Рішення № 38823840, 19.05.2014, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________

Справа № 520/16777/13-ц

Провадження № 2/520/2390/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

при секретарі - Гарнаженко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до Одеської міської ради, Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-32», ОСОБА_3,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОМР, ЖБК «Іллічівський-32», ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він є сином ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_4, якій за життя належала квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 також вказує, що зазначена квартира є кооперативною, членом кооперативу була бабуся позивача, яка у 1992 році повністю виплатила пайовий внесок, що підтверджується довідкою № 105 від 2012 року, виданою ЖБК «Іллічівський-32».

Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_5, який є сином ОСОБА_4.

Позивач також зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_4, отримати свідоцтво про право власності на зазначену квартиру не встигла.

Крім того, позивач вказує, що він є спадкоємцем першої черги спадкування до майна ОСОБА_4 за правом представлення.

На час відкриття спадщини ОСОБА_2 був зареєстрований, та постійно проживав з бабусею та, крім того, він звернувся з заявою про прийняття спадщини до майна бабусі до Третьої Одеської державної нотаріальної контори.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 грудня 2013 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4 в зв'язку з тим, що згідно відповіді КП «ОМБТІ та РОН» право власності на квартиру не зареєстровано.

ОСОБА_2 вказує, що після виплати пайового внеску у повному обсязі ОСОБА_4 при житті документи про право власності на квартиру не оформила, а тому відсутній правовстановлюючий документ на квартиру.

Для оформлення права власності в порядку спадкування, ОСОБА_2 був вимушений звернутися до суду, оскільки у нього немає можливості отримати правовстановлюючий документ на квартиру після смерті бабусі ОСОБА_4

У судовому засіданні 19.05.2014року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 19.05.2014року відповідачка - ОСОБА_3 проти позову не заперечувала, надала до суду письмову заяву, в якій зазначила, що спадщину після смерті ОСОБА_4 вона не прийняла, до суду для оформлення спадкових прав звертатись не буде, а також зазначила, що їй відомо про те, що спадщину після смерті ОСОБА_4 має намір оформити її син - ОСОБА_2, проти чого вона не заперечує.

У судовому засіданні 19.05.2014року представник відповідача - ЖБК «Іллічівський-32» також не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2, а також пояснив суду, що ОСОБА_4 при житті дійсно повністю виплатила пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1.

Представник відповідача - Одеської міської ради про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 84), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, заперечення на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи - Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заперечення, в яких зазначив, що реєстраційна служба Головного управління юстиції в Одеській області, яка є структурним підрозділом Головного управління юстиції в Одеській області не є належною стороною та заперечує проти залучення до участі у зазначеній справі, оскільки у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Положення про реєстраційну службу Головного управління юстиції в Одеській області від 15.11.2011року №1229-о/д не має повноважень щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідачки - ОСОБА_3, представник відповідача - ЖБК «Іллічівський-32», суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_5 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_4, що підтверджується копією запису акта про народження за №37 від 18.01.1955року (а.с. 63).

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2, запис № 1079 від 14 липня 1983 року, зареєстрований у Іллічівському р/в ЗАГС м. Одеси (а.с. 16).

Бабусі позивача - ОСОБА_4 за життя належала квартира АДРЕСА_1, житловою площею 37,0 кв.м., загальною площею 62,2 кв.м.

Зазначена квартира є кооперативною, членом кооперативу була бабуся позивача, яка в 1992 році повністю виплатила пайовий внесок, що підтверджується довідкою № 105 від 2012 року, виданою ЖБК «Іллічівський-32» (а.с. 26), а також було підтверджено представником ЖБК «Іллічівський-32» у судовому засіданні 19.05.2014року.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» У разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, який є сином ОСОБА_4 - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3, актовий запис № 7034 від ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

На виконання вимог ухвали суду від 11.02.2014року Третя Одеська державна нотаріальна контора надіслала суду завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 (а.с. 67-81), зі змісту якої вбачається, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його дружина - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_2, які звернулися до Третьої Одеської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії їх заяв (а.с. 67).

Однак, листом від 24.11.2010року за №5521/0214 та постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 грудня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_5 в зв'язку з тим, що згідно відповіді КП «ОМБТІ та РОН» право власності на квартиру не зареєстровано, немає правовстановлюючого документу не частку квартири.

Також, суд зазначає, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його мати - ОСОБА_4, яка за життя з заявою про прийняття спадщини або з заявою про відмову від спадщини у встановлений строк не зверталась, та 07.02.2008року померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, актовий запис № 1370 від 08 лютого 2008 року (а.с. 14).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Спадкоємцями за правом представлення до майна померлої ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_2, його мати, відповідачка - ОСОБА_3 надала до суду письмову заяву, в якій зазначила, що спадщину після смерті ОСОБА_4 вона не прийняла, до суду для оформлення спадкових прав звертатись не буде, а також зазначила, що їй відомо про те, що спадщину після смерті ОСОБА_4 має намір оформити її син - ОСОБА_2, проти чого вона не заперечує (а.с. 86).

Відповідно до п. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що на час відкриття спадщини ОСОБА_2 був зареєстрований, та постійно проживав з бабусею.

Крім того, зі змісту витребуваної судом копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4, вбачається, що 06 листопада 2009року ОСОБА_2 звернувся з заявою про прийняття спадщини до Третьої Одеської державної нотаріальної контори.

Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 грудня 2013року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4 в зв'язку з тим, що згідно відповіді КП «ОМБТІ та РОН» право власності на квартиру не зареєстровано, відсутній правовстановлюючий документ (а.с. 66).

Як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно судам слід звертати увагу на зміну редакції ч. 4 ст. 331 і ч. 4 ст. 334 ЦК та інших норм цивільного законодавства і застосовувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване є Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Зі змісту технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що квартира має загальну площу 62,2 кв.м, житлову - 37,0 кв.м (а.с. 23-24).

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 спадщину прийняв, оскільки мешкав разом із спадкодавцем та подав нотаріусу заяву про її прийняття, із заявою про відмову від спадщини не звертався, однак свідоцтва про право на спадщину не отримав.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5, ст. 1268).

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також ч.1,2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд приймає до уваги і те, що відсутність реєстрації права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 призвела до неможливості ОСОБА_2 оформити свої спадкові права щодо цієї квартири, а іншим шляхом окрім як шляхом звернення до суду його право захистити неможливо.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог. Оскільки позивачем не заявлені вимоги про відшкодування судових витрат, у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-32», ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті його бабусі ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62,2 кв.м, житловою площею - 37,0 кв.м.

Рішення суду є підставою для здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 згідно вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Петренко В. С.