Рішення № 38818578, 20.05.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.14р. Справа № 904/1764/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м. Нікополь, Дніпропетровська область

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком", м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості за договорами поставки в сумі 5 936 604 грн. 73 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: Пильченко А.О., дов. №б/н від 07.03.2014 року;

від відповідача: Кузниченко Д.Л., дов. №182 від 01.11.2013 року;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (далі-Відповідач), за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком" (далі-Третя особа) про стягнення заборгованості за договорами поставки в сумі 5 566 763 грн. 02 коп. - основного боргу, 300 583 грн. 75 коп. - пені, 69 257 грн. 96 коп. - 3% річних на підставі Договору факторингу №2 від 10.12.2013 року. Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати по сплаті судового збору та судові витрати за послуги адвоката в сумі 400 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем перед Третьою особою умов Договорів поставки №14 від 05.01.2011 року (том 1, а.с. 14-15), №ТФ1117 від 24.11.2011 року (том 1, а.с. 188-189), №840 від 09.08.2011 року (том 1, а.с. 203-204) та невиконанням Відповідачем зобов'язання перед Позивачем, яке виникло внаслідок укладення між Позивачем та Третьою особою Договору факторингу №2 від 10.12.2013 року (том 1, а.с.228-232), за яким Третя особа відступила Позивачу права грошової вимоги за вищезазначеними Договорами поставки №14 від 05.01.2011 року, №ТФ1117 від 24.11.2011 року, №840 від 09.08.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2014 року залучено до участі у справі Третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком".

15.05.2014 року Позивач направив на адресу господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" 5 566 763 грн. 02 коп. - основного боргу, 576 793 грн. 84 коп. - пені, 133 430 грн. 60 коп. - 3% річних та стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати по сплаті судового збору та судові витрати за послуги адвоката в сумі 400 000 грн. 00 коп.

15.05.2014 року Відповідач направив на адресу господарського суду кілька клопотань про зупинення провадження у справі, про повернення позовної заяви без розгляду, про витребування у Позивача додаткових доказів в обґрунтування позовних вимог.

Також 15.05.2014 року Відповідач направив на адресу господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд визнати недійсним договір факторингу №2 від 10.12.2013 року та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

20.05.2014 року Позивач направив на адресу господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" 5 566 763 грн. 02 коп. - основного боргу, 361 013 грн. 33 коп. - пені, 132 456 грн. 69 коп. - 3% річних за період 07.06.2013 року по 19.05.2014 року та за період 07.06.2013 року по 19.05.2014 року відповідно, а також стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати по сплаті судового збору та судові витрати за послуги адвоката в сумі 400 000 грн. 00 коп.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання з'явився, з урахуванням відзиву на позов просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, 20.05.2014 року направила на адресу суду свої пояснення відповідно до яких підтверджує викладені в позовній заяві обставини, позов підтримує у повному обсязі. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Третьої особи, оскільки остання повідомлена про час та місце судового засідання належним, а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

З 19.05.2014 року по 20.05.2014 року у справі оголошувалась перерва.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника Позивача та Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" (далі-Постачальник) був укладений Договір поставки №14 (далі-Договір №14) (том 1, а.с. 14-15), відповідно до пункту 1.1. якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю продукцію, яка іменується в подальшому товар, а Покупець прийняти та сплатити цей товар, асортимент, кількість, якісні показники та ціна якого зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до Договору та є невід'ємними його частинами.

Згідно з пунктом 2.1. Договору №14, ціна товару зазначається в Специфікації. Кожну партію товару супроводжує окрема Специфікація.

Зазначена в Специфікації ціна визначена з урахуванням базисних умов поставки "СРТ, склад Покупця" (Інкотермс в редакції 2010р.)" (п. 2.2 Договору №14).

Відповідно до пункту 2.3. Договору №14, орієнтована сума Договору складає суму всіх Специфікацій. Ціна на поставлену продукцію, зазначена в Специфікації, залишається незмінною протягом всього строку дії Договору (п. 2.5 Договору №14).

Розрахунки здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника на наступних умовах: 100% вартості партії товар перераховується протягом 80-ти календарних днів з моменту поставки товару та надання постачальником документів, вказаних в пункту 3.3 Договору №14 (п. 5.1 Договору №14).

Згідно з пунктом 10.1 Договору №14, він діє з 07.01.2011 року по 31.12.2011 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від повного виконання своїх зобов'язань за Договором, а також від сплати штрафних санкції за порушення, які мали місце під час дії Договору.

Специфікаціями до Договору №14, а саме: №5, №6, №7, №8 (том 1, а.с. 16-19) сторони продовжили термін дії вказаного договору до 31.12.2014 року.

Як вказує Позивач, на виконання умов Договору №14, Третьою особою Відповідачу було поставлено товар, погоджений специфікаціями №5, №6, №7, №8 на загальну суму 5 883 375 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними, Актами прийому-передачі товару, рахунками-фактурами, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та довіреностями на отримання цінностей (том 1 а.с. 20-160).

Специфікаціями №6, №7, №8 до Договору №14 передбачено 100% оплату товару протягом 75 календарних днів з моменту його поставки, а за специфікацією №5 у зв'язку з не визначенням вказаного строку оплати, сторони повинні були керуватись умовами Договору, а саме п. 5.1., яким визначено, що 100% вартості партії товару перераховується протягом 80-ти календарних днів з моменту поставки товару та надання постачальником документів, вказаних в пункту 3.3 Договору №14.

Як вбачається з позовної заяви, Відповідач за поставлений товар та надані згідно Договору №14 послуги розрахувався частково, сплативши 31.05.13р. суму в розмірі 20 782 грн. 94 коп., 01.11.13р. суму в розмірі 268 745 грн. 00 коп. та 06.12.2013 року суму в розмірі 72 162 грн. 64 коп., всього 361 690 грн. 58 коп., що підтверджується банківськими виписками ПАТ "Банк Кредит Дніпро" від 01.11.13року та 06.12.2013 року, а також Актом звірки розрахунків Відповідача та Третьої особи станом на 06.12.2013 року з призначенням платежу: "за диски та пили згідно Договору №14 від 05.01.2011 року рах. № СФ-0113 від 18.03.2013 року" (том 1 а.с. 22), який відноситься до видаткової накладної № РН-0104 від 18.03.2013 року (том 1 а.с. 20) та "за диски та пили згідно Договору №14 від 05.01.2011 року рах. № СФ-0124 від 25.03.2013 року" (том 1 а.с. 25), який відноситься до видаткової накладної № РН-0111 від 25.03.2013 року (том 1 а.с. 23), таким чином розмір заборгованості Відповідача перед Третьою особою, як вказує Позивач за Договором №14 станом на час розгляду справи становить суму в розмірі 5 521 685 грн. 02 коп., доказів сплати якої сторонами суду не надано.

09.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" (далі-Постачальник) був укладений Договір №840 поставки товару (далі-Договір №840) (том 1, а.с.203-204), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, в подальшому іменовану товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до Договору та є невід'ємними його частинами.

Згідно пункту 2.1. Договору №840, ціна товару, що поставляється, визначається в гривні та вказана в Специфікаціях до Договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

Ціна товару визначена з урахуванням умов поставки (згідно Інкотермс 2000), передбачених відповідною Специфікацією до Договору. (п. 2.2 Договору №840).

Ціна товару, зазначена в додатках до Договору, є фіксованою та не підлягає збільшенню. (п.2.3. Договору №840).

Відповідно до пункту 2.4. Договору №840, сума Договору складає 21 744 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Покупець здійснює розрахунок за Договором на умовах викладених в Специфікаціях доданих до Договору. При проведенні розрахунків за Договором сторони зобов'язуються при заповненні платіжних документів зазначати номер та дату Договору, номер додатку, по якому здійснюється платіж (п. 4.2. Договору).

Згідно з пунктом 10.1 Договору №840, він вступає в силу з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2011 року, а в частині невиконаних зобов'язань за Договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як вказує Позивач, на виконання умов Договору №840 Третьою особою Відповідачу було поставлено товар, погоджений специфікаціями №23, №24, №25, №26, №27, №28, №29, №30, №31 (том 1 а.с. 205-213) на загальну суму 27 486 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання цінностей. (том 1 а.с. 214-221).

