Ухвала суду № 38820393, 28.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2014 р. м. Київ К/800/6067/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Лосєв А.М. Рибченко А.О.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Гордєєв А.А.,відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р.

у справі №821/1860/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 р. задоволено позовні вимоги, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 р. №0003222200.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. скасовано рішення суду першої інстанції на прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Скрап-Мет» за період з 01.12.2010 р. по 30.10.2012 р., про що складено акт від 15.04.2013 р. №2258/15-4/30667065, яким встановлено порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 7 659 564,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 р. №0003222200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 11 489 346,00 грн., з яких 7 659 564,00 грн. за основним платежем та 3 829 782,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Скрап-Мет» за нікчемним правочином.

Крім того, за висновками податкового органу, у ТОВ «Скрап-Мет» відсутні необхідні умови для здійснення, господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про те, що господарські операції останнього не є господарською діяльністю підприємства у розумінні п.п. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України.

Проте, такі висновки податкового органу, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, є передчасними та помилковими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Скрап-Мет», з яким було укладено договори поставки брухту алюмінію від 04.01.2011 р. №П-1/11 та від 01.03.2011 р. № П-7/11.

За вказаними договорам позивач придбав у ТОВ «Скрап-Мет» брухт алюмінію на загальну суму 33 428 731,65 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Транспортування брухту кольорового металу та вантажні роботи проводилися за рахунок позивача автопідприємством ТОВ «Южспецсплав», про що свідчать товарно-транспортні накладні.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Скрап-Мет» за придбаний брухт кольорового металу проводились у безготівковій формі, про що свідчать виписки банку за період з 01.01.2011 р. по 01.03.2012 р. та згідно з якими позивачем перераховано 33 428 731,65 грн.

Крім того, на підтвердження реального отримання позивачем від вказаного контрагента брухту алюмінію позивачем були надані підтверджуючі документи щодо оприбуткування, використання у господарській діяльності та подальшої реалізації готової продукції, зокрема, акти приймання брухту та відходів кольорових металів, посвідчення про радіаційну і вибухову безпеку брухту і відходів кольорових металів і сплавів, наданих ТОВ «Скрап-Мет», паспорти якості товару, оборотно-сальдові відомості по рахунку 63.1 по вказаному контрагенту, матеріальні звіти щодо кількості переробленої сировини та залишку на початок та кінець періоду, акти використання матеріалів, лімітні карти на видачу матеріалів зі складу, виробничі звіти, акти переробки, акти шихтових матеріалів, акти приймання - передачі сировини, зовнішньоекономічні контракти на поставку вторинного алюмінієвого сплаву зі специфікаціями, реєстр вантажно-митних декларацій.

Так, у відповідності до приписів п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаного контрагента, та у зв'язку з оплатою цьому підприємству вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Крім того, висновок податкового органу про те, що відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, свідчить про відсутність у позивача права на формування складу валових витрат по господарським операціям з вказаним контрагентом є помилковим з огляду на те, що податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше

Отже, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ «Скрап-Мет».

Крім того, доводи податкового органу, що порушена кримінальна справа відносно посадових осіб ТОВ «Скрап-Мет» є підтвердженням фіктивності спірних господарських операцій також аргументовано були відхилені судом першої інстанції, оскільки кримінальна справа порушена за фактом підробки документів ТОВ «Скрап-Мет» та не має жодного відношення до господарської діяльності позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для його скасування.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод» задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. у справі №821/1860/13-а скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 р. у справі №821/1860/13-а залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Рибченко А.О.