Вирок № 38817156, 19.05.2014, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1676/14-к

№ 1-кп/688/83/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Мозолюк Г.В.,

прокурора Конончука П.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка кримінальне провадження №12014240270000101 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новоукраїнка Кіровоградської області, проживаючого АДРЕСА_1, з вищою освітою, приватного підприємця, громадянина України, українця, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, запобіжний захід не обирався,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

29 січня 2014 року близько 09 години, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Опель Кадет» д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, в умовах ожеледиці, рухався по вул. Валі Котика м. Шепетівка в напрямку м. Славута.

Напроти приміщення магазину «Астра», що розташований по вул.В.Котика, 164 в м. Шепетівка, ОСОБА_1 не вибрав безпечної для руху швидкості та інтервалу, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, проявив необережність, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який перебігав проїзну частину дороги зліва направо по ходу руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої плечової кістки, закритого перелому правої малогомілкової кістки, закритого перелому латерального мищелка правої великогомілкової кістки, які призвели до жирової емболії та смерті. Згідно висновку судово-медичної експертизи №38 від 18 березня 2014 року вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за наслідками, які перебувають в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.

Невиконання ОСОБА_1 вимог п.п. 1.5, 2.3.(б), 12.1, 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України перебуває в прямому причинному зв'язку з вчиненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю. Суду показав, що 29 січня 2014 року близько 9 години керував автомобілем «Опель Кадет», рухаючись зі швидкістю 40 км/год по вул. Валі Котика м. Шепетівка в напрямку м. Славута, в умовах ожеледиці. Напроти приміщення магазину «Астра», за 25-30 м ОСОБА_1 побачив пішохода ОСОБА_5, який перебігав проїзну частину дороги зліва направо по ходу руху автомобіля. ОСОБА_1 застосував гальмування, однак наїзду уникнути не вдалося, в результаті чого пішохід отримав тілесні ушкодження, а транспортний засіб - механічні пошкодження. Також обвинувачений показав, що доставив ОСОБА_5 до лікарні, провідував його, а через 5 днів йому стало відомо про смерть останнього. Визнає, що не врахував дорожньої обстановки, погодних умов, не обрав безпечної швидкості руху, за якої можливо було б уникнути наїзду, розуміє та визнає, що смерть ОСОБА_5 сталася внаслідок тілесних ушкоджень, які останній отримав в результаті ДТП, в чому розкаюється. Вказує на те, що при житті ОСОБА_5 не мав до нього претензій, потерпілій шкода відшкодована.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 об'єктивно підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у справі доказів.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що 29 січня 2014 року дізналася, що її батько ОСОБА_5 знаходиться у лікарні. Зі слів батька та працівників міліції знає про те, що ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді численних переломів внаслідок ДТП біля магазину «Астра», однак, ОСОБА_1 винуватцем у цьому не вважав. ІНФОРМАЦІЯ_6 батько помер у лікарні від жирової емболії. На даний час претензій до ОСОБА_1 потерпіла не має, шкода їй відшкодована.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали, що в квітні 2014 року запрошувалися як поняті під час проведення слідчого експерименту. Вказали, що під час цієї слідчої дії ОСОБА_1 добровільно вказав місце наїзду на пішохода, розташування автомобіля в момент виникнення небезпеки.

Крім того, винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення об'єктивно підтверджується даними протоколу огляду місця події з фото-таблицями від 04.02.2014р., з яких вбачається місце вчинення злочину, саме те, на яке вказує обвинувачений, допитані свідки (а.п. 26-31); протоколом огляду транспортного засобу від 04.02.2014р. (а.п. 35-39), під час якого були виявлені механічні пошкодження з правої сторони автомобіля (на дверях, ліхтарі, крилі); протоколом слідчого експерименту від 08.04.2014р., під час якого ОСОБА_1 вказав місце наїзду на пішохода, розташування автомобіля в момент виникнення небезпеки (а.п.94-99); протоколом огляду трупа (а.п. 7-10).

Відповідно до висновку судово-медичного експерта №38 від 18 березня 2014 року, ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої плечової кістки, закритого перелому правої малогомілкової кістки, закритого перелому латерального мищелка правої великогомілкової кістки, які призвели до жирової емболії та смерті. Дані ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за наслідками, які перебувають в прямому причинному зв'язку із настанням смерті (а.п. 20-22).

Відповідно до додаткового висновку судово-медичного експерта №90 від 25 березня 2014 року, виникнення тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту чи при падінні на стаціонарний об'єкт є неможливим, виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження перебувають в прямому причинному зв'язку із настанням смерті (а.п. 65-67).

Відповідно до додаткового висновку судово-медичного експерта №99 від 26 березня 2014 року, виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупих твердих предметів, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за наслідками, оскільки призвели до настання смерті, є характерними для ДТП та могли виникнути при наїзді легковим автомобілем на пішохода. Смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_6 о 19-50 год. внаслідок поєднаної травми правої верхньої та нижньої кінцівок, що призвело до жирової емболії (а.п. 72-74).

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №145 А від 14 квітня 2014 року, водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до п.п. 12.3, 12.4 ПДР України та мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5 шляхом своєчасного застосування гальмування і зупинки автомобіля до лінії руху пішохода з моменту виникнення небезпеки (а.п. 104-107).

Такі висновки експертів узгоджуються із встановленими судом обставинами.

Отже, дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 подав суду заяву про застосування до нього п. в) ч. 1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році".

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про амністію у 2014 році" питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, ініціативою прокурора, органу дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарання, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.

Відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році", звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Судом встановлено, що обвинувачений має малолітню дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Шепетівського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області від 30 жовтня 2006 року. Батьківських прав позбавлений не був.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, належить до тяжкого злочину.

ОСОБА_1 раніше не судимий, згідно наданої характеристики за місцем проживання скарг від сусідів та мешканців не поступало (а.п. 133); на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття, відшкодування шкоди. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

ОСОБА_1 на день набрання чинності Законом України "Про амністію у 2014 році" має малолітнього сина (а.п. 130).

Обставини, передбачені ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", які б виключали можливість застосування амністії до обвинуваченого, судом не встановлені.

Враховуючи вищевикладене та наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд дійшов висновку призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, без позбавлення права керування транспортними засобами, звільнивши ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання.

Цивільний позов прокурора Шепетівської міжрайонної прокуратури слід задовольнити, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, згідно з ч.ч. 1,3 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Враховуючи те, що Шепетівська центральна районна лікарня перебуває у власності територіальної громади, суд дійшов висновку, що кошти на лікування потерпілого у сумі 961,54 грн. (а.п. 84) повинні бути стягнуті з обвинуваченого до бюджету територіальної громади.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого в порядку ст. 124 КПК України.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України. Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п."в" ст. 1, ст.ст. 4, 9 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, суд

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Згідно зі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік

ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року.

Цивільний позов прокурора Шепетівської міжрайонної прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління фінансів Шепетівської районної державної адміністрації для перерахування комунальному закладу Шепетівської районної ради «Шепетівська центральна районна лікарня» (р/р 35415003001623 в ГУДКСУ в Хмельницькій області, МФО 815013, код 02004812, отримувач Шепетівська ЦРЛ) витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_5 у сумі 961 грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати за проведення авто технічної експертизи у сумі 471 грн. 74 коп. в дохід держави.

Речовий доказ - автомобіль Опель Кадет» д.н. НОМЕР_1, що зберігається у ОСОБА_1 (а.п. 40-41), повернути ОСОБА_1.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя А.Ю. Цідик