Рішення № 38814650, 12.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" травня 2014 р. Справа № 911/584/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком», м. Київ

до Української військово-медичної академії Міністерства оборони України, м. Київ

про стягнення 2 032,40 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Кабанець Н.М. предст. дов № 650 від 11.12.2013р.;

відповідач - Анікеєва Л.А. предст. дов. № 974 від 12.11.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» до Військової частини А-1200 про стягнення 2 032,40 грн. заборгованості за договором № 37 про надання послуг електрозв'язку від 01.04.2002р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору про надання послуг електрозв'язку від 01.04.2002р. № 37, який укладений між позивачем та Військовою частиною А-1200, правонаступником якої є Українська військово-медична академія Міністерства оборони України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2014р. у справі №911/584/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 31.03.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2014р. розгляд справи було відкладено на 24.04.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2014р. розгляд справи було відкладено на 12.05.2014р.

В зв'язку з тим, що під час розгляду справи суду стало відомо про те, що відповідача - Військову частину А-1200 реорганізовано шляхом приєднання до Української військово-медичної академії Міністерства оборони України, ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2014р. останню було залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

У матеріалах справи наявна довідка з ЄДР на Військову частину А 1200, в якій зазначено, що місцезнаходженням останньої є: м. Ірпінь, Київська область.

Однак, вже після порушення провадження у справі суду стало відомо, що Військову частину А 1200 було реорганізовано, а її правонаступник знаходиться в м. Києві.

Враховуючи вищевикладене та те, що провадження у справі було порушено з додержанням правил підсудності, суд вирішив продовжувати розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило, однак, в судовому засіданні представник відповідача позов визнав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

12.05.2014р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд,-

встановив:

Згідно з Договором № 37 від 01.01.2002 року «Про надання послуг електрозв'язку» (далі - Договір), укладеним між Військовою частиною А-1200 (Споживач) та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (правонаступник ПАТ «Укртелеком») в особі Цеху елктрозв'язку № 7, останній зобов'язаний надавати телекомунікаційні послуги, а Споживач зобов'язаний оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 7.1., 7.2. договору, цей договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Сторонами доказів припинення договору № 37 від 01.01.2002 року «Про надання послуг електрозв'язку» до суду не подано.

Зауважень та заперечень до умов договору № 37 від 01.01.2002 року «Про надання послуг електрозв'язку» у відповідача не виникало.

Позивач відповідно до умов Договору надав відповідачу послуги електрозв'язку, відповідно до Додатку № 1, претензій щодо якості наданих послуг від відповідача не надходило.

Пунктами 4.5., 4.6. договору передбачено, що розрахунки за фактично отриані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

У разі застосування авансової системи оплати Споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20-го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Зобов'язання зі сплати отриманих послуг відповідачем виконувались неналежним чином, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість, яка за розрахунком позивача становить 1 906,96 грн. за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003р. № 1280-ІV, споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно п. 32 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 720 п. 5.1 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Кабінетом Міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., п. 3.2.8 Договору, споживач (відповідач) зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 1906,96 грн. відповідачем на день розгляду справи не погашена, розмір зазначеної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, отже вимога позивача про стягнення з відповідача 1906,96 грн. заборгованості є правомірною та підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі пункту 5.8. Договору та частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації», позивач заявляє до стягнення за несвоєчасне виконання зобов'язань пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від простроченої суми, яка за розрахунком позивача складає 47,12 грн.

В пункті 5.8. договору передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Судом здійснено перерахунок пені, з урахуванням вимог чинного законодавства та умов договору та встановлено, що поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 47,12 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 27,26 грн. інфляційних втрат та 51,06 грн. 3 % річних.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних, встановив, що розрахунок наданий позивачем є арифметично вірним, у зв'язку вимоги щодо стягнення з відповідача 27,26 грн. інфляційних втрат та 51,06 грн. 3 % річних підлягає задоволенню в повному обсязі в обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Української військово-медичної академії заборгованості за Договором № 37 від 01.01.2002 року «Про надання послуг електрозв'язку» підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1906,96 грн. боргу, 47,12 грн. пені, 51,06 грн. 3% річних та 27,26 грн. інфляційних.

Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Української військово-медичної академії Міністерства оборони України (03049, м. Київ, вул. Курська, 13-а, код ЄДРПОУ 22998499) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» (02098, м. Київ, просп. П. Тичини, код ЄДРПОУ 01184901) - 1906 (одну тисячу дев'ятсот шість) грн. 96 коп. боргу, 47 (сорок сім) грн. 12 коп. пені, 51 (п'ятдесят одну) грн. 06 коп. 3% річних, 27 (двадцять сім) грн. 26 коп. інфляційних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 21.05.2014р.

Суддя Щоткін О.В.