Рішення № 38823082, 13.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа № 911/1197/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло»;

про стягнення 16 237,24 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача : Авдєєв А.А. (довіреність б/н від 01.01.2014 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» про стягнення 16 237,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2014 року порушено провадження у справі № 911/1197/14 та призначено справу до розгляду на 23.04.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 23.04.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 07.04.2014 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався на 13.05.2014 року та було зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 07.04.2014 року.

В судовому засіданні 13.05.2014 року позивач надав банківські виписки, що підтверджують сплату відповідачем в добровільному порядку суми основного боргу 15 250,00 грн. за Договором № 9 від 12.08.2013 року та підтримав позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних в повному обсязі, що складає 987,24 грн.

Відповідач у судове засідання 13.05.2014 року повторно не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» (позивачем, виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» (відповідачем, замовником) було укладено Договір № 9 (Далі - Договір) відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи по монтажу домофонного устаткування за адресою: м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, буд. № 2/1, під'їзд № 1 та 2 (п. 1. 1 Договору).

Загальна сума по Договору складає 30 500 грн.( тридцять тисяч п'ятсот) гривень ( п. 2.5 Договору).

Ціна по даному договору залишається незмінною до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 2.3 Договору).

Оплата по цьому Договорі виконується поетапно в два платежі: аванс і остаточний розрахунок ( п. 4.1 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору Виконавець зобов'язується виконати роботу, вказану в п. 1. 1 цього Договору протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту внесення Замовником авансу, в повному обсязі.

Авансовий платіж вноситься на розрахунковий рахунок не пізніше 3-х робочих днів з моменту підписання договору і складає 15 250 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят ) гривень 00 копійок. (п. 4.2 Договору).

Остаточний розрахунок проводиться Замовником не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання Акта виконаних робіт ( п. 4. 3 Договору).

Пунктом 3. 4 Договору передбачено, що Замовник зобов'язується підписати Акт здачі-приймання виконаних робіт. Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання Акта зобов'язаний надати Виконавцю підписаний Акт чи письмово мотивувати зауваження щодо прийнятих робіт, зазначивши в цьому ж Акті. У випадку надання Замовником Виконавцю мотивованого письмового зауваження щодо прийняття Послуг, Сторони в Акті погоджують необхідні дії і строки їх виконання.

У випадку невиконання Замовником обов'язку, відносно підписання Акту чи мотивованого зауваження щодо прийняття роботи, у встановлений строк - роботи вважаються прийнятими, так як вони є ( п. 3.5 Договору).

Пунктом 6 Договору визначено умови гарантійних обов'язків.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання ними своїх обов'язків (п. 10.1 Договору).

Суд встановив, що позивач 12.08.2014 року виставив відповідачеві рахунок-фактуру на оплату в сумі 30 500,00 грн.

На виконання п. 4.2 Договору, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» 14.08.2013 року перерахував на рахунок позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» авансовий платіж за Договором № 9 в сумі 15 250,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку № 26003118677600 від 14.08.2014 року (копія наявна в матеріалах справи), що стало підставою виконання робіт, вказаних в п. 1. 1 Договору протягом 30-ти днів в повному обсязі (п. 3.1 Договору).

Позивач виконав свій обов'язок за Договором № 9 в повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами 29.11.2013 року Актом здачі - приймання робіт (послуг) № ОУ-0000082. Відповідачем Акт здачі - приймання робіт (послуг) підписано без зауважень (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до Акту здачі - приймання робіт (послуг) за Договором вартість виконаних робіт становить 30 500,00 грн. Факт виконання робіт відповідачем не заперечено та не спростовано.

Граничний термін оплати остаточного рахунку відповідно до п. 4.3 Договору припав на 06.12.2013 року.

09.12.2013 року та 01.01.2014 року уповноваженими представниками сторін були підписані та скріплені їх печатками Акти звірки взаєморозрахунків, відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем складає 15 250,00 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, відповідач станом на день подання позову до суду остаточно так і не розрахувався з позивачем, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 15 250,00 грн., що відповідачем в ході розгляду справи не заперечено і не спростовано.

Крім того, позивач зазначив, що з метою досудового врегулювання спору, 17.12.2013 року, направив відповідачу Претензію від 16.12.2013 року вих. № 7749 з вимогою негайно погасити заборгованість за Договором і повідомив, що у випадку несплати заборгованості буде змушений звернутися до суду. Відповідач відповіді не надсилав, коштів не сплатив.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи здійснення відповідачем оплати робіт після звернення позивача до суду в сумі 15 250,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (15.04.2014 року - 5 000,00 грн., 16.04.2014 року та 22.04.2014 року - 3 000,00 грн., 23.04.2014 року - 4 250,00 грн., копії наявні в матеріалах справи), провадження у справі в частині вимог про стягнення 15 250,00 грн. основного боргу, підлягає припиненню судом на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно до пункту 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язань з оплати робіт, пеню в сумі 640,70 грн., 147,50 грн. 3% річних та 199,04 грн. інфляційних.

В п. 5 Договору сторони обумовили відповідальність сторін за порушення умов Договору.

Зокрема, у випадку несвоєчасної оплати Замовником авансу і остаточного розрахунку, Замовник виплачує Виконавцеві пеню розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен банківський день прострочення платежу (п. 5. 2 Договору).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що хоча п. 5.2 Договору передбачає нарахування пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, що суперечить Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, позивачем здійснено розрахунок пені в межах заявленого періоду в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем заявлено до стягнення 640,70 грн. пені за 118 днів прострочення від фактичної суми прострочення, що відповідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» тому з відповідача підлягає стягненню пеня в заявленому розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційних проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату і складають 147, 50 грн. (3% річних) та 199,04 грн.( інфляційні).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача річних та інфляційних суд вважає правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах заявленої в позові суми.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення пені 640,70 грн., 3% річних 147,50 грн. та інфляційних 199,04 грн.

В решті вимог, провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України,у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі, оскільки його неправильні дії (сплата боргу після подання позову) змусили позивача звернутись до суду.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, буд. 1-Б, код 37547792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» (02091, м. Київ, вул. Горлівська, 124/1, код 35092907) 640,70 (шістсот сорок) грн. пені, 147,50 (сто сорок сім) грн. річних, 199,04 (сто дев'яносто дев'ять) грн. інфляційних та 1827,00 (тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 15 250,00 грн. основного боргу припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.05.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.