Постанова № 38822252, 21.05.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа № 920/1956/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі Соколової Ю.І.,

за участю представників:

позивача – не з'явився;

відповідача – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 480С/1-28) на рішення Господарського суду Сумської області від "10" грудня 2013 р. у справі № 920/1956/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант оптимум", м. Київ;

до Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод", м. Конотоп Сумської області;

про стягнення 62684,13 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року ТОВ "Квант оптимум" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до ПАТ "Конотопський арматурний завод", в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по договору оренди нежилих приміщень № 58/284-02 від 07.02.2012 року у розмірі 63674,95 грн., що складаються із: орендної плати в сумі 57009,72 грн.; пені в сумі 5527,60 грн. та 3% річних в сумі 1138,63 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив суму позовних вимог, відповідно до яких, просив стягнути з відповідача 62684,13 грн., в тому числі: основний борг в сумі 57009,72 грн., пеню в сумі 4264,01 грн. та 3% річних в сумі 1410,40 грн., а також просив стягнути з відповідача судові витрати за подання позову.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.12.2013 р. у справі № 920/1956/13 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача орендну плату в сумі 57009,72 грн., пеню в сумі 4264,01 грн., 3% річних в сумі 1410,40 грн. та судові витрати в сумі 1720,50 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції не необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні фактичних обставин у справі, просить рішення скасувати. Посилається на те, що в судовому засіданні 10.12.2013 р. представник відповідача був відсутній, але суд не відклав розгляд справи та прийняв рішення в першому судовому засіданні, позбавивши відповідача можливості бути присутнім в судовому засіданні та надати докази, необхідні для повного та всебічного розгляду справи. Зазначає про необґрунтованість та не підтвердженість позовних вимог належними доказами, оскільки згідно з вимогами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази надаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії. Натомість позивач надав до позовної заяви документи, не завірені у відповідності до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), а саме: без відмітки про засвідчення копій документів. Не погоджується з наданим позивачем розрахунком штрафних санкцій по договору та надав розрахунок пені на суму 4155,44 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2225 від 17.03.2014 р.) не погоджується з доводами, зазначеними у апеляційній скарзі, вважає рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2013 р. у справі № 920/1956/13 правомірним. Зазначає, що оригінали надних до позовної заяви доказів, про які вказує відповідач в апеляційній скарзі, були надані на огляд суду першої інстанції в судовому засіданні. Просить залишити без змін рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2013 р. у справі № 920/1956/13, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, та здійснити розгляд справи без участі його представника.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 р. та від 08.04.2014 р, у зв’язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи та неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 08.04.2014 р. та на 13.05.2014 р. відповідно, та витребувано у позивача на огляд суду оригінали документів, які надані до справи в підтвердження позовних вимог, та належним чином засвідчені копії цих документів для долучення до матеріалів справи.

Розпорядженням в.о. голови Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 р., у зв’язку з відпусткою судді Івакіної В.О., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

Згідно положень п. 3.8 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 8 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, у разі зміни складу суду, розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Позивач на вимогу суду апеляційної інстанції надіслав 22.04.2014 р. за вх. № 3274 належним чином засвідчені копії витребуваних судом документів, які долучено до матералів справи (а.с. 96-111).

Представник позивача в судове засідання 13.05.2014 р. не з'явився Відповідача своїм правом брати участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, представник відповідача в судове засідання 13.05.2014 р. не з'явився. Керівник підприємства відповідача надіслав до суду клопотання (факсограму за вх. № 3654 від 12.05.2014 р.) про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв’язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні представника відповідача, та вчетверте послався на перебування представника відповідача – начальника юридичного відділу підприємства у відрядженні до Господарського суду міста Києва для прийняття участі в судовому засіданні (вх. № 2341 від 19.03.2014 р. – а.с. 77-78; вх. № 2843 від 08.04.2014 р. – а.с. 85-86; вх. № 3047 від 14.04.2014 р. – а.с. 91-92; вх. № 3654 від 12.05.2014 р. – а.с. 114-115).

Колегія суддів залишає без задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з ч.ч. 1-3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Колегія суддів зазначає, що неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Однак відповідачем не доведено неможливість забезпечення явки в судове засідання суду апеляційної інстанції іншого представника відповідача, згідно з вимогами ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3.9.2 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також, з огляду на те, що явка представників сторін у дане судове засідання обов’язковою не визнавалась, позицію відповідача достатньо повно викладено в апеляційній скарзі, у зв’язку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з твердженням апелянта про невжиття судом першої інстанції всіх необхідних заходів для забезпечення присутності представника відповідача в судовому засіданні та надання ним доказів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи, виходячи з наступного.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.11.2013 р. у справі № 920/1956/13 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.12.2013 р.

Копію ухвали від 19.11.2013 р. було надіслано рекомендованим листом за повідомленою у позовній заяві юридичною адресою відповідача, а саме: 41612, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, 60, та вручено представнику відповідача за довіреністю 26.11.2013 р., що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду 29.11.2013 р. та було долучено до матеріалів справи (а.с. 26).

Проте представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання 10.12.2013 р. не з'явився. Судом першої інстанції було прийняте рішення у відсутності представника відповідача з посиланням на те, що відповідач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, ненадання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що неявка представника відповідача в судове засідання та ненадання ним відзиву на позовну заяву не є підставою для скасування рішення суду.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в п. 3.9.2. ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Квант оптимум" (орендодавцем) та ПАТ "Конотопський арматурний завод" (орендарем) укладено договір оренди нежилих приміщень від 07.02.2012 р. № 58/284-02 (а.с. 97-103).

Відповідно до ст. 1 цього договору орендодавець передає, а орендар приймає, у строкове платне користування нежилі приміщення, а саме: другий поверх окремої нежитлової триповерхової будівлі з цегляними стінами, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Золотоустівська, 23 А (літ. «М»), загальною площею 186 м.кв., з метою використання під офіс для розміщення адміністративних служб орендаря.

Факт передачі приміщень орендарю підтверджується актом приймання-передачі від 15.02.2012 р., який підписаний представниками та завірений печатками обох сторін (а.с. 104-106).

В п. 3.1 договору оренди нежилих приміщень від 07.02.2012 р. № 58/284-02 сторони домовились, що вартість оренди одного метра квадратного об'єкту за місяць складає 306,80 грн. 80 коп., що на момент підписання цього договору за офіційним курсом НБУ (7.9897 гривень за 1 долар США) становить 38 доларів США 40 центів, загалом за об'єкт – 57065,63 грн. на місяць, що на момент підписання договору за офіційним курсом НБУ (7. 9897 гривень за 1 долар США) становить 7142 долари США 40 центів.

Згідно п. 3.5 вказаного договору, орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок орендодавця, зазначений у цьому договорі або окремо письмово повідомлений орендодавцем, за кожний календарний місяць користування об'єктом до 25 (двадцять п'ятого) числа попереднього місяця, крім оплати за перший та останній місяці оренди, які сплачуються в порядку, передбаченому п. 3.3. цього договору, відповідно до якого протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання договору орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за перший та останній місяці орендного користування у розмірі, визначеному п. 3.1. даного договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак відповідач свої зобов’язання по договору оренди нежилих приміщень від 07.02.2012 р. № 58/284-02 щодо своєчасної та повної сплати орендної плати виконав неналежним чином, орендну плату за листопад 2012 року сплатив частково, в результаті чого у нього виникла заборгованість по орендній платі в сумі 57009,72 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату орендної плати за вих. № 34 від 23.09.2013 р., в якій просив сплатити до 23.10.2013 р. основний борг у розмірі 57009,72 грн., пеню у розмірі 5527,60 грн. та 3% річних у розмірі 63674,95 грн. (а.с. 108-109).

Претензію позивача було отримано відповідачем 02.10.2013 р., що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 110-111).

Проте відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості не сплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просив стягнути з відповідача орендну плати в сумі 57009,72 грн., пеню в сумі 4264,01 грн. та 3% річних в сумі 1410,40 грн., який задоволено судом в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що факт наявності заборгованості відповідача по орендній платі за листопад 2012 року в сумі 57009,72 грн. підтверджується наданим позивачем актом звіряння розрахунків станом на 23.01.2013 р., який підписано та скріплено печатками обох сторін (а.с. 107). Докази сплати заборгованості на момент прийняття рішення судом першої інстанції в матеріалах справи відсутні.

Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує проти наявності заборгованості в сумі 57009,72 грн., доказів сплати заборгованості під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач також не надав, тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 57009,72 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми позову, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1410,40 грн.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені, з посиланням на те, що пеня нарахована за весь строк прострочення боргу, а саме: за 343 дні (з 23.01.2013 р. по 23.09.2013 р.), тобто з порушенням термінів, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарского кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням апелянта, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в позовній заяві нарахована пеня за 243 дні, та під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було уточнено суму позовних вимог, в т.ч. в частині нарахування пені. Зокрема, з наданого позивачем 10.12.2013 р. розрахунку пені (а.с. 28, 31-32) вбачається, що відповідачу нараховано пеню в сумі 4 264,01 грн. за період з 27.11.2012 р. по 27.05.2013 р. (182 дні), тобто за шість місяців від 26.11.2012 р. - дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 акону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

В п. 6.3. договору оренди нежилих приміщень від 07.02.2012 р. № 58/284-02 сторони встановили відповідальність орендаря за прострочення сплати орендної плати у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості (орендної плати), за кожен день прострочення.

В ч. 6 ст. 232 Господарского кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі зазначеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4 264,01 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов’язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від "10" грудня 2013 р. у справі № 920/1956/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 19.05.2014 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.