Постанова № 38814924, 02.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року 12:59Справа № 808/7648/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

за участю: секретаря судового засідання Батигіна О.В.

представників:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача1: не з'явився

від відповідача2: Кохановської О.І.

спеціаліста: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_5

до відповідача1: Державного реєстратора прав на нерухоме майно Нікітенко Людмили Олександрівни

до відповідача2: Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області

про: визнання нечинним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

24.09.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Нікітенко Людмили Олександрівни, Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, в якому позивач, з урахуванням уточнень, що надійшли 16.10.2013, просить визнати нечинним та скасувати рішення відповідача1 від 06.09.2013 №5632166 про відмову у державній реєстрації прав власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1; визнати протиправними дії відповідача1 щодо відмови у державній реєстрації прав власності на житловий будинок; зобов'язати відповідача2 провести реєстрацію прав власності на житловий будинок розташований за вказаною вище адресою на ім'я ОСОБА_5.

Представник позивача у судовому засіданні, в обґрунтування позову, посилається на те, що відповідач1 своїм рішенням від 06.09.2013 №5632166 відмовив позивачу в реєстрації прав власності на нерухоме майно. На його думку, вказане рішення носить лише формальний характер, без зазначення конкретних недоліків в наданих документах. Вважає, що таке рішення порушує законні права позивача на отримання адміністративної послуги. Просить позов задовольнити.

Відповідач1 у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Раніше, у судовому засіданні відповідач1 проти позову заперечував, посилаючись на п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Вважає прийняте рішення про відмову у реєстрації прав власності на нерухоме майно - законним.

Представник відповідача2 у судовому засіданні проти позову заперечує з тих же підстав, що і відповідач1. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.160 КАС України, 02.04.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Із пояснень представника позивача з'ясовано, що 20 вересня 2013 року вона на підставі довіреності, посвідченої 19.03.2012 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованої за № 383 до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції були подані документи для реєстрації прав власності на нерухоме майно.

06 вересня 2013 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Нікітенко Людмила Олександрівна винесла рішення №5632166, яким відмовила у державній реєстрації прав власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1.

Державний реєстратор встановив, що «подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують». Свою відмову державний реєстратор обґрунтовує ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІУ та п.п.16 і 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703. Далі державний реєстратор наводить перелік документів, які у відповідності з вимогами чинного законодавства необхідно подати для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності у зв'язку з набуттям права на новозбудоване нерухоме майно.

Представник позивача звертає увагу, що при цьому відповідач1 не вказує, в чому полягає невідповідність наданих нами документів встановленим вимогам. Тобто, рішення на його думку, носить формальний характер, без зазначення конкретних недоліків в наданих документах.

Позивач вважає, що таким рішенням порушуються його права на отримання належної адміністративної послуги від особи, яка уповноважена державою здійснювати певні дії від її імені - в даному випадку проводити державну реєстрацію прав власності.

До того ж представник позивача стверджує, що у своєму рішенні державний реєстратор зазначив: «для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв 'язку з набуттям права власності на новозбудовані об'єкти нерухомого майна заявник подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку та завірену в установленому порядку копію примірника кадастрового плану земельної ділянки на паперовому носії, документ, що підтверджує присвоєння об 'єкту нерухомого майна адреси».

Однак, позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки по-перше державним реєстратором не зазначено конкретно, які саме документи не додані; по - друге, вимоги надання зазначених вище документів передбачаються пунктом 46 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №703-2011-п та стосуються новозбудованих чи реконструйованих об'єктів, а не житлових будинків забудови 1992 року; по-третє, в зв'язку з вищенаведеним, державним реєстратором не враховані особливості, які вказані в Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 19.03.2013 № 95.

Зокрема, в п.3.1 цього Порядку вказано, що «Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації».

Відповідно до цього нормативного акта для державної реєстрації права власності необхідно подати технічний паспорт як документ, шо підтверджує введення об'єкта в експлуатацію.

Тобто, на думку позивача, державному реєстратору для проведення реєстрації прав на нерухоме майно, збудоване до 05 серпня 1992 року, подаються зовсім інші документи, ніж при реєстрації прав на новостворене нерухоме майно.

В данному випадку державному реєстратору для проведення державної реєстрації разом з заявою встановленого зразка були надані документи: квитанція про сплату державного мита; довіреність на представника заявника ОСОБА_2 посвідчена нотаріально; технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 07 березня 2013 року, в якому зазначено: ОСОБА_5 - користувач; рік забудови житлового будинку літ.А - 1992; присвоєна адреса - АДРЕСА_1; площа земельної ділянки - 920кв.м.; Рішення виконкому Запорізької міської ради від 29 грудня 1997 року №534 «Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у м.Запоріжжі», в додатку до якого поіменована вулиця Автострадна; Розпорядження Запорізького міського голови від 14.05.1998 №653р «Про організацію оформлення індивідуальних житлових будинків вздовж траси Харків-Сімферополь у Шевченківському районі»; Лист Запорізького міського управління земельних ресурсів від 17.11.2004 №4-774/ч; Рішення Запорізької міської ради від 28.04.2007 №17 «Про затвердження містобудівної документації - «Проект упорядкування селища Автострадна-Заполярна»; Розпорядження Запорізького міського голови від 13.07.2012р. № 358р «Про створення комісії для обстеження індивідуальних житлових будинків по вул.Автострадній».

Позивач вважає, що для реєстрації прав на будинок 1992 року забудови, він надав достатньо документів, які підтверджують рік забудови - 1992; адресу житлового будинку; наявність рішень органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради - про встановлення меж земельних ділянок в районі вулиць Автострадна-Заполярна в Шевченківському районі міста, а тому відмова в проведенні державної реєстрації прав на нього є протиправною.

Слід зазначити, що у судове засідання було викликано спеціаліста - начальника правової адміністративної служби Запорізької міської ради Шевченківського району ОСОБА_4, із пояснень якої встановлено, що згідно довідника вулиць, провулків, підприємств, які розташовані на території міста Запоріжжя станом на 01.01.1984 була внесена поштова адреса: АДРЕСА_1 на підставі протоколу зборів мешканців приватного індивідуального сектора, які самовільно зайняли земельну ділянку в санітарно-захисній зоні траси Харків - Симферополь. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.12.1994 №534 «Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у м.Запоріжжі» було підтверджено факт існування поштової адреси АДРЕСА_1 у 83 поштовому відділенні зв'язку.

Крім того, спеціалістом надано у судовому засіданні Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.08.1999 №416/1 «Про упорядкування адрес об'єктів нерухомого майна», яким доручено районним адміністраціям Запорізької міської ради присвоювати поштові адреси об'єктам нерухомого майна за місцем їх розташування та Рішення Запорізької міської ради від 28.04.2007 №17 «Про затвердження містобудівної документації - «Проект упорядкування селища Автострадна - Заполярна».

Згідно із ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п.1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктом 25 даного Порядку передбачено, що у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право.

Згідно з п.26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до п.п. 5 п. 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку.

Пунктом 44 Порядку передбачено, що державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно щодо новозбудованого або реконструйованого нерухомого майна проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, за заінтересованою особою (крім випадків проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення).

Відповідно до п. 46 Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав:

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення);

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

- документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна);

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

- документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Надаючи правову оцінку діям державного реєстратора суд зауважує про ненадання позивачем реєстратору документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, дає підстави стверджувати про недотримання вимог п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки позивачем в даному випадку не подано державному реєстратору всіх передбачених чинним законодавством документів необхідних для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна з видачею свідоцтва.

Як було зазначено вище, такий документ було надано у судовому засіданні спеціалістом начальника правової адміністративної служби Запорізької міської ради Шевченківського району. До цього у позивача він був відсутній та відповідно не міг бути наданий державному реєстратору.

Отже, у суду відсутні підстави для визнання дій відповідача1 протиправними щодо відмови у державній реєстрації власності на житловий будинок.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач помилково вважає, що п.46 вказаного Порядку стосується лише новозбудованих та реконструйованих об'єктів нерухомого майна, які були новостворені та/або реконструйовані після 1992 року. Суд погоджується з думкою відповідача2 про те, що пункт 46 Порядку стосується всіх новозбудованих та реконструйованих об'єктів нерухомого майна, в тому числі які були новостворенні та/або реконструйовані після 1992 року. На новостворенні та/або реконструйовані після 1992 року орган державної реєстрації прав не витребовує тільки документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

За приписами ч.2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного та з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача про захист яких він просить, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача2 розглянути питання щодо реєстрації прав власності на житловий будинок.

Згідно з ч.1ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.2, 7- 10, 11, 12, 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області №5632166 від 06 вересня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1.

Зобов'язати Реєстраційну службу Запорізького міського управління юстиції Запорізької області розглянути питання щодо реєстрації прав власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 суму сплаченого судового збору у розмірі 17,20 грн. (сімнадцять гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова