Рішення № 38827420, 20.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4315/14 20.05.14За позовом ПрАТ «СК «Українська страхова група»

до ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія",

про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 149,49 грн.

Суддя Головатюк Л.Д

Представники сторін:

Від позивача: Пахолка Т.П.

Від відповідача: не прибув

Від КП «Київпастранс»: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі - страховик, позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 8 149,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов"язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов"язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.04.2014 порушено провадження у справі № 910/4315/14, розгляд справи призначено на 03.04.2014.

Представник позивача в судове засідання 03.04.2014 з'явився, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

В судове засідання 03.04.2014 представник відповідача не з'явився, проте через канцелярію господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Керуючись ст.. 77 ГПК України суд задовольнив дане клопотання і відклав розгляд справи на 16.04.2014.

Представники сторін в судове засідання 16.04.2014 з'явилися, надали додаткові пояснення та докази по справі.

Представник відповідача 09.04.2014 через канцелярію подав клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача КП «Київпастранс» Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що між ПрАТ «Українсько охоронно-страхова компанія» та КП «Київпастранс» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1215537, на предмет страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на законних підставах експлуатують транспортний засіб «МАЗ 103,061», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Проте, КП «Київпастранс» відповідно до п.. 33.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія».

Суд задовольнив дане клопотання.

Керуючись ст..77, 69 ГПК України суд відклав розгляд справи на 15.05.2014.

У судове засідання 15.05.2014 з'явились представники сторін та третьої особи надали додаткові пояснення та докази по справі.

Представник третьої особи подав усне клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання та оголосив перерву на 20.05.2014.

У судове засідання 20.05.2014 представник позивача з'явився, подав додаткові докази та пояснення по справі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 20.05.2014 не з'явились, причини неявки суд не повідомили, хоча були повідомлені належним чином, що підтверджується підписами представників на розписці про оголошення перерви від 15.05.2014.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач і відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між ПрАТ «СК «Українська страхова група» (надалі - позивач) та ОСОБА_2 (надалі - страхувальник) 04.05.2012 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2830-12-00017 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Сітроен» реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

26.11.2012 в м. Києві, по вул.. Гетьмана, буд.2, мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій громадянин ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «МАЗ 103076» реєстраційний номер НОМЕР_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем «Сітроен» реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень останнього.

Із довідки ВДАІ Солом'янського УДАІ ГУМВС України в м. Києві та відомостей про дорожньо-транспортну пригоду № 9113995 від 26.11.2012 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «МАЗ 103076» реєстраційний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю марки «Сітроен» реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходився під керуванням громадянина ОСОБА_3.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.12.2012 (справа № 2609/28489/12-п) ОСОБА_3 за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

27.11.2012 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодуванні й надав всі необхідні документи.

Згідно з актом огляду пошкодженого транспортного засобу від 27.11.2012, відповідно до акту виконаних робіт № 32565 від 13.12.2012, а також на підставі страхового акту № ДККА-22217 від 19.12.2012 позивачем на виконання умов Договору страхування виплачено на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 9 149,49 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 16866 від 20.12.2012 (в матеріалах справи).

Таким чином, до позивача, на думку останнього право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «МАЗ 103076» реєстраційний номер НОМЕР_1 та завдання майнової шкоди автомобілю марки «Сітроен» реєстраційний номер НОМЕР_2, ним і відшкодовується, так як відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров"ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «МАЗ 103076» реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», поліс № АВ/1215537, що підтверджується довідкою МТСБУ № 7/2-28/9469 від 31.03.2014 (в матеріалах справи). Вказаним полісом передбачено, що франшиза становить 1000 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін , суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду не таке:

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано шкоду у результаті її порушеного права має право на її відшкодування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної' пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом автомобіля «Сітроен» реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним вказаного вище ремонтом автомобіля, є акт виконаних робіт № 32565 від 13.12.2012, а також платіжне доручення № 16866 від 20.12.2012 (в матеріалах справи).

Зокрема, судом враховано, що наведені у вказаному наряді-замовлені роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, які зазначені у первинній довідці ВДАІ.

Відтак, реальний розмір витрат позивача, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Сітроен» реєстраційний номер НОМЕР_2 (з урахуванням зносу), склав 9 149,49 грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/1215537 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), виходячи із розміру реально завданих збитків в межах суми, що перейшла до позивача та за мінусом встановленої франшизи, тобто у сумі 8 149 грн. 49 коп. (9 149,49 грн. - 1000 грн. франшизи).

З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача 28.11.2013 року звернувся до останнього із заявою (вих. № 6198/1345-УСГ) про виплату страхового відшкодування. Проте відповідач відповіді на претензію не надав і кошти не сплатив.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, відповідач після отримання вищезазначеної заяви у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив.

Згідно до статті 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону, відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому не визнає позовні вимоги у повному обсязі. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що на його думку він не є відповідачем у даній справі.

Проте, під час судового розгляду було підтверджено, що в силу Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та страхового полісу АВ/1215537 ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» є належним відповідачем у справі 910/4315/14.

Інші доводи відповідача були досліджені судом, проте також не підтвердилися матеріалами справи.

Тобто, відповідачем не було спростовано належними засобами доказування вищевказаного розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу.

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, Солом'янський р-н., вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А, ідентифікаційний код 30859524) 8 149 (вісім тисяч сто сорок дев'ять) грн. 49 коп., а також 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.. 00 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л. Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 23.05.2014.