Специфікаціями №23, №25, №27, №28, №29 до Договору №840 передбачена оплата товару протягом 60 календарних днів з моменту його поставки та надання Постачальником рахунку.

Специфікацією №26 до Договору №840 передбачена оплата товару протягом 45 банківських днів з моменту його поставки та надання Постачальником рахунку.

Специфікаціями №24, №30, №31 до Договору №840 передбачена оплата товару протягом 63 календарних днів з моменту його поставки та надання Постачальником рахунку.

Як вбачається з позовної заяви, Відповідач за поставлений товар згідно Договору №840 послуги розрахувався частково, сплативши суму в розмірі 3 708 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою АТ "МегаБанк" від 27.09.2013 року, а також Актом звірки розрахунків Відповідача та Третьої особи станом на 06.12.2013 року з призначенням платежу: "за запчастини механічного обладнання згідно Договору №840 від 09.08.2011 року рах. № СФ-0206 від 16.05.2013 року", який відноситься до видаткової накладної № РН-0186 від 16.05.2013 року, таким чином розмір заборгованості Відповідача перед Третьою особою, як вказує Позивач за Договором №840 станом на час розгляду справи становить суму в розмірі 23 778 грн. 00 коп., доказів сплати якої сторонами суду не надано.

24.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" (далі-Постачальник) був укладений Договір ТФ №1117 поставки товару (далі-Договір №1117), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, в подальшому іменовану товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умова та строки поставки товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до Договору та є невід'ємними його частинами.

Згідно з пунктом 2.1 Договору №1117, ціна товару, що поставляється за Договором, визначається в гривні та вказана в Специфікаціях, доданих до Договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

Ціна товару визначена з урахуванням умов поставки (згідно Інкотермс 2000), передбачених відповідною специфікацією до Договору. (п. 2.2 Договору №1117).

Ціна товару, вказана в додатках до Договору, є фіксованою та не підлягає збільшенню. (п.2.3 Договору №1117).

Відповідно до пункту 2.4 Договору №1117, сума Договору дорівнює сумі Специфікацій, але не більше 500 000 грн. 00 коп.

Пунктом 4.1 Договору №1117 передбачено, що порядок та умови розрахунків зазначається в Специфікаціях до Договору При здійсненні розрахунків за Договором сторони зобов'язуються при заповнення платіжних документів вказувати номер та дату Договору, номер додатку, за ким здійснюється платіж. (п. 4.2 Договору №1117).

Згідно з пунктом 10.1 Договору №1117, він вступає в силу з моменту його фактичного підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2012 року, а в частині невиконання зобов'язань за Договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як вказує Позивач, на виконання умов Договору №1117 Третьою особою Відповідачу було поставлено товар, погоджений специфікаціями №17, №18, №20, №21, №22, №23, №24 (том 1 а.с. 190-196) на загальну суму 21 300 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними, Актами прийому-передачі товару (том 1 а.с. 197-201).

Специфікацією №17 до Договору №1117 передбачено 100% оплату товару протягом 90 календарних днів з моменту його поставки та наданням Продавцем рахунку.

Специфікацією №18 до Договору №1117 передбачено 100% оплату товару протягом 45 банківських днів з моменту його поставки та наданням Продавцем рахунку.

Специфікацією №20 до Договору №1117 передбачено 100% оплату товару протягом 45 банківських днів з моменту його поставки та наданням Продавцем рахунку.

Специфікацією №21 до Договору №1117 передбачено 100% оплату товару позиція №1 протягом 45 банківських днів, позиції №2-6 протягом 90 календарних днів з моменту його поставки та наданням Продавцем рахунку.

Специфікацією №22 до Договору №1117 передбачено 100% оплату товару протягом 45 банківських днів з моменту його поставки та наданням Продавцем рахунку.

Специфікацією №23 до Договору №1117 передбачено 100% оплату товару протягом 45 банківських днів з моменту його поставки та наданням Продавцем рахунку.

Специфікацією №24 до Договору №1117 передбачено 100% оплату товару позиції №1-3 протягом 45 банківських днів, позиція №4 протягом 60 календарних днів з моменту його поставки та наданням Продавцем рахунку.

Як вбачається з позову, Відповідач за поставлений товар згідно Договору №1117 не розрахувався, отже розмір заборгованості Відповідача перед Третьою особою, як вказує Позивач за Договором №1117 станом на час розгляду справи становить суму в розмірі 21 300 грн. 00 коп., доказів сплати якої сторонами суду також не надано.

Станом на 06.12.13р., між Відповідачем та Третьою особою був підписаний та скріплений печатками сторін Акт звірки взаєморозрахунків з якого також вбачається наявність заборгованості Відповідача перед Третьою особою на суму 5 843 027 грн. 71 коп. (том 1 а.с.223-227).

У подальшому, як вказує Позивач та не заперечується Відповідачем, останнім 06.12.13р. погашена Позивачу заборгованість по вказаним вище Договорам в сумі у розмірі 1 000 000 грн. 00 коп., та відповідно залишок заборгованості по ним становив 5 743 027 грн. 71 коп.

10.12.2013 року між Позивачем по справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест" (далі-Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" (далі-Клієнт) був укладений Договір факторингу №2 (далі-Договір факторингу), відповідно до пункту 1.1. якого Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає і зобов'язується оплатити Клієнтові, усі права грошової вимоги, що виникли у Клієнта:

- з Договору поставки №14 від 05.01.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб";

- з Договору поставки товару ТФ №1117 від 24.11.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб";

- з Договору поставки товару №840 від 09.08.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (далі-Основний договір або Договори поставки).

В силу Договору факторингу Фактор займає місце Клієнта як кредитора у всіх зобов'язаннях, що виникли із Договорів поставки відносно усіх прав Клієнта, у тому числі права одержання від Боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок, штрафу, пені, відшкодування збитків та інфляційних втрат тощо у повному обсязі. (п. 1.3 Договору факторингу).

Клієнт відступив Фактору, а Фактор прийняв всі права грошової вимоги до Боржника за зобов'язаннями зі сплати всіх боргів та сум інфляційної різниці по Договорам поставки і які можуть виникнути по Договорам поставки у майбутньому. (п. 1.4 Договору факторингу).

Пунктом 1.5 Договору факторингу передбачена характеристика права грошової вимоги, переданого Фактору Клієнтом за Договором факторингу, а саме сума основного боргу 5 743 027 грн. 71 коп., у тому числі:

а) сума основного боргу - 5 743 027 грн. 71 коп.;

б) сума відсотків (за комерційний кредит) - всі суми відсотків, нарахованих за Договорами поставки відповідно до чинного законодавства України;

в) сума неустойки - всі суми неустойки, нарахованих за Договором поставки відповідно до чинного законодавства України;

г) усі інші суми права грошової вимоги до Боржника, що виникли на підставі Договорів поставки.

Фактор набуває права грошової вимоги до Боржника, відповідно до Договорів поставки, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" після повної оплати Клієнту грошових коштів згідно пункту 4 Договору факторингу на його поточний рахунок (п. 1.7. Договору факторингу).

Відповідно до пункту 2.2 Договору факторингу, не пізніше п'яти робочих днів після набуття чинності Договором факторингу Клієнт зобов'язаний сповістити Боржника про укладення Договору факторингу і повідомити, що платіж на користь Фактора є належним, шляхом направлення повідомлення, в якому зазначити суму грошової вимоги, яка підлягає виконанню та Фактора, якому має бути здійснений платіж.

За передачу права грошової вимоги до Боржника за Договорами поставки Фактор сплачує 4 594 422 грн. 16 коп. (п. 4.1 Договору факторингу).

Пунктом 4.2 Договору факторингу передбачено, що Фактор зобов'язується протягом 3 банківських днів після набуття чинності Договором факторингу перерахувати платіжним дорученням на поточний банківський рахунок Клієнти грошову суму, визначену в п. 4.1 Договору факторингу. Сторона встановили, що винагорода Фактора за надання послуг факторингу за Договором складає 1 000 грн. 00 коп. (п. 4.3 Договору факторингу).

Згідно з пунктом 6.1 Договору факторингу він набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014 року.

На виконання умов Договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком" 11.12.2013 року отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест" суму в розмірі 4 594 422 грн. 16 коп., що підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача. (том 1 а.с. 233).

11.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" повідомлення №507 від 11.12.2013 року про виконання грошових зобов'язань за Договорами поставки, в якому була визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий Фактор, якому має бути здійснений платіж. (том 1 а.с. 234, 235).

Звертаючись до суду з позовними вимогами в частині стягнення суми основного зобов»язання, Позивач взяв до уваги те, що за 9-ю видатковими накладними (рахунками-фактурами, довіреностями) (том 1 а.с. 161-187) на суму 176 264 грн. 69 коп. за якими товар Відповідачем отримано, строк оплати згідно умов визначених специфікаціями не настав.

Всього заборгованість Відповідача перед Третьою особою за Договорами поставки товару №14 від 05.01.2011 року, №840 від 09.08.2011 року та №1117 від 24.11.2011 року становить суму в розмірі 5 566 763 грн. 02 коп., яку він і просить стягнути з Відповідача на підставі Договору факторингу №2.

На час розгляду справи доказів сплати вказаної вище заборгованості сторонами суду не надано.

Розглядаючи вказані позовні вимоги необхідно вказати на наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями ст. 1077 Цивільного кодекс України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другій стороні (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Частиною 1 статті 1080 Цивільного кодексу України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Поняття факторингу, як фінансування під відступлення права грошової вимоги, визначається також Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про податок на додану вартість", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг віднесений до переліку фінансових послуг. Розділом 6 цього Закону, встановлено обов'язковість ліцензування діяльності фінансових установ.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 5 зазначеного Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Право на надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест" факторингових послуг підтверджується свідоцтвом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ФК №437 від 19.11.2013 року, відповідно до якого Позивача зареєстровано як фінансову установу. (том 1 а.с. 243).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком" відступивши Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест" право вимоги за Договором факторингу фактично передало таке право вимоги за Договорами поставки, укладеними між Третьою особою та Відповідачем, Позивачу з подальшим правом останнього вимагати від Відповідача стягнення сум основного боргу за Договорами поставки, а також усіх нарахованих на суму боргу штрафних санкцій.

Як вказувалось вище, Позивач, після отримання права вимоги за Договором факторингу, просить суд стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за Договорами поставки в сумі 5 566 763 грн. 02 коп., доказів сплати якої на час розгляду справи сторонами суду не надано.

Перевіривши надані сторонами докази, суд частково не погоджується з Позивачем в частині стягнення з Відповідача вказаної вище суми.

Так, за видатковою накладною №РН-0168 від 25.04.2013 року на суму 384 грн. 00 коп. (том 1 а.с. 52) за якою вказано про отримання Відповідачем товару у вигляді "Заклепки" 4,5х10,4 мм. 200 шт., суд встановив, що вказаний товар не має ніякого відношення до Договорів поставки товару №14 від 05.01.2011 року, №840 від 09.08.2011 року та №1117 від 24.11.2011 року, так як вказаний товар не визначений будь-якою специфікацією до вказаних вище Договорів. Теж саме стосується і товару за видатковою накладною №РН-0381 від 07.11.2013 року на суму 2 100 грн. 00 коп. (том 1 а.с. 220) за якою вказано про отримання Відповідачем товару у вигляді "Вал шліцьовий 6Г.300.064" 2 шт.

Безпідставним також суд вважає стягнення з Відповідача сум заборгованості за Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 31.05.13 року на суму 8 800 грн. 00 коп. та № ОУ-0000002 від 31.05.13 року на суму 960 грн. 00 коп. (том 1 а.с. 85, 87) так як вказані Акти також не мають ніякого відношення до Договорів поставки товару №14 від 05.01.11 року, №840 від 09.08.11 року та №1117 від 24.11.11 року.

Отже, вважаючи на те, що всі інші видаткові накладні, Акти прийому-передачі товару та рахунки-фактури не мають посилання на конкретний Договір поставки, але як встановлено судом вихідні данні товару, які вказані в них чітко співпадають з товаром вказаним в специфікаціях до кожного окремого Договору, часткову оплату Відповідача по рахункам, які відносяться до конкретних видаткових накладних з посиланням в призначеннях платежу на відповідний Договір поставки товару, згоду Відповідача стосовно поставки товару по вказаним вище Договорам поставки то вказані обставини вказують та підтверджують факт поставки товару в рамках саме Договорів поставки товару №14 від 05.01.2011 року, №840 від 09.08.2011 року та №1117 від 24.11.2011 року між Відповідачем та Третьою особою, але крім вказаних вище видаткових накладних та Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Таким чином, сума яка може бути предметом розгляду позовних вимог Позивача за даним позовом, є сума у розмірі 5 554 519 грн. 02 коп. (5 566 763 грн. 02 коп. - 12 244 грн. 00 коп.) решта суми у розмірі 12 244 грн. 00 коп. є не доведеною та такою що задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до умов Договорів поставки та Договору факторингу Позивач розрахував (останній розрахунок у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 20.05.2014 року) та просить стягнути з Відповідача на свою користь пеню та 3% річних від суми основного боргу.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.3 Договору №14 передбачено, що при недодержанні строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування, від вартості товару, строк оплати якого порушено, за кожен день прострочки платежу.

Пунктом 7.5 Договору №1117 передбачено, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Пунктом 7.5 Договору №840 передбачено, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Розмір пені, розрахований Позивачем від суми основного зобов'язання (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.05.2014 року та з урахуванням вимог встановлених п.6 ст. 232 ГК України) за період з 07.06.2013 року по 19.05.2014 року та становить суму в розмірі 361 013 грн. 33 коп.

Перевіривши вказаний розрахунок (з урахуванням специфікацій (строків оплати) за кожним окремим Договором поставки, суд частково не погоджується з вказаним розрахунком, так як вказаний розрахунок зроблено з урахуванням видаткових накладних та Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які відношення до вказаних вище Договорів поставки не мають, та відповідно різниця пені, яка нарахована за ними у сумі 760 грн. 01 коп. задоволенню не підлягає. Сума пені, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню є сума у розмірі 360 253 грн. 32 коп.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Розрахований Позивачем розмір 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.05.2014 року) за період з 07.06.2013 року по 19.05.2013 року складає суму в розмірі 132 456 грн. 69 коп.

Перевіривши вказаний розрахунок (з урахуванням специфікацій (строків оплати) за кожним окремим Договором поставки, суд також частково не погоджується з вказаним розрахунком, так як вказаний розрахунок зроблено з урахуванням видаткових накладних та Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які відношення до вказаних вище Договорів поставки не мають, та відповідно різниця 3% річних, яка нарахована за ними у сумі 250 грн. 34 коп. задоволенню не підлягає.

Залишок суми 3% річних за вказаний вище період у розмірі 132 206 грн. 35 коп. Позивачем розрахований не вірно, але він є меншим ніж розрахований судом та відповідно підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню частково з стягненням з Відповідача на користь Позивача 5 554 519 грн. 02 коп. - основного боргу, 360 253 грн. 32 коп. - пені, 132 206 грн. 35 коп. - 3% річних, в решті позовних вимог слід відмовити.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь витрати на оплату послуг адвоката в сумі 400 000 грн. 00 коп.

Вказані вимоги Позивач обґрунтовує укладеним між ним (далі-Клієнт) та Адвокатом ОСОБА_6 (далі-Адвокат) Договором про надання правової допомоги адвокатом №0811 від 08.01.2014 року (далі-Договір №0811), відповідно до пункту 1.1 якого, Адвокат зобов'язується надати правову допомогу Клієнту по супроводу господарського спору за позовом Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" про стягнення заборгованості, що виникла на підставі Договорів поставки товару №14 від 05.01.2011 року, №840 від 09.08.2011 року та №1117 від 24.11.2011 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком", право грошової вимоги якої виникло у Клієнта на підставі Договору факторингу №2, укладеного 10.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" та Клієнтом. (том 1 а.с. 244-245).

Пунктом 4.1 Договору №0811 передбачено, що вартість послуг Адвоката складає 400 000 грн. 00 коп. буз ПДВ. Оплата послуг Адвоката здійснюється на умовах 100% попередньої оплати. (п. 4.2 Договору №0811).

