржника, де виконання обов'язків керівника покладено на розпорядника майна Боржника, розпорядника майна Боржника жодних заперечень вимог Заявника 2, доказів погашення зобов'язань, самостійно визначених Боржником у наведених податкових деклараціях за липень, серпень 2012 року, чи інших доказів, які б спростовували посилання Заявника 2, суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ч. 1 ст. 46., 49.1., 49.2., 49.3., п. 54.1. Податкового кодексу України суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 2 по сплаті податку на додану вартість у сумі 8 404,95 грн. є обґрунтованими, та вказані вимоги становлять конкурсну заборгованість Боржника.

На підтвердження наявності вимог до Боржника по податку на прибуток Заявником 2 надано: копію податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року (вх. № податкового органу 28614), поданої Боржником податковому органу 01.11.2012 року, згідно якої Боржником було нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства у сумі 135,00 грн.; копію податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2012 року (вх. № податкового органу 9042753132), поданої Боржником податковому органу 23.07.2012 року, згідно якої Боржником було самостійно нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 2 557,00 грн.

В свою чергу Заявник 2 вказує на те, що борг по податку на прибуток підприємств нарахований за 2 квартал 2012 року в серпні місяці Боржником не був сплачений; 16.11.2012 року Боржником було погашено податкову заборгованість по податку на прибуток у сумі 135,00 грн.; в свою чергу податок на прибуток нарахований за 3 квартал 2012 у сумі 135,00 грн. не був несплачений та залишок заборгованості станом на 19.11.2012 року складав 2 264,12 грн. на підтвердження чого Заявником 2 надано зворотній бік облікової картки платника податків Боржника. Згідно зворотного боку облікової картки платника податків Боржника, у останнього станом на 25.06.2012 року перед Заявником 2 була наявна переплата у сумі 292,88 грн., яка в наступному при розрахунку боргу Боржника (за результатом якого борг склав 2 264,12 грн.) була врахована Заявником 2. 16.11.2012 боржнику нараховано пеню в зв'язку з несплатою податкового зобов'язання у сумі 2,92 грн. Таким чином згідно поданих декларацій Боржника по податку на прибуток з приватних підприємств та зворотного боку облікової картки платника податків Боржника конкурсна заборгованість Боржника становить 2 264,12 грн. по основному боргу та 2,92 грн. по пені.

Дослідивши подані суду докази судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 126.1. Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Виходячи з наведеного та у відповідності до ч. 1 ст. 46., 49.1., 49.2., 49.3., п. 54.1., п. 57.1., ст. 126.1. Податкового кодексу України, самостійно нараховані Боржником податкові зобов'язання у поданих до податкового органу податкових деклараціях по податку на прибуток підприємств, є узгодженими податковими зобов'язаннями Боржника.

Судом встановлено, що від Боржника, де виконання обов'язків керівника покладено на розпорядника майна Боржника, розпорядника майна Боржника жодних заперечень вимог Заявника 2, доказів погашення зобов'язань, самостійно визначених Боржником у наведених податкових деклараціях по податку на прибуток з підприємств, чи інших доказів, які б спростовували посилання Заявника 2, суду не надано.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 2 по сплаті податку на прибуток з приватних підприємств у сумі 2 267,04 грн., з яких 2 264,12 грн. - сума основного боргу та 2,92 грн. - пеня, грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, та вказані вимоги становлять конкурсну заборгованість Боржника.

На підтвердження вимог до Боржника з плати за землю Заявником 2 надано: копію податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік (вхідний номер податкового органу 2338 від 20.02.2012 року), подана Боржником податковому органу 05.03.2012 року. Судом встановлено, що згідно поданої декларації, Боржником самостійно нараховано зобов'язання з плати за землю за січень-листопад 2012 року у сумі по 1883,74 грн. за кожен місяць та за грудень 2012 року у сумі 1883,70 грн.

Відповідно до Зворотного боку облікової картки платника по орендній платі за землю з юридичних осіб станом на 31.12.2012 року, Боржником за період з липня 2012 року по грудень 2012 року включно кошти Боржником Заявнику 2 не сплачувались, - задекларовані зобов'язання з плати за землю Боржником (за червень-листопад 2012 року) не сплачувались, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 11 034,90 грн., до якої ввійшла застосована до Боржника штрафна санкція у сумі 54,27 грн.

Судом встановлено, що вказана штрафна санкція згідно поданих доказів застосована до Боржника на підставі акту № 1285/15-4/33092788 від 07.09.2012 року про результати камеральної перевірки своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб, копія якого долучена до матеріалів справи, на підставі якого Боржнику було виставлено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0005481810 від 07.09.2012 року на суму 54,27 грн., копія кого долучена до матеріалів справи. Вказане повідомлення-рішення було вручено Боржнику, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Р 0820501878348, дата вручення уповноваженому представнику - 11.09.2012 року.

Крім того, згідно Зворотного боку облікової картки платника податків - Боржника станом на 18.02.2013 року, Заявником 2 нараховано заборгованість Боржнику в сумі 1883,70 грн. на підставі декларації № 2338 від 20.02.2012 року, де терміном сплати зобов'язання є 30.01.2013 року.

Згідно Зворотного боку облікової картки платника податків - Боржника станом на 30.06.201 року у Боржника обліковувалась переплата з податку у сумі 321,81 грн., яка в наступному була врахована Заявником 2 при розрахунку заборгованості.

Таким чином, заявлені вимоги Заявника 2 до Боржника по сплаті орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 12 918,60 грн., складаються з заборгованості за червень 2012 року - грудень 2013 року в сумі 12 864,33 грн., з урахування наявної переплати та 54,27 грн. фінансової санкції.

Детально дослідивши вимоги Заявника 2 по сплаті орендної плати за землю з юридичних осіб до Боржника та долучені до заяви докази, судом встановлено наступне.

Згідно п. 1№ розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в ред. Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, що набрала чинності з 19 січня 2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Провадження у цій справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 08 січня 2013 року, відповідно, до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство та у відповідності до п. 1№ розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред., що набрала чинності з 19 січня 2013 року), під час розгляду справи підлягають застосовуванню положення Закону про банкрутство, що діяв станом на дату порушення провадження у справі (ост. зміни від 04 листопада 2012 року).

Провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном Боржника, де ухвалою господарського суду Київської області від 28 грудня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство та ухвалою господарського суду Київської області від 18 січня 2013 року визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора; зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 14 закону про банкрутство, право звернення з вимогми до Боржника на стадії розпорядження майном наділені конкурсні кредитори боржника, - кредитори, за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Заявник 2 у своїй заяві просить визнати його конкурсним кредитором у справі.

Відповідно до п.п. 14.1.136. Податкового кодексу України, орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Відповідно до п.п. 286.2. Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3. Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до ч. 1 ст. 46., 49.1., 49.2., 49.3., п. 54.1., 287.3. Податкового кодексу України, самостійно нараховані Боржником податкові зобов'язання у поданих до податкового органу податкових деклараціях, є узгодженими податковими зобов'язаннями Боржника.

В свою чергу, як встановлено судом провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2012 року. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14, ст. 1 Закону про банкрутство конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, - тобто до 28.12.2012 року.

За результатом вивчення вимог Заявника 2 судом встановлено, що терміном сплати податкового зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації за листопад місяць 2012 року у відповідності до п. 287.3. Податкового кодексу України, є 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, тобто 30 грудня 2012 року, за грудень місяць 2012 року, - до 30 січня 2013 року, а отже станом на дату порушення провадження у справі кінцевий термін сплати зобов'язання за листопад, грудень місяці 2012 року не наступив та Заявник 2 за вказаними зобов'язаннями у відповідності до ст. ст. 1, 14 Закону про банкрутство не є конкурсним кредитором, в зв'язку з чим, вимоги Заявника 2 у цій частині відхиляються судом, як такі, що не є конкурсними вимогами.

Розглядаючи інші частину вимог Заявника 2 судом встановлено, що вимоги Заявника 2 за червень - жовтень 2012 року є узгодженим податковим зобов'язанням згідно ч. 1 ст. 46., 49.1., 49.2., 49.3., п. 54.1., 287.3. Податкового кодексу України. Судом встановлено, що від Боржника, де виконання обов'язків керівника покладено на розпорядника майна Боржника, розпорядника майна Боржника жодних заперечень вимог Заявника 2, доказів погашення зобов'язань, самостійно визначених Боржником у наведених податкових деклараціях з орендної плати за землю за 2012 рік, чи інших доказів, які б спростовували посилання Заявника 2, суду не надано та зворотного не доведено жодними доказами.

На підставі викладеного, вимоги Заявника 2 по орендній платі за землю у сумі 9 096,89 грн. є обґрунтованими документально, становлять конкурсну заборгованість Боржника по основному зобов'язанню, які підлягають задоволенню.

В свою чергу заявником 2 заявлено вимоги у сумі 54,27 грн. фінансових санкцій, розглядаючи які судом встановлено, що на підтвердження вказаної вимоги Заявником 2 надано акт № 1285/15-4/33092788 від 07.09.2012 року про результати камеральної перевірки своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб, згідно якого на підставі п.п. 75.1.1. Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку платника податків - Боржника - орендної плати за землю з юридичних осіб з питань своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб за квітень 2012 року та встановлено, що податкове зобов'язання у сумі 1883,74 грн., граничний термін сплати якого 30.05.2012 року було сплачено частково з затримкою 14 днів. На підставі вказаного акту Боржнику виставлено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0005481810 від 07.09.2012 року на суму 54,27 грн., копія кого долучена до матеріалів справи. Вказане повідомлення-рішення було вручено Боржнику, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Р 0820501878348, дата вручення 11.09.2012 року.

Відповідно до ст. 126.1. Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що вимога по сплаті штрафу у сумі 54,27 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та яка підлягає задоволенню судом.

На поточне судове засідання призначено до розгляду заяву з вимогами ініціюючого Кредитора - Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" № 995/16 від 19.02.13 року, якого (товариство) ухвалами господарського суду Київської області від 15.04.2013 року, від 11.11.2013 року, від 13.01.2014 року зобов'язано надати суду додаткові докази у справі. Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ініціюючим кредитором в повному обсязі не виконано вимог суду та всіх документів не надано, вимоги суду виконано лише частково.

Від розпорядника майна Боржника на виконання вимог ухвал господарського суду київської області від 18.01.2013 року, від 15.04.2013 року, результатів розгляду вимог ініціюючого кредитора суду не надано.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів.

Керуючись п.п. 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, в зв'язку з ненаданням учасниками провадження витребуваних судом доказів суд дійшов висновку про доцільність відкладення розгляду заяви ініціюючого кредитора № 995/16 від 19.02.13 року у судовому засіданні на іншу дату.

Також на поточне судове засідання призначено розгляд справи у попередньому засіданні.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що від розпорядника майна, на якого також покладено виконання обов'язків керівника Боржника, результатів розгляду вимог заявників у справі не надійшло, на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2013 року реєстру вимог кредиторів не надійшло, що унеможливлює проведення попереднього засідання у справі у поточному судовому засіданні. У відповідності до п.п. 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляду справи у попередньому засіданні підлягає відкладенню на іншу дату.

Від розпорядника майна Боржника Мальцевої А.В. надійшло клопотання № 87/02-05 від 14.03.2014 року. У вказаному клопотанні розпорядник майна просить суд відкласти судове засідання у справі; продовжити процедуру розпорядження майна Боржника та продовжити повноваження розпорядника майна Боржника Мальцевої А.В.

Розглядаючи вказане клопотання судом встановлено, що останнє вмотивовано тим, що нею підчас провадження у справі було встановлено, що колишнім директором Боржника було укладено декілька договорів пов'язаних з відчуженням майна Боржника. На даний час розпорядником майна подано апеляційні скарги, пов'язані з таким відчуженням активів Боржника, які розглядаються судом; 13.03.2014 року Київським окружним адміністративним судом позов Боржника щодо визнання неправомірними дії реєстратора Комунального підприємства «Бучанське БТІ» Даниленка М.М. щодо держаної реєстрації права власності гр. ОСОБА_4 на нежиле приміщення АДРЕСА_1 Київської області, зобов'язання Реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції скасувати запис про державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_4 на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 Київської області; про зобов'язання Реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції поновити попередній реєстраційний запис права власності на вказане нежитлове приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності за ТОВ «Ріелторі Плюс», задоволено у повному обсязі, але остаточне рішення на даний час не прийнято.

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: … вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; … .

Дослідивши матеріали справи та відомості Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що посилання розпорядника майна на вжиття заходів, спрямованих на захист майна Боржника підтверджуються відомостями Єдиного Державного реєстру судових рішень, зокрема ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.02.2014 року у справі, від 17.01.2014 року, які свідчать про фактичне вжиття заходів розпорядником майна від імені Боржника, спрямованих на захист майнових прав Боржника. Крім того в матеріалах справи наявні докази звернення розпорядника майна до колишнього керівництва Боржника з метою отримання фінансово-господарських, реєстраційних, бухгалтерських документів Боржника та жодні докази передачі таких документів розпоряднику майна, відсутні.

Судом встановлено, що строк проведення процедури розпорядження майна Боржника спливає18.05.2014 року.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що клопотання розпорядника майна підлягає задоволенню, виходячи з того, що тривають заходи по встановленню та захисту майнових активів Боржника.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

Відповідно до п. 2.6. Рекомендацій Вищого господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193, у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди мають виходити з такого. Згідно зі статтею 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу. Відповідно до статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Оскільки ця норма застосовується і у провадженні у справах про банкрутство, господарські суди, керуючись нею, можуть відновити пропущений процесуальний строк, встановлений Законом для вчинення певної дії, наприклад, встановлений частиною 6 статті 18 Закону строк подання плану санації. Відновлення встановлених Законом строків конкретних процедур не допускається, але ці строки можуть бути продовжені судом у випадках, передбачених самим Законом. Наприклад, за правилами частини 1 статті 17 та частини 2 статті 22 Закону можуть бути продовжені судом строки санації боржника та ліквідації банкрута. Строки, призначені господарським судом у справі про банкрутство, можуть бути ним продовжені, наприклад, строки проведення процесуальних дій, які визначені за правилами частини 11 статті 11 Закону, але не більше, ніж передбачено Законом.

В зв'язку з неявкою в судові засідання представника Заявника 2, не завершенням розгляду вимог заявників у справі, що унеможливлює проведення попереднього засідання у справі, необхідним є відкладення попереднього засідання у справі на іншу дату; також суд дійшов висновку про те, що наявних строків не достатньо для завершення заходів процедури розпорядження майном боржника у справі та про доцільність продовження строків, передбачених абз.абз. 4- 6 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на три місяці. (частковим невиконанням ініціюючим кредитором вимог п. 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15 квітня 2013 року, невиконанням розпорядником майна вимог п. 8 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 18.01.2013 року та відсутність у матеріалах справи реєстру вимог кредиторів, не надходженням від Боржника, розпорядника майна результатів розгляду вимог заявників, що заявили вимоги у справі). Також суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання розпорядника майна про продовження строку процедури розпорядження майном у справі та строку повноважень розпорядника майна у справі, оскільки необхідним є завершення проведення заходів, спрямованих на встановлення фінансово-господарського стану Боржника.

Керуючись ст.ст. 5, 11, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-1, 53, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Ірпінської Об'єднаної Державної податкової Інспекції Київської області ДПС № 400-к від 27.02.2013 року, задовольнити частково.

Визнати вимоги Ірпінської Об'єднаної Державної податкової Інспекції Київської області ДПС до товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс" як конкурсного кредитора в сумі: 19 823,15 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять три грн. 15 коп.), з яких: 2 267,04 грн. заборгованості по податку на прибуток з приватних підприємств, з яких 2 264,12 грн. - основного боргу та 2,92 грн. пені; 8 404,95 грн. заборгованості по податку на додану вартість (основний борг); 9 151,16 грн. заборгованості по орендній платі за землю з юридичних осіб, з яких 9 096,89 грн. основного боргу та 54,27 грн. фінансової санкції; в іншій частині вимог відмовити.

2. Клопотання розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс"№ 87/02-05 від 14.03.2014 року (вх. № 4697/14 від 17.03.2014 року), задовольнити.

3. Продовжити строки, передбачені абз.абз. 4-6 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справі № Б8/148-12 на три місяці від раніше продовжених.

4. Продовжити строк, встановлений ч. 7 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на шість місяців.

5. Відкласти судове засідання для розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" № 995/16 від 19 лютого 2013 року на 16 червня 2014 року на 15 год. 30 хв., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, зал судових засідань № 2);

6. Відкласти попереднє засідання у справі на 16 червня 2014 року на 15 год. 30 хв., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, зал судових засідань № 2).

7. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" виконати вимоги п. 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15.04.2013 року, в невиконаній частині;

8. Повторно зобов'язати розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс" виконати вимоги п. 7 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15.04.2013 року; виконати вимоги п. 5, 8 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 18.01.2013 року. Розглянути заяву ініціюючого кредитора № 995/16 від 19 лютого 2013 року, результати розгляду якої надати суду в строк до 09.06.2014 року.

9. Попередити сторони про матеріальну відповідальність за неявку в судове засідання та невиконання вимог суду. Зокрема, попередити учасників провадження про те, що відповідно до п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право: стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

10. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Суддя П.Ф. Скутельник