Постанова № 38814640, 20.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа№ 910/24601/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Чумак О. В. - представник за довіреністю від 19.11.2013

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд»

на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014

у справі № 910/24601/13 (суддя Привалов А. І.)

за позовом Приватного підприємства «Гаранткомплексбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд»

про повернення грошових коштів у сумі 140 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 140 000 грн., які позивачем були перераховані в оплату товару, який відповідачем поставлено не було.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2014, повний текст якого підписаний 17.02.2014, у справі № 910/24601/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по поставці оплаченого позивачем товару, з огляду на що позивач має право на повернення попередньої оплати.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову повністю відмовити.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» посилається на те, що спірне рішення було прийнято з грубим порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідач зазначив, що представник відповідача не був присутнім на судовому засіданні, оскільки директор відповідача перебував у відрядженні, про що суд було повідомлено телеграмою з проханням перенести дату судового засідання, в той час як суд першої інстанції відхилив вказане клопотання та розглянув справу за наявними в ній матеріалами чим, порушив права відповідача, надані йому ст. 22 ГПК України.

Крім того, відповідач повідомив про те, що між позивачем та відповідачем відсутній письмовий договір поставки, в якому було б чітко зафіксовано усі суттєві умови поставки, зокрема, строк поставки, об'єм товару, який має бути поставлений, місце поставки, строк розрахунків та інше, з огляду на що посилання суду першої інстанції на те, що відповідачем не виконано умови договору поставки, не підтверджуються жодними письмовими доказами.

Відповідач наполягає на тому, що здійснив поставку спірного товару на будівельний майданчик позивача, однак останній, зіславшись на формальні підстави, відмовився підписувати документи про прийняття товару після його розвантаження.

Ухвалою від 07.04.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Підчас розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Як слідує з матеріалі справи, згідно з рахунками № 2862 від 11.07.2013 та № 2756 від 05.07.2013, платіжними дорученнями № 421 від 05.07.2013 та № 430 від 12.07.2013, належні копії яких додані до позовної заяви (а.с. 12), позивач перерахував відповідачу 160 000 грн. в рахунок оплати піску, що сторонами не заперечується.

У відповідача, відповідно, виник обов'язок поставити позивачу оплачений ним товар.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За правилами статті 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на обставини справи, між позивачем та відповідачем шляхом виставлення відповідачем рахунків-фактур та оплати їх позивачем у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідач зобов'язався поставити товар, а позивач - прийняти його та оплатити.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами строку поставки відповідачем оплаченого позивачем товару.

Частина 2 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.08.2013 позивач звернувся до відповідача з листом стосовно поставки піску б/н від 27.08.2013 (а.с. 13), в якому зазначив про те, що згідно досягнутої між сторонами домовленості відповідач зобов'язався поставити спірний товар продовж другої половини липня 2013 року після надходження відповідних грошових коштів, проте станом на дату написання вказаного листа відповідач спірний товар не поставив, з огляду на що, позивач просив поставити спірний товар за вказаною в листі адресою. На доказ направлення зазначеного листа до матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію опису вкладення з відміткою поштового відділення про прийняття листа до пересилання 27.08.2013 (а.с. 14).

Про факт одержання листа від 27.08.2013 відповідачем свідчить те, що як на підставу перерахування позивачу 20 000 грн. у платіжному дорученні № 4352 від 13.11.2013 (а.с. 17) відповідач послався саме на цей лист.

Водночас на лист від 27.08.2013 відповідач не відповів, товар не поставив.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він поставив спірний товар на будівельний майданчик позивача, проте той відмовився підписувати документи про прийняття товару після його розвантаження, до уваги колегією суддів прийняті бути не можуть, оскільки відповідачем на підтвердження вказаних обставин не долучено до матеріалів справи жодного документального доказу, в той час як позивач вказаний факт заперечує.

Відповідно до статті 220 ГК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезгаданим платіжним дорученням № 4352 від 13.11.2013 частину з перерахованих позивачем коштів, в сумі 20 000 грн., відповідач повернув, неповернутими залишились грошові кошти в сумі 140 000 грн. (160 000 - 20 000).

10.12.2013 позивач направив відповідачу лист-вимогу (а.с. 15), де просив повернути грошові кошти в сумі 140 000 грн. за вказаними у зазначеному листі реквізитами. На доказ направлення листа до матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію опису вкладення з відміткою поштового відділення про прийняття листа до пересилання (а.с. 16).

Відповідач на лист не відповів, кошти не перерахував, внаслідок чого позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача попередню оплату в сумі 140 000 грн.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 910/24601/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 910/24601/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 910/24601/13 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/24601/13.

Повний текст постанови складено: 22.05.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна