Постанова № 38814995, 15.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/891/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрриба» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Укрриба» до Державної фінансової інспекції в м. Києві про часткове скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Державного підприємства «Укрриба» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в м. Києві про часткове скасування вимоги. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскільки розподіл орендної плати здійснювався в залежності від статусу майна, тобто за майно, яке має статус нерухомого майна плата у розмірі 70% відсотків передається підприємству, кошти отримані ДП «УКРРИБА» від здачі нерухомого майна в оренду правомірно, а тому вимога відповідача в частині зобов'язання перерахувати кошти до Державного бюджету України та вжити всіх необхідних заходів щодо приведення договорів оренди нерухомого майна у відповідність до норм чинного законодавства, є необґрунтованою.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державне підприємство «Укрриба» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в м. Києві проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «УКРРИБА» за період з 01.10.2010 року по 01.07.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 10-30/2099 від 08.10.2013 року, за змістом якого, зокрема, Державним підприємством «УКРРИБА», в порушення п. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного майна», п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу та п. 3 ст. 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» за період з 01.10.2010 року по 01.07.2013 року отримано 70% орендної плати замість 30%, що призвело до недоотримання Державним бюджетом України орендної плати в сумі 1109970,77 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету України на вищевказану суму.

18 жовтня 2013 року позивачем надані заперечення до вказаного Акту ревізії, на які відповідачем підготовано висновки на заперечення до акта ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «УКРРИБА» № 10-30/2099 від 08.10.2013 року.

27 листопада 2013 року Державна фінансова інспекція в місті Києві направила на адресу позивача лист (вимогу) «Про усунення виявлених ревізією порушень» № 26-10-14-14/16180, яким позивача зобов'язано, зокрема, перерахувати до Державного бюджету України кошти в сумі 1109970,77 грн. та вжити всіх необхідних заходів щодо приведення договорів оренди нерухомого майна у відповідність до норм чинного законодавства.

06 грудня 2013 року Державним підприємством «УКРРИБА» до Держфінінспекції України направлено скаргу на дії посадових осіб відповідача щодо пред'явлення вимоги про усунення виявлених ревізією порушень, в частині нанесення збитків Державному бюджету України в сумі 1109970,77 грн.

Листом Держфінінспекції України від 24.12.2013 року № 24-18/697 вищевказану скаргу позивача направлено на розгляд відповідачу.

30 грудня 2013 року відповідачем розглянуто скаргу та надано позивачу відповідь за № 26-10-14-14/17718, згідно якої скарга позивача залишена без розгляду.

Також судом першої інстанції було встановлено, що 24 грудня 2013 року позивачем до Держфінінспекції в м. Києві надано листа «Щодо виконання вимоги» за № 11-10/18, в якому повідомлялось, що одночасно ДП «УКРРИБА» листом від 28.11.2013 року № 07-05/22 зверталося до ФДМ України щодо пропорцій розподілу орендної плати за договорами оренди, що укладалися підприємством до 21.12.2003 року.

У відповіді на вказаний лист ФДМ України від 16.12.2013 року № 10-16-16042 повідомив заявника, що в разі коли орендодавцем нерухомого майна є державне підприємство 70% орендної плати спрямовується підприємству, 30% - до державного бюджету.

Не погоджуючись з вказаною вимогою відповідача у зазначеній вище частині, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, нормами Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 року № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 року за № 1212/19950, Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 8 цього Закону орган державного фінансового контролю вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Згідно з п. п. 7, 15 ч. 1 ст. 10 даного Закону органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Відповідно до п. 46 Порядку № 550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Приписами пп. пп. 6.13, 6.18 п. 6 Положення № 1236 визначено, що Інспекція має право в установленому порядку: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України «Про передачу гідротехнічних споруд» від 06.05.2003 року № 126/752 на баланс ДП «УКРРИБА» передано майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно), яке на момент приватизації не увійшло до структурних товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства.

Пунктом 3 Наказу № 126/752 (в редакції, чинній в момент укладення договорів оренди) встановлено, що з дозволу Фонду державного майна України (регіональних відділень) орендодавцем майна, переданого згідно з цим наказом, виступає ДП «УКРРИБА». Орендна плата спрямовується до Державного бюджету України у розмірі, визначеному чинним законодавством.

Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 20.06.2006 року № 962/317 «Щодо внесення змін до спільного наказу від 06.05.2003 року № 126/752» п. 3 Наказу № 126/752 скасовано в зв'язку з набранням чинності Господарського кодексу України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68, Фонд державного майна України здійснює управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі і є державною власністю (п. 1.3.).

Одним із способів управління, згідно п. 1.4. Положення є, зокрема, передача в оренду державного майна, відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Також, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до п. 1 спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства.

Колегією суддів встановлено, що спірне майно передано на баланс ДП «Укрриба» відповідно до Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482.

Отже, виходячи з правил Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Положення, необхідно розмежувати обставини, за яких Фонд державного майна України (його регіональні відділення) є орендодавцями. Так, у випадку, коли державне майно не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі і є державною власністю, орендодавцем є Фонд державного майна України та його регіональні управління, а у випадку, коли майно передано державному підприємству та набуло статус нерухомого майна, яке обліковується на балансі державного підприємства на праві господарського відання (як в спірних правовідносинах), орендодавцем є державне підприємство.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що орендодавцем відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є Фонд державного майна, його регіональні відділення є таким, що суперечить зазначеним вище нормам чинного законодавства України та змісту наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року № 126/752, оскільки юридично орендодавцем у спірних правовідносинах є ДП «Укрриба», якому майно належить на праві повного господарського відання.

Отже, визначаючи статус державного майна, що було предметом договорів оренди, майно, яке передано Державному підприємству «Укрриба» не відноситься до такого, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), оскільки воно не залишилось на балансі корпоратизованих підприємств та у сфері управління Фонду державного майна.

Щодо висновку суду першої інстанції про обгрунтованість посилання відповідача на норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено перегляд у шестимісячний термін договорів оренди державного та комунального майна відповідно до встановленої норми, колегія суддів зауважує наступне.

За змістом ст. 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489 установлено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Надано право Кабінету Міністрів України затверджувати індикативні ставки орендної плати для державного та комунального майна, яке передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми. Договори про спільну діяльність, укладені державними підприємствами до 1 січня 2007 року, підлягають обов'язковому перегляду у двомісячний термін на відповідність оцінки вартості переданого державного майна його ринковій вартості та забезпеченню відповідної прибутковості такого майна.

Наказом Фонду державного майна України від 18.01.2007 року № 43 «Про виконання ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» регламентовано порядок перегляду договорів оренди державного нерухомого майна та встановлено, що перегляд здійснюється відповідно до встановленої статтею 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» норми про визначення орендної плати відповідно до ринкової вартості в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України».

Отже, вказаний вище висновок суду першої інстанції є неправильним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства України.

Крім цього, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року № 34/5 «Про затвердження Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації» визначено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування, а листи - це службова кореспонденція, що не є нормативно-правовим актом, носять лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів. У разі встановлення листами нових правових норм вони підлягають відкликанню з місць застосування органом, що їх видав, та скасуванню.

Колегією суддів встановлено, що на виконання листа Фонду державного майна України від 16.01.2007 року № 10-16-365, за змістом якого має бути здійснено перегляд розміру орендної плати по всіх договорах оренди нерухомого державного майна, та відповідно до правил вищезгаданої правової норми Державне підприємство «Укрриба» здійснило перегляд договорів оренди в частині розміру орендної плати, що стосується застосування понижувального коефіцієнту 0,7 для суб'єктів малого підприємництва так, як орендна ставка для визначення плати за оренду гідротехнічних споруд залишилася незмінною - у розмірі 10 % (п. 14 додатку 2 до Методики).

Про правильність таких дій свідчать погодження регіональними відділеннями Фонду державного майна України відповідних договорів оренди та розрахунків зміненої орендної плати (в матеріалах справи) із пропорцією 30% до Державного бюджету України, 70% - Державному підприємству «Укрриба».

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість висновку відповідача про протиправність отримання ДП «Укрриба» 70% орендної плати замість 30% з посиланням на зазначений вище лист Фонду державного майна України від 16.01.2007 № 10-16-365.

При цьому, колегією суддів встановлено, що фінансово-господарська діяльність державного підприємства «Укрриба» за спірний період перевірялась центральними органами Державної контрольно-ревізійної служби України, зокрема, була проведена перевірка фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Укрриба» представниками Контрольно-ревізійного управління в м. Києві (Акт від 19.05.2006 року № 10-30/282), перевірка Головного Контрольно-ревізійного управління (Акт від 20.06.2008 року № 07-23/34), перевірка Контрольно-ревізійного управління в м. Києві (Акт від 05.11.2010 року № 10-30/1817).

В описових частинах зазначених вище актів перевірок, що стосується договорів оренди та застосування методики нарахування і розподілу орендної плати, а також в загальних висновках, де відображені основні фінансові порушення, відсутні зауваження щодо невірного застосування Методики при укладанні договорів оренди державного підприємства «Укрриба» у 2003 році.

Крім того, в розділі 17 «Виконання Законів України про державні бюджети на 2008 - 2009 роки» Акту Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 05.11.2010 року № 10-30/1817 (стор. 44-46) відсутні зауваження з приводу порушення позивачем вимог чинного законодавства, щодо укладення договорів оренди та невірного застосування Методики чи стосовно перегляду договорів оренди на виконання законодавства про державні бюджети.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про правомірність здійснення позивачем господарської діяльності у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрриба» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Укрриба» до Державної фінансової інспекції в м. Києві про часткове скасування вимоги - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в м. Києві № 26-10-14-14/16180 від 27.11.2013 року в частині зобов'язання Державного підприємства «Укрриба» перерахувати до Державного бюджету України кошти в сумі 1109970,77 грн. та вжити всіх необхідних заходів щодо приведення договорів оренди нерухомого майна у відповідність до норм чинного законодавства України.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.