Рішення № 38822152, 12.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4386/14

12.05.14

За позовом Спільного українсько – німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою

відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місан»

про стягнення 46 839,91 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача: не з’явивися

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ ПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 44 701,58 грн. основного боргу, 593,98 грн. 5% річних, 1 544,35 грн. пені, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 було порушено провадження у справі № 910/4386/14, розгляд справи було призначено на 14.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 розгляд справи відкладено до 12.05.2014.

В судове засідання 12.05.2014 сторони своїх представників не направили. Про проведення судових засідань, зокрема і 12.05.2014, повідомлялись належним чином за адресою юридичного місцезнаходження. Суд зазначає про те, що ні позивач, ні відповідач не були обмежені в своїх процесуальних правах надати документи, які на їх думку є необхідними для вирішення спору, через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

До того ж, в судовому засіданні 14.04.2014 був присутній представник позивача, який надав суду пояснення по суті спору.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем, всупереч умов договору поставки № 8422 від 12.11.2013 не було оплачено у повному обсязі та у визначений договором строк отриманий товар, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 44 701,58 грн. Також, за прострочення оплати отриманого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 593,98 грн. 5% річних та 1 544,35 грн. пені з посиланням на пункт 5.1 укладеного між сторонами договору.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2013 між позивачем – Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком» , як постачальником, та відповідачем – ТОВ «Місан», як покупцем, було укладено договір поставки № 0422, за умовами якого позивач зобов’язався передати (поставити) у власність відповідача у визначені в узгодженій сторонами заявці на кожну поставку строки покупцеві товар, а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити його вартість (п. 1.1), конкретний асортимент, кількість і вартість товару вказуються в накладних на товар, які після оформлення є невід’ємною частиною договору (п. 1.2), датою поставки вважається дата прийняття товару покупцем (п. 2.2), остаточно загальна кількість товарів, асортимент, ціна при кожній поставці узгоджуються у видатковій накладній, незалежно від факту підписання між сторонами специфікації (п. 3.3), покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок постачальника в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21 доби від дати приймання товару (п. 4.3), покупець у випадку прострочення виконання оплати, сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням 5% річних від простроченої суми (п. 5.1).

Згідно з видатковими накладними до договору поставки № 8422 від 12.11.2013, а саме: № ЗУ028163 від 14.11.2013 на суму 15 869,16 грн., № ЗУ 028338 від 15.11.2013 на суму 1 420,32 грн., № ЗУ 028342 від 15.11.2013 на суму 8 012,10 грн., № ЗУ 028446 від 16.11.2013 на суму 99 000,00 грн., які підписані представниками сторін та посвідчені печатками, позивачем, як постачальником, було поставлено, а відповідачем, як покупцем, прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 124 301,58 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару, а саме: 15.11.2013 сплачено 79 600,00 грн., про що позивачем подано довідку про рух коштів за рахунком.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем не було погашено заборгованість по договору поставки № 8422 від 12.11.2013 в сумі 44 701,58 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що згідно умов договору поставки № 8422 від 12.11.2013 позивачем, як постачальником, було поставлено, а відповідачем, як покупцем прийнято товар загалом на суму 124 301,58 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними та посвідченими печатками сторін видатковими накладними на вказану суму.

Проте, відповідачем, всупереч п. 4.3 договору поставки № 8422 від 12.11.2013, у визначений строк (не пізніше 21 доби від дати приймання товару) не було здійснено у повному обсязі оплату за отриманий товар, а здійснено лише його часткову оплату в сумі 79 600,00 грн., внаслідок чого у відповідача наявна непогашена заборгованість в сумі 44 701,58 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов’язань щодо оплати у повному обсязі поставленого йому позивачем товару за договором поставки № 8422 від 12.11.2013 – не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 8422 від 12.11.2013, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором поставки № 8422 від 12.11.2013 в розмірі 44 701,58 грн., суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, в сумі 44 701,58 грн.

Крім того, за прострочення оплати отриманого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 593,98 грн. 5% річних та 1 544,35 грн. пені.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов?язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов?язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону. А оскільки умовами договору поставки № 8422 від 12.11.2013 між позивачем та відповідачем не встановлено відповідальності будь-якої з сторін зобов’язання у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, яке виникло внаслідок виконання наведеного правочину, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 1 544,35 грн. пені не є законною, і задоволенню не підлягає.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 5.1 договору поставки № 8422 від 12.11.2013, покупець у випадку прострочення виконання оплати, сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням 5% річних від простроченої суми

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем, всупереч п. 4.3 договору поставки № 8422 від 12.11.2013, у визначений строк (не пізніше 21 доби від дати приймання товару) не було здійснено у повному обсязі оплату за отриманий товар, а здійснено лише його часткову оплату в сумі 79 600,00 грн., внаслідок чого у відповідача наявна непогашена заборгованість в сумі 44 701,58 грн., а отже, відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов’язання з повної оплати поставленого позивачем товару, що згідно з вимогами статті 625 Цивільного кодексу України є підставою для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язання у вигляді 5% річних.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5% річних, розмір яких узгоджено сторонами в п. 5.1 наведеного договору, - є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5% річних за період прострочення з 07.12.2013 по 13.03.2014 в сумі 593,98 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з таким щодо сум, строків та ставок нарахувань, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5% річних в сумі 593,98 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг в розмірі 44 701,58 грн., 5 % річних – в сумі 593,98 грн. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місан» (код ЄДРПОУ 38744597; місцезнаходження: 01032 м.Київ, вул.. Льва Толстого, 25) на користь Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14364757, місцезнаходження: 04053 м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9) основний борг в розмірі 44 701 (сорок чотири тисячі сімсот одна) грн. 58 коп., 5% річних в сумі 593 (п’ятсот дев’яносто три) грн.. 98 коп., а також 1 766 (одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн.. 76 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення складено: 19.05.2014.

Суддя О.М.Спичак