Ухвала суду № 38817572, 21.05.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"21" травня 2014 р. Справа № 817/764/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Ситая М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" квітня 2014 р. у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

СПД ОСОБА_5 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001211745 від 15.05.2012.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0001211745 від 15.05.2012 року.

Присуджено на користь позивача СПД ОСОБА_5 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що СПД ОСОБА_5 до перевірки не надано належних доказів реального вчинення операції постановки товару. Відсутні докази щодо перевезення цього товару, його зберігання, сертифікації та прийняття. Вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.09.2003 та перебуває на обліку в ДПІ ум. Рівному. Згідно свідоцтва НОМЕР_2 з 06.09.2010 року зареєстрований платником податку на додану вартість.

В період з 06.12.2011 по 12.12.2011 ДПІ у м.Рівному проведено документальну невиїзну перевірку СПД ОСОБА_5 з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ "Комплектспецтрейдмарк" за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт № 520/1745/НОМЕР_1 від 16.12.2011.

В результаті проведення перевірки встановлено, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, СДП ОСОБА_5 безпідставно віднесено до податкового кредиту за квітень 2011 року по безтоварним операціям з ТОВ "Комплектспецтрейдмарк" ПДВ в сумі 6905,62 грн.

За наслідками перевірки та рішення ДПС у Рівненській області від 03.04.2012 №4674/10-210/15 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001211745 від 15.05.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6906,62 грн., а саме: 6905,62 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що вимоги позивача є правомірними, а прийняте податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання і оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського облік} фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства.

Первинні документи - це документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Первинні документи мають бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Комплектспецтрейдмарк".

20 січня 2011 року між ТОВ "Комплектспецтрейдмарк" (Постачальник) та СПД ОСОБА_5 (Покупець) укладено договір поставки товару №1/53. На умовах даного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця торгово-технологічне обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Пунктом 3.2. даного договору встановлено, що факт передачі товару повністю в належному стані підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної (а.с.20-23).

Виконання зазначеного договору підтверджено податковими накладними №33 від 07.04.2011, №77 від 22.04.2011 та №79 від 22.04.2011 (а.с.30-32), видатковими накладними №РН-0000266 від 14.04.2011, №РН-0000287 від 22.04.2011, №РН-0000290 від 26.04.2011 (а.с.24,26,28).

Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками ( а.с. 33-34)

Встановлено, що первинні документи, надані СПД ОСОБА_5 відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив.

Відтак реальність господарських операцій підтверджено долученими до справи письмовими доказами.

Крім того, придбані у ТОВ "Комплектспецтрейдмарк" товарно-матеріальні цінності із відповідною націнкою були в подальшому реалізовані позивачем іншим контрагентам, а саме ТОВ "ПАСТА І БАСТА", ТОВ "Міура", ТОВ "Шоко Тайм", що підтверджується відповідними договорами поставки (а.с.35-36,40-47,51), видатковими накладним (а.с.37,48,52), довіреностями (а.с.38,49,53). За результатами даних операцій позивачем сформовано відповідні податкові зобов'язання з ціни продажу, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість (а.с.54-57).

Щодо нікчемності правочину.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки Бориспільської ОДПІ м. Борисполя №520/1745/НОМЕР_1 від 16.12.2011 є безпідставним, оскільки Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Жодних доказів того, що СПД ОСОБА_5 та/або ТОВ "Комплектспецтрейдмарк" під час укладання договору завідомо діяли всупереч інтересам держави і суспільства, що до позивача та/або посадових осіб ТОВ "Комплектспецтрейдмарк" постановлено вирок у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, відповідачем не надано.

Таким чином, посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання податкової вигоди, зокрема, права на формування податкового кредиту, є безпідставним.

Відповідач в силу вимог ст. 71 КАС України не довів правомірності прийнятого рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0001211745 від 15.05.2012, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" квітня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський

Є.М. Мацький

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" травня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

- ,