Рішення № 38815702, 22.05.2014, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/1560/14-ц

2/303/1189/14

Номер рядка стат.звіту - 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Мошура Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Головне управління ДМС у Закарпатській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення та стягнення судових витрат,-

в с т а н о в и в:

В березні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири загальною площею 67,50 квадратних метрів, житловою площею 38,00 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKAWGK00000275 від 07.09.2006 року в розмірі 24183,94 доларів США. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з кредитним договором № MKAWGK00000275 від 07.09.2006 року, ЗАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 24000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.09.2021 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 07.09.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, згідно з умовами якого відповідач в забезпечення виконання умов кредитного договору передав позивачу в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 67,50 кв.м, житлова площа 38,00 кв.м., та яка належить йому на праві приватної власності на підставі договору від 07.09.2006 року. Банк свої зобов'язання за договором виконав повністю, надавши у розпорядження ОСОБА_2 суму кредитних коштів визначену договором. Однак ОСОБА_2 не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 24.02.2014 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 24183,94 доларів США, що складається з наступного: 17712,38 доларів США - заборгованість за кредитом; 4643,39 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 707,01 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1121,16 доларів США- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, які позивач просить стягнути шляхом звернення стягнення на будинок Крім того, просить виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися за невідомих причин. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку ст. 74 ЦПК України. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило. Причини своєї неявки відповідачі суду не повідомили. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та за згодою позивача відповідно до ст.ст. 224, 225, 226 ЦПК України ухвалити заочне рішення.

Представник третьої особи Головного управління ДМС України в Закарпатській області будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.ст. 215, 225, 226 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до кредитного договору № MKAWGK00000275 від 07.09.2006 року, ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 24000 доларів США і зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.09.2021року.

Взятих на себе зобов'язань за кредитним договором MKAWGK00000275 від 07.09.2006 року ОСОБА_2 не виконав, у зв'язку з чим станом на 24.02.2014 року виникла заборгованість в розмірі 24183,94 доларів США, що складається з наступного: 17712,38 доларів США - заборгованість за кредитом; 4643,39 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 707,01 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1121,16 доларів США- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Розмір боргу стверджується копією розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 24.02.2014 року. Вказані розрахунки складені відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 07.09.2006 року, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 67,50 кв.м, житлова площа 38,00 кв.м. та належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностроння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

3гідно з ч. 1 ст. 33 3акону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 17.1 договору іпотеки іпотекодержатель (позивач) з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Положеннями ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору позивач листом № 30.1.0.0/2-515 від 19.07.2013 року повідомив ОСОБА_2 про необхідність повернення йому суми заборгованості за кредитним договором, й можливість у разі непогашення суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у визначений строк початку процедури звернення стягнення на заставлене майно й звернення до суду за захистом порушених прав кредитора. Вказана вимога не була в повній мірі виконана й заборгованість за кредитним договором не була в повній мірі погашена.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» та п. 21 договору іпотеки передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (застереженням в іпотечному договорі). Таким чином, цивільним законодавством України та умовами договору обумовлено, що вибір у даному випадку одного із кількох можливих способів захисту цивільного права залежить від волевиявлення іпотекодержателя.

Згідно з ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації; одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання перед позичальником та відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» письмово повідомив відповідача про стан погашення заборгованості відповідно до умов договору іпотеки про, що ОСОБА_2 було направлено письмову вимогу про виконання порушеного зобов'язання та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, однак вказана вимога залишилася без реагування, тому позовні вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є підставними і такими, що підлягають до задоволення.

Частиною 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у своєму листі від 07.10.2010 року «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин», роз'яснює: Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом. Статтею 39 Закону N 898-IV передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців. Разом з тим ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону N 898-IV. Таким чином, Закон N 898-IV містить в собі суперечливі позиції щодо процедури проведення виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, оскільки передбачає можливість їх виселення в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця. Виходячи із аналізу наведених правових норм закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону N 898-IV та ч. 3 ст. 109 ЖК, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Таким чином, вимоги позову про виселення осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі, що є предметом договору іпотеки, то суд вважає їх безпідставними, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Що стосується позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_3, то позовні вимоги в цій частині є безпідставними, оскільки, як вбачається з договору від 07.09.2006 року, ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, тобто предмет іпотеки. Таким чином, віповідач ОСОБА_3 не є учасником правовідносин, які склалися між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, права банку відповідачем ОСОБА_3 ніяким чином не порушено, а тому в задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_3 слід відмовити.

Згідно з ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2159,62 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 224, 225, 226, 294 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором MKAWGK00000275 від 07.09.2006 року в розмірі 24183,94 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят три) доларів США, що складається з наступного: 17712,38 доларів США - заборгованість за кредитом; 4643,39 доларів США - заборгованість по процентам; 707,01 доларів США - заборгованість по комісії; 1121,16 доларів США- пеня, та становить 215962,58 грн. звернути стягнення на передану в іпотеку належну ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 67,50 кв.м, житлова площа 38,00 кв.м., та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору від 07.09.2006 року, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з правом отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від їх форм власності.

Початкову ціну предмета іпотеки встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час його реалізації.

Стягнути з ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 2159,62 грн. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний