Постанова № 38814960, 22.05.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2014 року Чернігів Справа № 825/1345/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Воєдило Л.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Бабенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до військової частини А1815 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 1815 в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1815, щодо невидачі йому речового майна за нормами встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»; зобов'язати військову частину А 1815 видати ОСОБА_3 речове майно, згідно норм належності.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він з 20 березня 2014 року був призваний та проходить військову службу у військовій частині А1815, як військовослужбовець, у зв'язку з частковою мобілізацією оголошеної указом Президента України від 17.03.2014 №303 «Про часткову мобілізацію» та затвердженої Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року. Згідно статті 7 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для військовослужбовців установлюються військова форма одягу, знаки розрізнення та відзнаки, зокрема норми забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2004 року № 1444, але відповідач в супереч встановлених норм забезпечення військовослужбовців видав позивачу лише костюм половий один комплект, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач був забезпечений речовим майном відповідно до Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил на воєнний час, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 1999 року № 903-027, «Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном на воєнний час». Вказане положення має гриф обмеження доступу «таємно».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 у зв'язку з частковою мобілізацією оголошеною Указом Президента України від 17 березня №303 «Про часткову мобілізацію» та затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року, з 20 березня 2014 року був призваний та проходить військову службу у військовій частині А1815, як військовослужбовець.

Відповідно до копії військового квітка позивача серії ГТ № 289991, наказом командира військової частини А 1815 №55 від 20.03.2014 капітана ОСОБА_3 було призначено на посаду командира взводу-старшого офіцера батареї в/ч А1815 (а.с.10).

Згідно довідки військової частини А 1815 від 19.05.2014 №652 капітан військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_3 був забезпечений речовим майном, а саме: кашкет польовий камуфльований -1шт., костюм (куртка і брюки) польовий бавовняний-1шт., черевики з високими берцями-1 пара, мішок речовий -1шт., плащ-намет-1шт., ремінь поясний -1шт., білизна натільна -1шт., (а.с. 27).

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Норми забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затверджено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.

Відповідно до затверджених норм позивачу має бути видано речове майно згідно норми № 2, забезпечення речовим майном офіцерів і прапорщиків Збройних Сил та інших військових формувань, а саме: Кашкет, Берет, Кашкет польовий, Шапка з каракулю, Шапка з овчини, Шапка-феска трикотажна, Пальто зимове, Плащ демісезонний, Джемпер, Плащ-накидка з чохлом, Кітель і штани, Штани, Куртка і штани,Сорочка, Краватка, Кашне, Рукавички трикотажні, Костюм (куртка і штани) польовий, Куртка утеплена польова, Штани утеплені польові, Напівчоботи хромові утеплені, Напівчеревики хромові, Черевики з високими берцями, Фуфайка з короткими рукавами, Труси трикотажні, Білизна натільна, Білизна тепла, Шкарпетки літні, Шкарпетки зимові, Ремінь поясний з натуральної шкіри з пряжкою, Сумка польова.

Проте, зазначеним майном позивач не був забезпеченим, що порушує його майнові права передбачені пунктом 14 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 .

Суд також бере до уваги те, що відповідно до листа Чернігівського обласного військового комісаріату, військовослужбовці починаючи з 19 березня 2014 року, тобто з моменту оголошення часткової мобілізації, забезпечуються речовим майном згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (а.с.16).

Відповідач в своїх запереченнях посилається на застосування до спірних правовідносин Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 1999 року № 903-027 «Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил майном на воєнний час».

Проте, з такими доводами відповідача суд не може погодитись, оскільки згідно статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України, але на день розгляду справи, як встановлено судом, будь-якого рішення про введення воєнного стану в Україні не приймалося.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом при вирішенні вищевказаного адміністративного позову було взято до уваги положення ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкти владних повноважень, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1815, щодо невидачі ОСОБА_3 речового майна за нормами встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час».

Зобов'язати військову частину А 1815 видати ОСОБА_3 речове майно, згідно норм належності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час».

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков