Постанова № 38823397, 21.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 року 2а-3251/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий - суддя Журавель В.О., судді Волков А.С., Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бістро «Тіфліс» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області, Міністерства доходів і зборів України, третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бістро "Тіфліс" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області, Державної податкової служби України, третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000162305/183, №0000152305/182 від 15.02.2012, винесених Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області, та про визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової служби України за №8443/6/10/2415 від 17.05.2012 про результати розгляду скарги позивача.

Судом за клопотанням позивача у зв'язку з процесуальним правонаступництвом здійснено заміну відповідачів на Державну податкову інспекцію в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області та на Міністерство доходів і зборів України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає протиправними висновки здійсненої податковим органом перевірки дотримання порядку проведення готівкових розрахунків в кафе ТОВ "Бістро "Тіфліс", якими встановлено порушення при проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, про роздруківці фіскальних звітних чеків, веденні обліку товарних запасів, забезпеченні відповідності суми готівкових коштів та їх обліку, тощо. Позивач зазначає, що в матеріалах перевірки відсутні докази вчинення вказаних податковим органом правопорушень саме позивачем, а не іншою особою, тому твердження про це податкового органу є помилковими. Позивач вказує, що в кафе, в якому виявлено порушення, окрім нього здійснювала підприємницьку діяльність ще й фізична особа-підприємець ОСОБА_1, проте цю обставину не враховано податковим органом при проведенні перевірки та прийнятті рішень за її наслідками. Просив прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, а також рішення ДПС України, прийняте за наслідками їх оскарження, визнати протиправними і скасувати.

Відповідачі проти позову заперечували. Відповідач-1 надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки, зазначив, що порушення вчинено позивачем, а спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам закону. Відповідач-2 у письмових запереченнях зазначив, що рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п.1 ч.1 ст.17 КАС України, не створює для позивача прав чи обов'язків, тому не може бути скасованим.

Представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі. В судове засідання третя особа не прибула, про дату,час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, явку свого представника не забезпечила. Судом з урахуванням поданих представниками сторін клопотань розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Під час судового розгляду представник позивача змінив викладену ним у позові позицію щодо заперечення наявності будь-яких порушень та визнав факт вчинення ним окремих порушень, що підтвердив як у ході судового засідання у цій справі, так і в поданій до суду 14.05.2014 письмовій заяві. Так, позивач визнав наступні порушення, вказані в акті перевірки: не проведення розрахункової операції через РРО при продажі товару (горілки) на суму 10 грн та не роздрукування чеку; не роздрукування фіскальних чеків у 4-х випадках; не забезпечення обліку готівкових коштів на суму 910 грн. При цьому позивач зазначив, що фінансова санкція за невиконання щоденного друку фіскальних чеків повинна застосовуватися не за кожен з 4-х таких фактів, а однократно. Наявність інших порушень позивач заперечив та надав до суду документи, які підтверджують ведення ним належного обліку товару за місцем реалізації та зберігання. Вказав, що не має відношення до виявленої невідповідності суми готівкових коштів сумі, зазначеній в денному звіті РРО, оскільки ці готівкові кошти позивачу не належать, а бармен ОСОБА_2, яка згадується в акті перевірки, жодного відношення до ТОВ «Бістро «Тіфліс» не має.

Третя особа - ОСОБА_1 надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що є фізичною особою-підприємцем, у ТОВ «Бістро «Тіфліс» наймала в суборенду частину приміщення в кафе, реалізовувала споживачам готові блюда та пиво на розлив. Продажем алкогольних напоїв займалося лише ТОВ «Бістро «Тіфліс». Товар, що знаходився в приміщенні кафе, окрім алкогольних напоїв, належав їй, як і кошти, виручені з продажу товару. Діяльність проводилась нею особисто, найманих працівників не було. Стверджувала, що бармен ОСОБА_2 дійсно працювала в ТОВ «Бістро «Тіфліс».

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бістро «Тіфліс» зареєстровано як юридична особа 09.06.2011 виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області. Як платник податків перебуває на обліку в ДПІ в Обухівському районі з 10.06.2011. ТОВ «Бістро «Тіфліс» має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №АГ 460538 від 26.10.2011, строк дії якої з 28.10.2011 по 27.10.2012.

На підставі наказу від 26.01.2012 №47, направлень №25, №26 від 26.01.2012 податковим органом 27.01.2012 проведено перевірку кафе ТОВ «Бістро «Тіфліс», розташованого за адресою: м. Обухів, вул. Каштанова, 18/2, щодо дотримання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), наявності торгових патентів та ліцензій, за результатами якої складено акт №127/10/16/23/37696899 від 27.01.2012.

У цьому Акті перевірки зафіксовано наступні порушення: 1) в кафе ТОВ "Бістро "Тіфліс" при продажу товару на суму 10 грн розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій (РРО) не проведено, відповідний розрахунковий документ (чек) не роздруковано та споживачу не видано; 2) фіскальні звітні чеки друкувались на реєстраторі розрахункових операцій (РРО) не щоденно (зазначені чеки не було роздруковано у 4 випадках); 3) суб'єктом господарювання не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (в ресторані були відсутні підтверджуючі документи на товар (горілка) на загальну суму 4000 грн); 4) суб'єктом господарювання не забезпечено відповідність суми готівкових коштів в місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (надлишок склав 285 грн); 5) у період із 29.12.2011 по 26.01.2012 в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО не здійснено обліку готівкових коштів на загальну суму 910 грн. Перевірка здійснювалась за відсутності керівника (засновника) позивача та за відсутності третьої особи. В акті перевірки в якості працівника позивача зазначено бармена ОСОБА_2, у цієї особи отримано пояснення, проте не вжито заходів щодо перевірки документів, які посвідчують особу, а також факту перебування цієї особи у трудових відносинах з позивачем чи третьою особою. Представниками податкового органу 27.01.2012 складено акт про відмову бармена ОСОБА_2 від підписання матеріалів перевірки.

За наслідками перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пп. 1, 2, 9, 12, 13 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п.2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637; ст.267 ПК України та винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Крім того, за наслідками перевірки встановлено, що з 01.01.2012 по 27.01.2012 в кафе ТОВ "Бістро "Тіфліс" проводилась торговельна діяльність без придбання торгового патенту.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.02.2012 №0000162305/183, яким стосовно позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 4550 грн, №0000172305/184, яким стосовно позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 374,76 грн та №0000152305/182, яким стосовно позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 9362 грн.

Позивач 23.02.2012 оскаржив ці податкові повідомлення-рішення до ДПС у Київській області. Рішенням ДПС у Київській області від 17.04.2012 № 733/10/10-206/138-335 скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі від 15 лютого 2012 р. №0000172305/184 (проведення торговельної діяльності без придбання торгового патенту) - скасовано, а податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2012 р. № 0000162305/ 183 та № 0000152305/182 залишено без змін.

Позивачем здійснено подальше адміністративне оскарження спірних рішень і рішенням ДПС України №8443/6/10/2415 від 17.05.2012 у задоволенні скарги відмовлено, а податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2012 р. №0000162305/183 та №0000152305/182 залишено без змін.

Не погоджуючись із нарахованими штрафними санкціями та вважаючи рішення відповідача про результат розгляду скарги протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно з дослідженим судом договором суборенди від 01.10.2011 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 орендувала у ТОВ «Бістро «Тіфліс» частину приміщення кафе (десертний бар «Акваріум») для здійснення торгівлі.

Як встановлено судом, вказані в акті перевірки пляшки горілки належали позивачу та були ним оприбутковані. Так, згідно з витягом із журналу обліку товарів ТОВ «Бістро «Тіфліс» в січні 2012 р. отримано горілку «Хлібний дар» в кількості 40 шт. та горілку «Козацька рада» в кількості 40 шт. На підтвердження поставки позивачем надано також видаткову накладну із зазначенням цього товару.

Судом досліджено рахунок офіціанта на суму 76 грн, в якому, зокрема, вказано про реалізацію горілки в кількості 100 гр. на суму 10 грн, а також їжі.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склалися між сторонами, та встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.

По епізоду порушення, яке полягало у продажу в кафе ТОВ "Бістро "Тіфліс" товару (горілки) на суму 10 грн, не проведення цієї розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, не друкування розрахункового документа (чеку) та не надання його споживачу судом встановлено таке.

Факт вчинення цього порушення підтверджується актом перевірки, у ході якої здійснювалася роздруківка щоденного звіту реєстратора розрахункових операцій, дослідженим судом рахунком офіціанта, в якому зазначено про реалізацію горілки на вказану суму. При цьому суд бере до уваги, що торгівля та реалізація спиртних напоїв в кафе могла здійснюватися виключно позивачем, який мав відповідну ліцензію, а не третьою особою, яка є фізичною особою-підприємцем, що перебувала на спрощеній системі оподаткування. Суд враховує, що факт вчинення ним цього порушення визнається і не заперечується позивачем.

Отже, застосування спірним податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2012 №0000152305/182 санкції за не проведення розрахункових операцій через РРО у розмірі 1 грн на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є правомірним, відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

По епізоду порушення, яке полягало в тому, що в кафе ТОВ "Бістро "Тіфліс" фіскальні звітні чеки друкувались на реєстраторі розрахункових операцій (РРО) не щоденно, встановлено 4 випадки не роздрукування цих звітів, судом встановлено таке.

Факт вчинення цього порушення підтверджується актом перевірки, у ході якої досліджено роздруківки щоденного звіту реєстратора розрахункових операцій та встановлено вказані 4 випадки не роздрукування звітів. Суд враховує, що факт вчинення ним цього порушення визнається і не заперечується позивачем.

Суд бере до уваги, що відповідно до п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій. Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Відтак, застосування спірним податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2012 №0000152305/182 санкції за не роздрукування фіскальних звітних чеків РРО у розмірі 1360 грн (340х4) є правомірним лише в частині застосування суми санкції за одне продовжуване порушення, тобто в розмірі 340 грн, а в решті суми санкції в розмірі 1020 грн (1360 грн - 340 грн) є неправомірним, відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково на суму 1020 грн.

По епізоду порушення, яке полягало в тому, що позивачем не ведеться облік товарних запасів за місцем їх реалізації (відсутні підтверджуючі документи на товар (горілка) на загальну суму 4000 грн), судом встановлено таке.

Факт вчинення цього порушення підтверджується лише актом перевірки та доданою до нього відомістю зняття фактичних залишків товарів, згідно з якою виявлено відсутність підтверджуючих документів на горілку «Хлібний дар» в кількості 40 шт. на суму 2000 грн та на горілку «Козацька рада» в кількості 40 шт. на суму 2000 грн, а всього товару на суму 4000 грн.

При цьому суд бере до уваги, що під час проведення перевірки були відсутні як керівник позивача, так і третя особа, відтак всі документи бухгалтерського обліку позивача працівниками податкового органу, які проводили перевірку, не досліджувалися, а особа бармена ОСОБА_2, що була присутня під час перевірки, належним чином не встановлена, факт її перебування у трудових відносинах з позивачем не доведено. Факт вчинення цього порушення позивачем заперечується.

Наведені в акті перевірки твердження податкового органу спростовуються наданим позивачем витягом із журналу обліку товарів ТОВ «Бістро «Тіфліс», в якому відображено отримання в січні 2012 р. горілки «Хлібний дар» в кількості 40 шт. та горілки «Козацька рада» в кількості 40 шт. Факт поставки цього товару підтверджується і видатковою накладною від 25.01.2012, виданою ТОВ «Баядера Логістик» на позивача.

Як встановлено судом, ці документи податковим органом у ході перевірки не досліджувалися.

Це означає, що висновок податкового органу про не ведення позивачем обліку товарних запасів в місці їх реалізації, та, як наслідок, про необхідність застосування фінансових санкцій у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів (4000х2=8000 грн), є помилковим і не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Отже, застосування спірним податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2012 №0000152305/182 санкції за не ведення позивачем обліку товарних запасів в місці їх реалізації у розмірі 8000 грн на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є протиправним, відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню на суму протиправно застосованої санкції (8000 грн).

По епізоду порушення, яке полягало в тому, що позивачем не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (надлишок склав 285 грн) судом встановлено таке.

Факт вчинення цього порушення підтверджується лише актом перевірки, до якого не додано перелік купюр на суму 285 грн. На вимогу суду такий перелік відповідачем-1 не надано.

При цьому суд бере до уваги, що під час проведення перевірки були відсутні як керівник позивача, так і третя особа, а працівниками податкового органу, які проводили перевірку, не було виявлено факту наявності у приміщенні кафе, що перевірялося, окрім позивача ще й третьої особи, яка є фізичною особою-підприємцем і у цьому ж приміщенні також здійснювала торгівельну діяльність. Факт вчинення цього порушення позивачем заперечується. Інших доказів причетності позивача до вчинення правопорушення не надано і в матеріалах справи вони відсутні.

Отже, податковим органом не доведено належність саме позивачу, а не іншому суб'єкту господарювання, суми виявлених під час перевірки готівкових коштів у розмірі 285 грн.

Це означає, що висновок податкового органу про не забезпечення позивачем відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (надлишок склав 285 грн) та про необхідність застосування фінансових санкцій у розмірі 1 грн, є не доведеним і ґрунтується виключно на припущеннях.

Отже, застосування спірним податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2012 №0000152305/182 санкції за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є протиправним, відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню на суму санкції (1 грн).

По епізоду порушення, яке полягало у тому, що з 29.12.2011 по 26.01.2012 в книзі обліку розрахункових операцій кафе ТОВ "Бістро "Тіфліс" на підставі фіскальних звітних чеків РРО не здійснено обліку готівкових коштів на загальну суму 910 грн судом встановлено таке.

Факт вчинення цього порушення підтверджується актом перевірки, у ході якої здійснено дослідження необхідних документів щодо обліку готівкових коштів. Суд враховує, що факт вчинення ним цього порушення визнається і не заперечується позивачем.

Отже, застосування спірним податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2012 №0000152305/183 санкції за порушення норм, пов'язаних з обліком готівки у розмірі 4550 грн (п'ятикратний розмір не оприбуткованої суми: 910х5) згідно з приписами пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 за №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" є правомірним, відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом, до суми податкового зобов'язання в розмірі 9362 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2012 №0000152305/182, увійшли санкції в наступних розмірах: 8000 грн + 1360 грн + 1 грн + 1 грн. Оскільки судом визнано протиправним застосування санкцій на суму 8000 грн, 1020 грн та 1 грн, а всього на суму 9021 грн, то у цій частині податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 №0000152305/182 є протиправним і підлягає скасуванню.

Підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2012 №0000152305/183 на суму 4550 грн судом не встановлено.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення ДПС України №8443/6/10/2415 від 17.05.2012 про результати розгляду скарги позивача, то суд зазначає наступне.

Позивачем ні в адміністративному позові, ні в наданих до суду письмових поясненнях не зазначено, чим саме порушено його законні права чи інтереси при винесенні оскарженого рішення про результат розгляду скарги.

Це рішення, яке прийнято відповідачем-2, не породжує для позивача будь-яких наслідків, адже в ньому відсутня безпосередня залежність виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи від такого рішення.

Таким чином, суд вважає, що рішення за наслідками розгляду скарги за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також не має сили нормативно-правового акту та не створює і не припиняє прав чи обов'язки особи. Жодних управлінських висновків це рішення не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, як вже зазначалось вище, позивачем не надано належного пояснення з приводу того, як саме цим рішенням порушено його законні права чи інтереси.

Суд бере також до уваги, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення та впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою ст.2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Суд зазначає також, що принцип верховенства права, встановлений у ч.1 ст. 8 Конституції України, слід розуміти у взаємозв'язку з положеннями ст. 3 Конституції України. Саме так цей принцип викладено у ч.1 ст.8 КАС України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то у разі незгоди з діями контролюючого органу, вимога про визнання протиправним і скасування рішення про результат розгляду скарги, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову з іншим предметом оскарження.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині про визнання протиправним і скасування рішення про результат розгляду скарги задоволенню не підлягають як такі, що не можуть призвести до захисту прав позивача, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2012 №0000152305/182 в частині застосування фінансових санкцій на суму 9021 грн.

Позивачем за подання позовної заяви, яка містить майнову і не майнову вимогу сплачено судовий збір в сумі 139,13 грн та 32,19 грн, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Оскільки судом частково задоволено майнову вимогу із усіх заявлених позовних вимог, то у відповідності до правил розподілу судових витрат, встановлених частинами 1 і 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню на користь позивача з Державного бюджету України підлягає сума сплаченого судового збору пропорційно до частини задоволених майнових вимог, тобто 90,43 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення 15.02.2012 №0000152305/182, видане Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області, в частині визначення податкового зобов'язання на суму 9021 (дев'ять тисяч двадцять одну) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Бістро «Тіфліс» судові витрати у сумі 90 (дев'яносто) грн 43 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя Журавель В.О.

Судді: Волков А.С.

Харченко С.В.