Позивачем на виконання умов Договору №0811 було здійснене перерахування Адвокату грошових коштів в сумі 400 000 грн. 00 коп. в рахунок 100% попередньої оплати за послуги, що підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача, який міститься в матеріалах справи (том 2 а.с. 1).

За змістом статей 44 і 48 ГПК України сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у статті 6 цього Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", якою визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Статтею 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В контексті цих норм, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення. (Стаття 28 Правил адвокатської етики).

Документом, що підтверджує надання адвокатом послуг Позивачу, для об'єктивного визначення розміру суми, що може бути віднесена до складу судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України - є Акт виконаних робіт (послуг), якого Позивачем до позову не додано.

Таким чином, Позивачем до позовної заяви не додано належних в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів в підтвердження понесення ним витрат по сплаті наданих адвокатських послуг, передбачених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме Акту виконаних робіт (послуг), отже вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат по сплаті наданих адвокатських послуг задоволенню не підлягають.

15.05.2014 року Відповідач направив на адресу господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі. Обґрунтовуючи вказане клопотання Відповідач вказує про направлення ним до господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви з вимогами про визнання Договору факторингу №2 від 10.12.2013 року укладеного між Позивачем та Третьою особою недійсним.

Суд вважає вказане клопотання безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що вказане клопотання не підписано представником Відповідача, крім того відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/3123/14 від 13.05.2014 року, яка додана Відповідачем до матеріалів справи, позовні матеріали за вказаним вище позовом про визнання Договору факторингу №2 від 10.12.2013 року укладеного між Позивачем та Третьою особою недійсним направленні за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Вважаючи на те, що вказані позовні матеріали направлені до іншого суду, який у подальшому визначиться щодо можливості прийому та подальшому їх розгляду, суд вважає, що підстави для зупинення провадження у вказаній справі відсутні.

Також, 15.05.2014 року Відповідач направив на адресу господарського суду клопотання про повернення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши вказане клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення, так як питання про повернення позовної заяви без розгляду вирішується судом саме при прийнятті позовних матеріалів, а не під час розгляду справи по суті.

Крім того, 15.05.2014 року Відповідач направив на адресу господарського суду клопотання про витребування у Позивача додаткових доказів в обґрунтування позовних вимог, а саме витребувати від Позивача та Третьої особи пояснення та докази, які б могли підтвердити, що на час подання позовної заяви вимога про сплату пені та 3% річних була наявною, тобто такою за якою строк платежу настав, а також про витребування у Позивача та Третьої особи пояснень та доказів, які б могли підтвердити обставини стосовно поставки товару та відношення його до конкретного договору та специфікацій, а також питання стосовно отриманням Відповідачем від Третьої особи рахунків.

Розглянувши вказані клопотання, суд також не вбачає підстав для їх задоволення, так як питання, які викладені в клопотанні стосовно вимоги про сплату пені та 3% річних приведені як в позовних матеріалах Позивача так і в його розрахунку до позову. Інші питання, які ставить Відповідач, встановлені судом у судовому засіданні при оцінці всі наявних у справі доказів та умов договорів з застосуванням строків оплати визначених у кожній специфікації до кожного Договору.

Додатково, 15.05.2014 року Відповідач направив на адресу господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд на підставі ст.. 83 ГПК України визнати недійсним договір факторингу №2 від 10.12.2013 року та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Стосовно визнання недійсним договору факторингу №2 від 10.12.2013 року на підставі ст.83 ГПК України, суд роз'яснює Відповідачу, що вказані вимоги є правом господарського суду, а не обов'язком, крім того, як вказував вище сам Відповідач, ним вже подано до суду позов про визнання договору факторингу №2 від 10.12.2013 року недійсним.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників, 58, ЄДРПОУ 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест" (01103, м.Київ, бульвар Дружби Народів, 30-Б, ЄДРПОУ 38918602) 5 554 519 грн. 02 коп. - основного боргу, 360 253 грн. 32 коп. - пені, 132 206 грн. 35 коп. - 3% річних, 72 920 грн. 00 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

В задоволенні витрат по стягненню наданих адвокатських послуг в сумі 400 000 грн. 00 коп. - відмовити.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписано

20.05.2014р.