Рішення № 38827381, 19.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5305/14 19.05.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 5 473,28 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Супрун Т.В. - представник за довіреністю № 390-ЮР від 08.01.2014 року;

від відповідача: Басараб В.О. - представник за довіреністю № 7 від 30.12.2013 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 5 473,28 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.01.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» та публічним акціонерним товариством "ХДІ страхування" укладено договір добровільного страхування № 05-000605-491, предметом якого є страхування транспортного засобу марки Opel, д.н. НОМЕР_1.

02.08.2012 року по вул.. Микулинецькій в м. Тернопіль сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Opel, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, транспортного засобу марки ЗАЗ TF55YO, д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки Renault, д.н. НОМЕР_3, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «ІЛТА», під керуванням ОСОБА_5

Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 24 вересня 2012 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до висновку № 273 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості складеного 14.08.2012 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Opel, д.н. НОМЕР_1 становить 7 309,42 грн.

Позивач 11 жовтня 2013 року склав страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, відповідно до яких розмір страхового відшкодування становить 5 473,28 грн.

На виконання вимог договору страхування, страховик сплатив страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 5 473,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10093 від 11.10.2013 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Renault, д.н. НОМЕР_3, на момент ДТП, застрахована у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Нова", згідно полісу № АА/5956851.

Так, до публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування у порядку регресу на суму 5 473,28 грн. вих. № 593-юр від 02.01.2014 року, яку останній отримав 13.01.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03150 38151798.

У відповідь приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" направив лист позивачеві вих. № 109/0/17-14 від 04.02.2014 року, відповідно до якого відмовив у виплаті страхового відшкодування, оскільки закінчився строк на таке відшкодування.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2014 року розгляд справи відкладено на 19.05.2014 року, у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання.

19.05.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 19.05.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, проси в суд в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

30.01.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» та публічним акціонерним товариством "ХДІ страхування" укладено договір добровільного страхування № 05-000605-491, предметом якого є страхування транспортного засобу марки Opel, д.н. НОМЕР_1.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З відомостей № 802752 про дорожньо-транспортну пригоду та довідки ВДАІ м. Тернополя вбачається, що 02.08.2012 року по вул.. Микулинецькій в м. Тернопіль сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Opel, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, транспортного засобу марки ЗАЗ TF55YO, д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки Renault, д.н. НОМЕР_3, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «ІЛТА», під керуванням ОСОБА_5

Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області № 1906/1624/20125 від 24 вересня 2012 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Страхувальник 7 серпня 2012 року звернувся до страховика із заявою № 6068 про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження складеного від 14.08.2012 року, вартість відновлювального ремонту застрахованого пошкодженого транспортного засобу марки Opel, д.н. НОМЕР_1 становить 7 309,42 грн.

Позивач 11 жовтня 2013 року склав страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, відповідно до яких розмір страхового відшкодування становить 5 473,28 грн.

На виконання вимог договору страхування, страховик сплатив страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 5 473,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10093 від 11.10.2013 року.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Транспортний засіб марки марки Renault, д.н. НОМЕР_3, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю марки Opel, д.н. НОМЕР_1, належить товариству з обмеженою відповідальністю «ІЛТА». Останнє уклало з приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АА/5956851, розмір франшизи - 0,00 грн., строком дії з 29.08.2011 року по 28.08.2012 року.

До публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" компенсації шкоди.

Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування у порядку регресу на суму 5 473,28 грн. вих. № 593-юр від 02.01.2014 року, яку останній отримав 13.01.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03150 38151798.

У відповідь приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" направив лист позивачеві вих. № 109/0/17-14 від 04.02.2014 року, відповідно до якого відмовив у виплаті страхового відшкодування, оскільки закінчився строк на таке відшкодування.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відзиві на позовну заяву зареєстрований за вх. № 06-21/2544/14 відповідач зазначає, що відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пропущений річний строк для подання заяви про виплату страхового відшкодування, так як позивач звернувся до відповідач із заявою 14 січня 2014 року про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, а ДТП сталась 02.08.2012 року.

Підпунктом 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено одну з підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) - неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до преамбули даного Закону, він регулює відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У статті 37 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), наявність яких враховується страховиком під час прийняття ним рішення, передбаченого приписами ст. 36 Закону, на підставі заяви потерпілого чи іншої особи, яка має право на отримання відшкодування (ст. 35 Закону). Позивач не належить до числа зазначених у ст. 35 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" інших осіб.

У даному випадку спірні правовідносини виникли між двома страховиками з вимог позивача (страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування), які перейшли до нього на підставі ч.1 статті 1191 ЦК України та пункту 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а не щодо здійснення страхового відшкодування потерпілому на підставі Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Стосовно застосування позовної давності за вимогами про відшкодування виплаченого страхового відшкодування суд зазначає, що у даному випадку застосовується загальний строк позовної давності три роки, а пропуск строку, встановленого у п. 37.1.4 ст. 37 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"не є підставою для відмови у задоволенні пред'явленого позову, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Opel, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102, код ЄДРПОУ 22868348) шкоду в порядку регресу в розмірі 5 473 (п'ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 28 коп., судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий