Рішення № 38814478, 14.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8686/13 14.05.14За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 110289,52 грн.

Головуючий суддя - Сташків Р.Б.

Судді: Грєхова О.А.

Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (представник за довіреністю);

від відповідача - Мельниченко А.О. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 110289,52 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору та фактично здійсненим поставкам, отриманий товар оплатив лише частково, та не виконав гарантованих зобов'язань з погашення заборгованості.

Відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що ним товар не отримувався, видаткові накладні, акт звірки та гарантійний лист Відповідачем не підписувались, та часткові оплати товару проводились не ним, а невідомою іншою особою, та що сторонами взагалі не було дотримано передбачений умовами договору порядок замовлення товару.

Розгляд справи неодноразово відкладався, сторонами надавалися додаткові письмові докази та пояснення по суті спору, ухвалою від 09.09.2013 дану справу було призначено до розгляду колегією у складі трьох суддів.

Ухвалою від 06.11.2013 за клопотанням Відповідача було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу по справі з дорученням її проведення Київському НДІ судових експертиз, однак фактично експертизу проведено не було в зв'язку з недостатністю експерту наданих матеріалів для проведення дослідження.

Заявлені Відповідачем клопотання про призначення повторної експертизи та про витребування доказів у порядку ст. 38 ГПК України були судом відхилені, з підстав, наведених нижче в мотивувальній частині рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2009 між Позивачем, як Постачальником, та Відповідачем, як Покупцем, було укладено Договір поставки № 25 від 01.03.2009, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплачувати запасні частини та аксесуари до автомобілів, що надалі іменуються Товар, на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.1 Договору, товар поставляється Покупцю протягом 2-х робочих днів, що відраховуються з наступного дня після формування та узгодження заявки.

За умовами пунктів 3.3 та 3.5 - 3.6 Договору, днем виконання Постачальником обов'язків по поставці (днем фактичної поставки) є день приймання Покупцем Товару за кількістю та якістю на складі Постачальника та підписання повноважним представником Покупця накладної на Товар. Поставка Товару здійснюється шляхом передачі товару на складі Постачальника (АДРЕСА_2. Передача та приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється представником Покупця згідно з накладними.

Відповідно до п. 3.7 Договору, ризик випадкової загибелі Товару від Постачальника до Покупця переходить після підписання повноважним представником накладної.

Оплата за Товар, у відповідності до пунктів 5.2 - 5.3 Договору здійснюється до кінця поточного місяця з дня видачі Товару зі складу постачальника, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника суми його повної вартості. Днем виконання Покупцем своїх обов'язків по оплаті Товару за поставкою (днем фактичної оплати) вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за весь Товар.

Пунктами 10.1 та 10.2 Договору встановлено строк його дії з дати його підписання обома сторонами та до 31.12.2009, а після закінчення строку дії Договору, його умови залишаються дійсними до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Так, до матеріалів справи Позивачем залучено видаткові накладні, видані в період 27.03.2009 - 23.04.2010 на передачу запчастин (матеріалів) на загальну суму 125123,88 грн., із яких неоплаченими залишились 110289,52 грн.

Укладення Договору поставки № 25 від 01.03.2009 сторонами не заперечується, проте Відповідач зазначає, що з огляду на непогодження між сторонами вартості товару та знижок на нього, фактично Договір не виконувався та товар не поставлявся.

Позивач зазначає, що товар отримувався особисто Відповідачем, проте Відповідач заперечує отримання товару ним особисто та його повноважними представниками згідно доданих до позову накладних (повний перелік наведено в позовній заяві), та зазначає, що оскільки у Позивача відсутні довіреності, видані Відповідачем своїм представникам на отримання цінностей у Позивача, тому останнім не доведено, що товар фактично передавався, а сам Відповідач особисто (ОСОБА_1) товар не отримував.

Проте з такими доводами Відповідача суд не погоджується, оскільки положеннями чинного законодавства не передбачено (та Відповідачем не доведено протилежного), що єдиним належним доказом отримання товару повноважним представником певної особи є саме довіреність на отримання цінностей. Положення укладеного між сторонами Договору також не передбачають такої обов'язкової умови відпуску товару, як наявність довіреності на отримання цінностей, та натомість передбачають «підписання повноважним представником Покупця накладної на Товар», а отже представником, який може бути уповноважений іншою, ніж наведена вище довіреністю від імені фізичної-особи підприємця на вчинення від її імені правочинів у вигляді підписання видаткових накладних і отримання товару за ними.

Довіреність на отримання цінностей відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 згідно свого призначення є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей, тому така довіреність не є документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції - передачі товару.

Відтак, відпуск матеріальних цінностей без довіреності може свідчити про порушення ведення бухгалтерського обліку і тягнути за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є доказом непередачі (поставки) товарів (аналогічну правову позицію також було наведено у постанові Вищого господарського суду № 31/178 від 29.10.2009).

Відсутність оформлення між сторонами передбачених умовами Договору письмових заявок на товар також свідчить про порушення умов Договору в цій частині та погодженого між сторонами передуючого поставці товару документообігу, однак не є підтвердженням непоставки товару та неотримання його Відповідачем.

Окрім того з матеріалів справи вбачається, що на усіх видаткових накладних, по яким Позивач просить стягнути заборгованість за поставлений товар, міститься відтиск печатки Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише письмову форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Таким чином, наявність печатки на спірних видаткових накладних є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу юридичною особою.

При цьому суд приймає до уваги і ту обставину, що всупереч усним твердженням Відповідачем не було надано суду належних та допустимих в розумінні вимог статей 32-34 ГПК України доказів, що печатку Відповідача було втрачено та визнано недійсною, а надані Відповідачем пояснення з цього приводу є суперечливими, оскільки факт укладення 01.03.2009 Договору поставки № 25, скріпленого печаткою Відповідача, ним визнається та не заперечується, але разом з цим Відповідач зазначає, що печатку було втрачено та ще в лютому 2009 року печатка була визнана недійсною, тобто раніше за скріплення Договору печаткою (том І, а.с. 135).

Призначена за клопотанням Відповідача судова експертиза з питань, чи дійсно виконано підпис ОСОБА_1 та проставлено її печатку на залучених до матеріалів справи Договорі, накладних та гарантійному листі від 23.12.2010, не була виконана, і зокрема з тих підстав, що клопотання експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, не було виконано самим Відповідачем, а наданих ним раніше зразків та матеріалів було недостатньо для проведення досліджень.

Заявлене Відповідачем клопотання про призначення повторної експертизи із тих самих питань, оскільки Відповідач надав три нові зразки підписів ОСОБА_1, судом було відхилено, оскільки ці зразки були надані значно в меншій кількості та за інший період, ніж необхідно експертам відповідно до їх клопотання, тому суд прийшов висновку, що призначення повторної експертизи за відсутності необхідних експертам матеріалів є необґрунтованим.

Також суд приймає до уваги, що до матеріалів справи Позивачем було надано докази наявності між сторонами звичаю ділового обороту щодо того, що аналогічний за асортиментом товар та на підставі таких же видаткових накладних поставлявся Відповідачу, отримувався ним (а не його представниками), зі скріпленням видаткових накладних печаткою Відповідача, за відсутністю попередніх заявок на товар та з подальшою оплатою поставленого товару, про що свідчать відповідні надані Позивачем копії видаткових накладних та виписок про оплату товару (том ІІ справи), чинність яких не спростована Відповідачем належними засобами доказування.

Встановлення між сторонами такого ж принципу ділового обороту в подібних відносинах за договором поставки знайшло своє відображення у рішенні господарського суму міста Києва від 23.10.2013 у справі № 5011-61/6241-2012.

При цьому суд погоджується з твердженнями Позивача, що в нього відсутні та отже він з обґрунтованих підстав не може надати платіжні доручення про перерахування коштів на оплату товару за вищевказаними видатковими накладними (Позивач є отримувачем коштів, а не платником).

Крім того, з огляду на розподіл між сторонами обов'язку доказування, саме Відповідач, який посилається, що кошти вносились не ним, повинен довести суду цю обставину шляхом надання відповідних доказів. Однак Відповідачем суду таких доказів надано не було, а подане в порядку ст. 38 ГПК України клопотання про витребування цих доказів у судовому порядку, визнано судом необґрунтованим, оскільки Відповідачем всупереч вимогам вищевказаної статті не доведено, що перешкоджало отримання самим Відповідачем цих документів та/або відомостей від банку та подання їх до суду, зокрема з огляду на той факт, що виписки про проведення коштів, які не визнаються Відповідачем, були надані Позивачем ще у вересні 2013 року.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, Відповідачем не спростовано та матеріалами справи підтверджується поставка Позивачем Відповідачу в період 27.03.2009 - 23.04.2010 запчастин (матеріалів) на загальну суму 125123,88 грн. на підставі залучених до справи видаткових накладних (повний перелік наведено в позові), які було частково оплачені Відповідачем, та несплаченими залишились 110289,52 грн.

При цьому суд зазначає, що у відповідно до п. 10.1 Договору (строк його дії), до 31.12.2009 товар поставлявся на підставі Договору та повинен був бути оплачений відповідно до його умов (до кінця кожного поточного місяця з дня видачі Товару зі складу постачальника), а після указаної дати товар поставлявся Відповідачу на підставі досягнутої між сторонами домовленості тільки згідно видаткових накладних, та відповідно до ст. 692 ЦК України повинен був бути оплачений одразу після його отримання.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку про його обґрунтованість відповідність умовами Договору та вимогам закону, а відтак, позовні вимоги про стягнення 110289,52 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заява Відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог судом відхиляється, оскільки здійснені Відповідачем часткові оплати та підписання гарантійного листа від 23.12.2010 у відповідності до частин 2 та 3 ст. 264 ЦК України призвели до переривання строку позовної давності, після чого його перебіг почався заново та не сплив станом на момент звернення Позивача до суду з даним позовом.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2; ідентифікаційний код 03121566) 110289 (сто десять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 52 коп. заборгованості, а також 2235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 80 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2014

Головуючий суддя Р.Б. Сташків

Суддя О.А. Грєхова

Суддя М.Є. Літвінова