Постанова № 38822207, 21.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 903/1311/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): представник не з'явився

відповідача (позивача за зустрічним позовом): представник ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача (відповідача за зустрічним позовом) Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 04.03.14р. у справі № 903/1311/13 (суддя Гончар Марія Михайлівна)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

про стягнення 21 981, 67 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до відповідача Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про визнання договору банківського обслуговування від 01.03.2011р

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/1311/13 від 04.03.14р. первісний позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 21981,67 грн. задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 2943,98 грн. заборгованості за кредитом, 230,42 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору банківського обслуговування від 01.03.2011р. недійсним задоволено повністю. Визнано недійсним Договір банківського обслуговування №б/н від 01.03.2011 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 1147,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що на момент укладення Договору банківського обслуговування від 01.03.2011 року у відповідача за первісним позовом існувала тяжка обставина: в родині ОСОБА_2 виявили складну хворобу у його сина ОСОБА_5, і для термінового лікування дитини, єдиним виходом із складної матеріальної ситуації та шансом на одужання було отримання кредитних коштів, як у подальшому з'ясувалося - на вкрай невигідних умовах для позичальника. Суд першої інстанції, зваживши на усі обставини, дослідивши подані докази на підтвердження існування тяжкої обставини - хвороби сина відповідача ФОП ОСОБА_2, прийшов до висновку про визнання Договору банківського обслуговування від 01.03.2011 року недійсним. Таким чином місцевий суд повністю задовольнив позовні вимоги зустрічного позову. Позовні вимоги первісного позову публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задоволені частково. Як слідує з розрахунку ціни позову поданого позивачем за первісним позовом, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 за період дії договору сплатив 5725,32 грн. в якості процентів, пені та комісійної винагороди банку, які суд вважає можливим зараховувати в якості погашення суми основного боргу за кредитом. Таким чином, до стягнення на користь банку підлягають 2943,98 грн. заборгованості (8669,30 грн. - 5725,32 грн.).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 04.03.14р. у справі 903/1311/13 в частині визнання договору банківського обслуговування від 01.03.2011 року недійсним та часткового задоволення первісного позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, а у зустрічному позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що відповідач, як суб'єкт господарювання, уклав з позивачем договір банківського обслуговування, який містить елементи договору банківського рахунку з можливістю його кредитування в межах встановленого кредитного ліміту, не для отримання кредиту, а для здійснення розрахунків під час своєї підприємницької діяльності з іншими суб'єктами господарювання. Таким чином, на думку скаржника, наявність такої обставини, як хвороба члена сім'ї, жодним чином не впливає на дійсність договору, який був укладений відповідачем, як суб'єктом господарювання для здійснення підприємницької діяльності.

Представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Волинської області від 04.03.14р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання не з'явився.

Від представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання, в якому він просить розгляд справи відкласти у зв'язку із одночасним розглядом кількох справ в апеляційному суді Рівненської області, які призначені на той же час, однак жодних доказів на підтвердження даного факту не надав.

Колегію суддів зазначене процесуальне питання винесено на обговорення.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) і ФОП ОСОБА_2 заперечили проти письмового клопотання, вважають, що воно є не обґрунтоване та не підтверджене належними доказами.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання представника ПАТ комерційного банку «Приватбанк» про відкладення розгляду апеляційної скарги та вважає, що оскільки явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, апеляційну скаргу можливо розглянути без участі представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) за наявними матеріалами.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача та власне відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 04.03.14р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з 2007 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 займався підприємницькою діяльністю, про що свідчить відповідне свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1 від 29.11.2007 року (а.с. 46).

01.03.2011 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки, згідно якої відповідач за первісним позовом погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитком печатки складають Договір банківського обслуговування (а. с. 29).

Цим підписом ФОП ОСОБА_2 приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах позивача - договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до умов зазначеного Договору відповідачу за первісним позовом було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26008055424422, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 скористався можливістю отримувати грошові кошти за рахунок кредитного ліміту, що був йому встановлений позивачем за первісним позовом.

Також, судом встановлено, що у відповідача за первісним позовом була необхідність у отриманні таких кредитних коштів та у їх частковому використанні протягом певного періоду, зокрема, із 01.03.2011 року по 30.06.2011 року та із 01.07.2011 року по 13.09.2011 року, оскільки у його сім'ї склалися тяжкі обставини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, починаючи з 2010 року відповідач за первісним позовом звертався до лікарів зі скаргами на те, що його дитина - ОСОБА_5 не чує та не говорить. 25.03.2011 року в Волинській обласній дитячій лікарні йому поставлено діагноз - двобічна сенсоневральна глухота та направлено на відповідне обстеження до м. Києва.

18.07.2011 року на обстеженні йому підтверджено діагноз та скеровано для вирішення питання про визнання інвалідом дитинства. Згідно медичного висновку №10416 від 26.07.2011 року дитину визнано інвалідом на період до 04.12.2027 року.

Відповідно до форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів від 03.08.2011 року, ОСОБА_5 показані певні реабілітаційні заходи, зокрема, слухопротезування в м. Києві, потребує кохлеарної імплантації, психолого-педагогічної діагностики, корекції. У вересні 2011 року за наслідками захворювання дитині видано посвідчення серії НОМЕР_2 інваліда з дитинства.

Також з матеріалів справи вбачається, що на момент виявлення захворювання у сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утриманні у відповідача за первісним позовом були дочка, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, дружина ОСОБА_7, вагітна третьою дитиною - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Як пояснив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач за первісним позовом, при першому ж виявленні хвороби у сина, усі його кошти були спрямовані на його швидке та оперативне лікування. Із пояснень ОСОБА_2 вбачається, що за період користування кредитними коштами, синові ОСОБА_5 двічі придбавалися слухові апарати, проводилась необхідна діагностика, профілактичні заходи та проведено відповідну операцію.

Необхідність у лікуванні ОСОБА_5 підтверджується відкриттям банківського рахунку у публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» та розміщенням оголошень про збір коштів на його лікування в інтернет-мережі, з яких вбачалося, що для проведення операції та встановлення кохлеарного імплантату, що було рекомендовано лікарем, є потреба у 25 000 Євро.

Із довідки Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України» вбачається, що з 26.11.2012 року по 03.12.2012 року ОСОБА_5 перебував на лікуванні, йому було проведено операцію та післяопераційний період пройшов без ускладнень.

Згідно ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

При докладному дослідженні усіх матеріалів справи, суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із наслідків хвороби - двобічної сенсоневральної глухоти, визнання ОСОБА_5 інвалідом ІІІ групи, із індивідуальної програми реабілітації інваліда, у останнього наявна тяжка хвороба.

Як пояснив ФОП ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, договір банківського обслуговування він укладав під впливом цієї тяжкої для себе обставини, а за її відсутності він не вчиняв би його взагалі. З пояснень відповідача за первісним позовом вбачається, що кредитних зобов'язань до укладення спірного Договору останній не мав з жодною банківською установою, а протилежного судом не встановлено.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача (позивача за зустрічним позовом), перевіривши їх відповідними доказами, приходить до висновку, що на момент укладення Договору банківського обслуговування від 01.03.2011 року у відповідача за первісним позовом була наявна тяжка обставина в сім'ї - хвороба сина ОСОБА_5 і у нього була необхідність в отриманні кредитних коштів для його лікування та утримання сім'ї.

Колегія суддів вважає, що докази подані на підтвердження хвороби сина відповідача ФОП ОСОБА_2 дають підстави для визнання Договору банківського обслуговування від 01.03.2011 року недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи

Таким чином, суд повністю задовольняє позовні вимоги зустрічного позову, а позовні вимоги первісного позову публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - частково.

Як прослідковується з розрахунку ціни позову поданого позивачем за первісним позовом, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 за період дії договору сплатив 5725,32 грн. в якості процентів, пені та комісійної винагороди банку, які суд вважає можливим зараховувати в якості погашення суми основного боргу за кредитом. Таким чином, до стягнення на користь банку підлягають 2943,98 грн. заборгованості (8669,30 грн. - 5725,32 грн.)

Згідно статей 33, 42 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 14.03.14р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 04 березня 2014 року у справі №903/1311/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/1311/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.